Мірел Редой (рум. Mirel Rădoi, нар. 22 березня 1981, Дробета-Турну-Северин) — румунський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Ф
Мірел Редой
Мірел Редой
Мірел Редой
Особисті дані
Повне ім'я Мірел Матей Редой
Народження 22 березня 1981(1981-03-22) (43 роки)
  Дробета-Турну-Северин, Румунія
Зріст 178 см
Вага 72 кг
Громадянство  Румунія
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1999–2000 Румунія «Екстенсив» (Крайова) 14 (0)
2000–2008 Румунія «Стяуа» 186 (12)
2009–2011 Саудівська Аравія «Аль-Гіляль» 52 (10)
2011–2014 ОАЕ «Аль-Айн» 53 (2)
2014–2015 ОАЕ «Аль-Аглі» (Дубай) 7 (0)
2015 Катар «Аль-Арабі» 6 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1998–2000 Румунія Румунія U-21 10 (1)
2000–2010 Румунія Румунія 67 (2)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2015 Румунія «Стяуа» (техн.дир.)
2016–2017 Румунія «Арджеш» (техн.дир.)
2018 Румунія Румунія (мол.) (техн.дир.)
2018–2019 Румунія Румунія (мол.)
2019–2021 Румунія Румунія
2022 Румунія «КС Університатя»
Звання, нагороди
Нагороди

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав, зокрема, за «Стяуа», з яким виграв низку трофеїв, а також національну збірну Румунії, у складі якої брав участь у Євро-2008.

Клубна кар'єра ред.

Мірель Редой почав грати у футбол у віці 8 років, спочатку як воротар, потім як захисник. Першою командою у своїй кар'єрі була «Дробета-Турну-Северин» з однойменного рідного міста. Там в матчі юнацьких команд Редой забив два голи і молодого гравця зауважив тодішній тренер клубу «Екстенсив» (Крайова), Сорін Керцу[1]. Вражений його якостями, Керцу заплатив за гравця $ 6,000 з власної кишені, щоб забрати до своєї команди[2].

 
Мірел Редой у складі «Стяуа». 2007 рік.

4 березня 2000 року Редой дебютував у вищому дивізіоні в матчі проти бухарестського «Динамо» (0:1) і гравцем швидко зацікавились лідери румунського футболу[3]. Всього до кінця сезону він зіграв у 14 іграх чемпіонату, а вже влітку за 110 000 євро перейшов у столичне «Стяуа». У кольорах нового клубу він дебютував 4 серпня в грі проти «Бакеу» (4:3) і вже в першому сезоні 2000/01 він виграв свій перший в кар'єрі титул національного чемпіона, а також здобув Суперкубок Румунії. Втім у наступні роки результати команди погіршились і вона тривалий час залишилась в тіні інших команд.

Лише у 2005 році Редой виграв другий титул чемпіона країни, а в 2006 році 23-й титул чемпіонату для «Стяуа» і його третій особистий. В тому ж сезоні команда дійшла до півфіналу Кубка УЄФА, поступившись там у серйозній боротьбі англійському «Мідлсбро» (1:0, 2:4)[4]. У 2006 році, після десятирічної перерви, «Стяуа» зуміла нарешті пробитись в груповий етап Ліги чемпіонів. Загалом Мірел відіграв за бухарестську команду вісім з половиною сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Стяуа», був основним гравцем захисту команди і значну частину часу — капітаном команди.

У січні 2009 року Редой за 6 млн євро перейшов у саудівський «Аль-Гіляль»[5][6], де головним тренером тоді був інший румун Космін Олерою, що вже працював з Редоєм у «Стяуа» в 2005—2007 роках. З новим клубом Редой двічі поспіль виграв чемпіонат Саудівської Аравії, а також тричі Кубок наслідного принца Саудівської Аравії. Сам же Мірел був лідером цієї команди і її капітаном[7].

У липні 2011 року за 4,2 млн євро перейшов у еміратський «Аль-Айн»[8], де знову возз'єднався з Косміном Олерою «Аль-Аглі» (Дубай)[8]. З цією командою Редой став дворазовим чемпіоном ОАЕ, а також вигравав Суперкубок ОАЕ та Кубок Президента ОАЕ. Після цього у 2014—2015 роках грав за іншу місцеву команду «Аль-Аглі» (Дубай) теж під керівництвом Олерою.

Завершив професійну ігрову кар'єру у катарському клубі «Аль-Арабі», за який виступав протягом 2015 року.

Виступи за збірні ред.

Протягом 1998—2000 років залучався до складу молодіжної збірної Румунії. На молодіжному рівні зіграв у 10 офіційних матчах, забив 1 гол.

5 грудня 2000 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Румунії в товариському матчі проти Алжиру (2:3). У 2005 році був виключений зі збірної головним тренером збірної Румунії Віктором Піцурке за відлучення зі збірної без дозволу, перед матчами проти Нідерландів та Вірменії.

 
Мірел Редой під час виступів за збірну. 2009 рік.

Після більш ніж річної перерви Редой повернувся у збірну в травні 2006 року, щоб зіграти в товариському турнірі на Кіпрі після того, як вибачився за свою поведінку. У складі збірної був учасником чемпіонату Європи 2008 року в Австрії та Швейцарії. Втім вже в другому матчі на турнірі 13 червня 2008 року проти Італії (1:1) він зіткнувся головами із партнером по захисту Разваном Рацем. Виявилося, що Мірел потребує хірургічного очного обстеження і, таким чином, не може більше брати участі в турнірі[9].

Після конфронтації з новим головним тренером збірної Разваном Луческу в 2010 році Редой заявив, що завершує кар'єру у збірній. Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 11 років, провів у її формі 67 матчів, забивши 2 голи[10].

