Мір'ям Перец
Мір'ям Перец (івр. מרים פרץ) — ізраїльська освітянка. Двоє її синів загинули під час служби у армії Ізраїлю, відтоді Перец веде освітню роботу серед молоді та солдат ЦАГАЛю. За діяльність, спрямовану на поширення ідей сіонізму та зміцнення ізраїльського духу, у 2018 році відзначена Державною премією Ізраїлю.
| Мір'ям Перец | |
|---|---|
| מרים פרץ | |
 | |
| Ім'я при народженні | івр. מרים אוחיון |
| Народилася |
10 квітня 1954 (70 років) Касабланка, Французьке Марокко |
| Країна |
 Ізраїль |
| Діяльність | вихователька, куратор освіти |
| Alma mater | Університет Бен-Гуріона |
| Знання мов | іврит |
| Конфесія | юдаїзм |
| Нагороди | Державна премія Ізраїлю, (2018) |
Кандидатка на посаду президента Ізраїлю на виборах 2021 року.
Біографія ред.
Перец народилась і виросла в юдейському районі Касабланки. В 1964 році разом з батьками переїхала до Ізраїлю. Першим домом для них став транзитний табір Хацерім поблизу Беер-Шеви. У 1979 році здобула ступінь бакалавра з історії єврейського народу та гебрейської літератури. Після одруження з Елізером Перецем з оселилась у Офірі на Синаї, де народила двох синів. В 1982 році після підписання мирної угоди між Ізраїлем та Єгиптом родина, разом з усім еврейським населенням, була евакуйована з Синаю. Вони оселились у Гіват-Зеєві, де Перец народила ще чотирьох дітей. З 1982 року працювала вчителькою, а потім директоркою школи у Гіват-Зеєві. З 2018 року — керівниця відділу освіти Єрусалимського округу.
25 листопада 1998 року у віці 22 років загинув її старший син — сеґен бригади Ґолані Уріель Перец[1]. Через п'ять років у віці 56 років, від тяжкої хвороби, викликаної смертю сина, помер її чоловік. 26 квітня 2010 року її син рав-серен Еліраз Перец загинув у сутичці з терористами у Секторі Гази[2].
Після загибелі першого сина Перец присвячує життя поширенню сіоніської спадщини серед молоді, солдат ЦАГАЛю та у еврейських общинах за кордоном. Вона зустрічалась із блзько 1000 солдатами щотижня, отримувала тисячі листів, багато з яких були від батьків інших загиблих солдат та жертв терору.
В 2014 році Беньямін Нетаньягу пропонував внести її до списку партії Лікуд у Кнесеті, але вона відхилила цю пропозицію[3].
У 2021 році була кандидаткою на посаду президента Ізраїлю, але поступилась Іцхаку Герцоґу.
Визнання ред.
З 2012 року почесний член университету Аріеля в Самарії за «час відданий суспільству, за гідний приклад, за любов та самопожертву, за довгі роки сіоніської діяльності».
У 2014 році отримала почесне право запалити смолоскип на церемонії з нагоди Дня Незалежності Ізраїлю.
З 2016 року почесний доктор університету Бар-Ілан в Тель-Авіві.
У квітні 2018 року в день 70 річчя Ізраїлю Перец отримала Премію Ізраїлю за «зміцнення єврейсько-ізраїльського духу». Її промова на церемонії вручення отримала численні схвальні відгуки та була включена до шкільної програми[4].
В 2020 році ізраїльське видання «Макор рішон»[en] помістило її на п'яте місце у списку найвпливовіших осіб національно-релігійної громадськості, як «жінку що кожен день працює аби зробити Державу Ізраїль кращим місцем для її громадян»[5].
Примітки ред.
- ↑ Уріель Перец на сайті пам'яті загиблих солдат Ізраїлю [Архівовано 25 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (івр.)
- ↑ Еліраз Перец на сайті Центра спадщини Гуш-Катіфа та Північної Самарії. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 31 травня 2021. (івр.)
- ↑ Мір'ям Перец: «Я відмовилась балотуватись від Лікуду». nrg. Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 31 травня 2021. (івр.)
- ↑ Промова Мір'ям Перец вже вивчається у школах. 7 канал[he]. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 31 травня 2021. (івр.)
- ↑ 50 найвпливовіших імен релігійного сіонізму. Макор рішон. Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 31 травня 2021. (івр.)
Посилання ред.
- Сторінка у Фейсбуці [Архівовано 24 травня 2021 у Wayback Machine.]
- Мір'ям Перец у Твіттер [Архівовано 2 червня 2021 у Wayback Machine.]
- Біографія на сайті Премії Ізраїлю [Архівовано 20 травня 2021 у Wayback Machine.](івр.)