Мірієль (Знедолені)

Шарль-Франсуа́-Б'єнвеню́ Міріє́ль (фр. Charles-François-Bienvenu Myriel), а також Єпи́скоп Міріє́ль (фр. Évêque Myriel) та Монсеньйо́р Б'єнвеню́ (фр. Monseigneur Bienvenu) — вигаданий персонаж роману-епопеї Віктора Гюго «Знедолені» (1862); єпископ міста Дінь на південному сході Франції. У творі Мірієль є героїчною фігурою, що втілює співчуття та милосердя. Прототипом персонажа Гюго став ординарій діньской єпархії Б'єнвеню де Міолліс, від якого Мірієль успадкував не лише характер, але й одне з імен[1].

Шарль-Франсуа Мірієль
фр. Charles-François Myriel
Портрет
Шарль-Франсуа-Б'єнвеню Мірієль. Ілюстрація Гюстава Бріона (1864)
Творець: Віктор Гюго
Твори: Знедолені (1862)
Стать: чоловіча
Національність: француз
Раса: європеоїдна
Вік: 75 років
Дата народження: 1740
Дата смерті: 1815
Рід занять: католицький священик
Прототип: Б'єнвеню де Міолліс[en]
Роль виконує: Леон Бернар (1913)
Фернан Леду (1958),
Франсуа Вібер (1972),
Луї Сеньє (1982),
Жан Маре (1995),
Пітер Вон (1998),
Отто Зандер (2000),
Колм Вілкінсон (2012)
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Образ єпископа Мірієля в романіРедагувати

Твір починається з оповідання про життя Мірієля. Майбутній ординарій народився у дворянській сім'ї, «першу половину свого життя цілком присвятив світу і любовним пригодам»[2]. Під час французької революції Мірієль емігрував до Італії, де згодом його дружина померла від грудної хвороби, якою давно страждала. З Італії до рідної країни Б'єнвеню повернувся вже священиком[3].

Згодом маловідомому церковнослужителеві довелося зустрітися з Наполеоном. Ця зустріч стала одним з поворотних моментів в житті Мірієля; імператор переймається до Б'єнвеню симпатією і призначає його єпископом. Отримавши цю посаду, Міріль продовжує жити своїм звичайним звичним життям жалісливого старого. Разом зі своєю сестрою Батистіною і служницею Маглуар монсеньйор Б'єнвеню перейшов жити до невеликої будівлі міської лікарні, звільнивши єпископський палац для хворих. Із загальної суми своєї платні в декілька тисяч франків в рік, Мірієль залишав на власні потреби лише десяту частину, решту відраховуючи на милостиню.

Однієї з ночей на порозі будинку єпископа, з проханням заночувати, з'являється колишній каторжник Жан Вальжан. Монсеньйор Б'єнвеню люб'язно зустрічає подорожнього, пригощає його вечерею і готує гостю ліжко. Вальжан же, прихопивши з собою кошик з сріблом єпископа, покидає старого, що прихистив його. Скоро Жан, разом зі своєю здобиччю, опиняється в руках поліції. Дізнавшись про затримання Вальжана, Мірієль запевняє жандармів, що усе це він дав Вальжану в подарунок; на додаток до усього єпископ віддає утікачеві свої срібні свічники, нарікаючи на те, що минулого разу гість їх забув. Після того, як жандарми покидають будинок єпископа, Б'єнвеню просить свого гостя використаати це срібло на те, щоб стати чесною людиною.

Далі, образ єпископа Мірієля періодично виникає в сюжеті роману; зокрема, в творі згадується про смерть ординарія.

Незадовго до смерті Вальжана, до помираючого заглядає воротарка, і запитує, чи «не покликати священика», на що Жан відповідає: «у мене він є», і вказує пальцем на когось, видимого тільки йому одному. Нижче автор пояснює: «можливо, і справді єпископ був присутній при цій передсмертній агонії»[4]. Також Вальжан вголос згадує про подарунок єпископа Мірієля, срібних свічниках, світло яких осявало його у момент смерті[4].

У сучасній культуріРедагувати

З моменту виходу у світ оригінального роману, неодноразово робилися спроби відтворити характер Мірієля в творах інших авторів, театральних постановках, мюзиклах і фільмах[5].

Мірієль в екранізаціях книгиРедагувати

Усі екранізації книги мали однакову назву — «Знедолені».

Рік екранізації Режисер Виконавиць ролі Мірієля Країна
1913 Альбер Капеллані Леон Бернар   Франція
1917 Френк Ллойд Джордж Мосс   Франція
1925 Анрі Фекур Поль Жорж   Франція
1958 Жан-Поль ле Шануа Фернан Леду   НДР,   Франція,   Італія
1972 Марсель Блюваль Франсуа Вібер   Франція
1978 Ґленн Джордан Клод Дофен   Велика Британія
1982 Робер Оссейн Луї Сеньє   ФРН,   Франція
1995 Клод Лелуш Жан Маре   Франція
1998 Білле Аугуст Пітер Вон   Велика Британія,   Німеччина,   США
2000 Жозе Даян Отто Зандер   Франція,   Італія,   Іспанія
2012 Том Хупер Колм Вілкінсон   Велика Британія,   США

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Edward Behr. The Complete Book of Les Miserables (Arcade, 1993), 29
  2. Victor Hugo. Les Misérables, Kindle Edition (English language), 17
  3. Victor Hugo. Les Misérables, Kindle Edition (English language), 17—18
  4. а б Victor Hugo. Les Misérables, Kindle Edition (English language), 954; Vol. 5, Book 9, Chapter 5
  5. Bishop Myriel (Character). Internet Movie Database (англ.). Процитовано 9 червня 2015. 

ПосиланняРедагувати