Мірзоян Едвард Михайлович

Едвард Михайлович Мірзоян (вірм. Էդվարդ Միքայելի Միրզոյան; нар. 12 травня 1921, Горі, Грузинська РСР — 5 жовтня 2012, Єреван, Вірменія) — радянський, вірменський композитор, педагог, громадський діяч. Народний артист СРСР (1981).

Мірзоян Едвард Михайлович
вірм. Էդվարդ Միքայելի Միրզոյան
Eduard Mirzoyan.JPG
Основна інформація
Дата народження 12 травня 1921(1921-05-12)[1][2][3]
Місце народження Ґорі, Соціалістична Радянська Республіка Грузія[d][1]
Дата смерті 5 жовтня 2012(2012-10-05)[2][4][3] (91 рік)
Місце смерті Єреван, Вірменія
Поховання
Громадянство Вірменія і СРСР
Національність вірмени
Віросповідання атеїзм
Професії політик, композитор, музичний педагог, викладач університету
Освіта Єреванська державна консерваторія імені Комітаса
Відомі учні Izabella Arazovad
Нагороди
CMNS: Файли у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Народився 12 травня 1921 року в Горі (нині в Грузії). Коли йому виповнилося 3 роки, разом з матір'ю переїхав до Єреван.

З 1929 року навчався в Єреванській музичній школі (згодом ім. О. Спендіарова).

У 1941 році закінчив Єреванську консерваторію по класу композиції С. В. Бархударяна і В. Г. Талья (дипломна робота — симфонічна поема «Лореці Сако»).

З березня по листопад 1942 року служив в лавах Радянської армії. У роки війни написав ряд військово-патріотичних пісень.

У 1945 — 1946 роках — викладач музичної школи в Єревані.

У 1946 — 1948 роках удосконалювався в музичній студії при Будинку культури Вірменської РСР в Москві у Г. І. Літинського (композиція, поліфонія) М. І. Пейко, М. П. Ракова (інструментування), В. А. Цуккермана (музична форма), Б. М. Берліна (фортепіано).

З 1948 року — викладач Єреванської консерваторії. У 1972 — 1986 роках завідував кафедрою композиції, професор (1965). З 1952 року викладав також в Музичному училищі імені Р. О. Мелікяна (нині Єреванський державний музичний коледж ім. Р. О. Мелікяна). Серед його учнів — відомі вірменські композитори Костянтин Орбелян, Авет Тертерян, Роберт Амірханян, Мартін Вартазарян, Грачья Мелікян, Джон Тер-Татевосян, Степан Джербашян, Хачатур Аветісян, Левон Чаушян, Олександр Пірумов і ін.

Один із членів «Вірменської могутньої купки».

У 1950 — 1952 роках — відповідальний секретар, в 19561992 — голова правління Спілки композиторів Вірменської РСР1994 — почесний). З 1962 року — секретар правління Спілки композиторів СРСР.

Член Спілки кінематографістів Вірменської РСР[5].

Помер 5 жовтня 2012 року в Єревані. Похований в Пантеоні ім. Комітаса.

Громадська діяльністьРедагувати

Участь в міжнародних академіяхРедагувати

Сім'яРедагувати

  • Батько — Семен Аліханов, полковник царської армії.
  • Мати — Люся Богданівна Першангова, актриса.
  • Вітчим — Михайло Іванович Мірзоян (1888—1958), композитор, педагог. Заслужений діяч мистецтв Вірменської РСР (1939)[7].
  • Дружина — Олена (Ляля) Маміконівна Мірзоян (уродж. — Степанян).
  • Син — Аршак Едвардович Мірзоян (нар. 1956), ортопед-травматології, професор, доктор медичних наук, керівник клініки Єреванського центру реконструкції та подовження кінцівок.
  • Дочка — Зара Едвардівна Мірзоян, піаністка.

Звання та нагородиРедагувати

ТворчістьРедагувати

Едвард Мірзоян — представник вірменської музичної школи, який створив багато різножанрових творів, які принесли визнання їх автору і зайняли своє гідне місце у світовій музичній скарбниці. Серед них:

  • кантати — «Вірменія» (1948), «Святкова кантата» (сл. А. Сармена, 1949), «Кантата про Леніна» (разом. з О. Арутюняном, сл. А. Саармена, 1950), «Радянська Вірменія» (сл. А. Сармена, А. Граші, Г. Сарьяна, 1950)
  • для симфонічного оркестру — симфонічні поеми «Лореці Сако» (1941), «Героям Вітчизняної війни» (1944), «Симфонічні танці» (1946), увертюра (1947), «Поема» (1955)
  • симфонія для струнного оркестру і литавр (1962)
  • камерно-інструментальні ансамблі — Інтродукція та Перпетуум мобіле для скрипки з оркестром (1957), струнний квартет (1947), соната для скрипки і фортепіано (1939), соната для віолончелі та фортепіано (1967), поема для фортепіано (1970), «Альбом для мого внука» («Ранок», «Марія» та ін.), «Чотири пісні» на основі китайської поезії, «Поема-епітафія»
  • романси на сл. О. Туманяна, С. Капутікян, В. Терьяна, Є. Чаренца, А. Ісаакяна («Кажуть …», 1939, «Бачив сон», 1941) та ін.
  • хори на сл. С. Капутикян та ін.
  • пісні на сл. О. Гукасяна, М. Добронравова, Г. Регістана, Г. Еміна та ін. (в тому числі «Батьківщина-мати кличе», 1941, «Пісня без слів», яку присвятив пам'яті Романоса Мелікяна).
  • обробки вірменських народних пісень
  • музика до фільмів.

Симфонія для струнних і литаврРедагувати

Цей твір вперше прозвучав в 1962 році на Третьому всесоюзному з'їзді композиторів. У цьому творі композитор постає у всеозброєнні зрілості і майстерності. Він створює твір, в якому панують врівноваженість почуттів і світла гармонія. Є в симфонії елемент драматизму, настрою суму і навіть скорботи, але загальну її своєрідну атмосферу визначає моцартіанський початок — ясність духу, витонченість думки, гармонійність світовідчуття, розумна і точна майстерність.

ФільмографіяРедагувати

Пам'ятьРедагувати

  • 24 січня 2013 року Громадська рада Вірменії прийняла рішення назвати Будинок творчості композиторів в Діліжані ім'ям Едварда Мірзояна.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Мирзоян Эдвард Михайлович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. а б SNAC — 2010.
  3. а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. Find a Grave — 1995.
  5. Справочник Союза кинематографистов СССР. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 19 березня 2022. 
  6. Мирзоян Эдвард Михайлович — Энциклопедия фонда «Хайазг». Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 19 березня 2022. 
  7. “С детских лет я был очень упрям”. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 29 січня 2014. 
  8. Награды выдающимся деятелям культуры. Архів оригіналу за 23 лютого 2020. Процитовано 26 травня 2020. 
  9. Указ Президента РА. Архів оригіналу за 11 жовтня 2019. Процитовано 26 травня 2020. 
  10. Мирзоян Э. М. Фрагменты. — Ер. : Амроц груп, 2005. — С. 323—324.
  11. Мирзоян Эдвард Михайлович // Вірменська радянська енциклопедія]] / Амбарцумян В.А. — Ер., 1981. — С. 618.
  12. Католикос Всех Армян Пожаловал Композитору Эдуарду Мирзояну Орден «Св. Саака — Св. Месропа» | Арменпресс Армянское Информационное Агентство. Архів оригіналу за 17 березня 2022. Процитовано 26 травня 2020. 
  13. Музыкант от Бога. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 26 травня 2020. 

ПосиланняРедагувати