Кар'єра тренера ред.

У червні 2015 року Редой завершив свою ігрову кар'єру і стати головним тренером «Стяуа». Він був звільнений наприкінці листопада 2015 року і замінений на Лауренціу Регекампфа.

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 2015 року, увійшовши до тренерського штабу клубу «Стяуа», де пропрацював з 2015 по 2015 рік.

В подальшому працював спортивним директором у клубі «Арджеш», а потім молодіжній збірній Румунії. 3 серпня 2018 року Редой був представлений як новий головний тренер молодіжної збірної Румунії[11]. Під його керівництвом румунська молодь стала півфіналістом молодіжного Євро-2019.

Після успішного виступу «молодіжки» на континентальній першості тренеру було запропоновано 27 листопада 2019 року очолити тренерський штаб основної збірної Румунії, де він змінив Косміна Контру. В кінці 2021 року, після того як румуни не вийшли на чемпіонат світу 2022 року, посівши третє місце в групі кваліфікації, Редой покинув збірну[12].

10 серпня 2022 року став новим головним тренером команди «КС Університатя» (Крайова)[13].

Статистика ред.

Клубна ред.

Клуб Сезон Чемпіонат Кубок Міжнародні Всього
Ігор Голів Ігор Голів Ігор Голів Ігор Голів
  «Екстенсив» (Крайова)
1999–00 14 0 0 0 0 0 14 0
Всього 14 0 0 0 0 0 14 0
  «Стяуа»
2000–01 25 1 3 0 0 0 28 1
2001–02 22 1 5 1 3 0 30 2
2002–03 23 1 2 0 0 0 25 1
2003–04 29 2 2 1 6 0 37 3
2004–05 20 1 0 0 8 0 28 1
2005–06 24 4 1 0 17 3 42 7
2006–07 14 1 1 0 4 0 19 1
2007–08 16 0 0 0 3 0 19 0
2008–09 13 1 0 0 7 0 20 1
Всього 186 12 14 2 48 3 248 17
  «Аль-Гіляль»
2008–09 13 2 0 0 6 3 19 5
2009–10 19 2 10 2 8 0 37 4
2010–11 20 6 7 4 7 1 34 11
Всього 52 10 17 6 21 4 90 20
  «Аль-Айн»
2011–12 19 0 10 3 0 0 29 3
2012–13 20 2 5 0 6 0 31 2
2013–14 14 0 5 1 6 0 25 1
Всього 53 2 20 4 12 0 85 6
  «Аль-Аглі» (Дубай)
2014–15 7 0 3 0 0 0 10 0
Всього 7 0 3 0 0 0 10 0
  «Аль-Арабі»
2014–15 6 0 0 0 0 0 6 0
Всього 6 0 0 0 0 0 6 0
За кар'єру 318 24 53 12 81 7 453 43

Збірна ред.

Голи за збірну
# Дата Місце Суперник Рахунок Турнір
1 16 жовтня 2002 Люксембург   Люксембург 7–0 Відбір на Євро-2004
2 5 червня 2010 Санкт-Файт-ан-дер-Ґлан, Австрія   Гондурас 3–0 товариський матч

Тренерська ред.

Станом на 28 листопада 2021
Команда З По Результат
І В Н П ГЗ ГП РГ В%
  «Стяуа» 10 липня 2015 3 грудня 2015 20 10 5 5 32 12 +20 50,00
  «Арджеш» 17 вересня 2016 12 червня 2017 34 25 7 2 56 23 +33 73,53
  Румунія U-21 14 березня 2018 27 листопада 2019 14 8 3 3 30 14 +16 57,14
  Румунія 27 листопада 2019 14 листопада 2021 20 8 4 8 28 25 +3 40,00
Усього


88 51 19 18 146 74 57,95

Титули і досягнення ред.

Як гравець ред.

«Стяуа»: 2000–01, 2004–05, 2005–06
«Стяуа»: 2001, 2006
«Аль-Гіляль»: 2009–10, 2010–11
«Аль-Гіляль»: 2008–09, 2009–10, 2010–11
«Аль-Айн»: 2011–12, 2012–13
«Аль-Айн»: 2012
«Аль-Айн»: 2013–14

Примітки ред.

  1. Radoi si Goian la emisiunea Om la Om, moderată de Florin Călinescu[недоступне посилання з вересня 2019]
  2. Mirel Rădoi, de la 6.000 de dolari la 6 milioane de euro. Архів оригіналу за 2 січня 2010. Процитовано 24 червня 2019. 
  3. Mihăileștii îl așteaptă pe Gigi Becali să facă cinste cu o bere
  4. DECRET privind conferirea Medaliei Meritul Sportiv — Monitorul Oficial al României Partea I Nr. 283/29.III.2006. Архів оригіналу за 8 жовтня 2016. Процитовано 24 червня 2019. 
  5. Ever-ready Rădoi to kiss Steaua goodbye. UEFA.com. 16 січня 2009. Архів оригіналу за 4 червня 2011. Процитовано 28 лютого 2010. 
  6. Becali: 'Voiam mai mult de 6 milioane de euro pentru Radoi, dar l-am lasat sa plece pentru salariu, [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] 16 ianuarie 2009, 14:52:41, 9am.ro
  7. http://www.ziare.com/articole/radoi+capitan+al+hilal [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] Radoi capitan Al Hilal
  8. а б http://www.goal.com/en/news/14/asia/2011/06/27/2549561/official-former-romania-international-mirel-radoi-signs-two-year- [Архівовано 21 березня 2016 у Wayback Machine.] Mirel Radoi signs two year contract with Al Ain
  9. Radoi to have eye surgery. Архів оригіналу за 17 червня 2008. Процитовано 24 червня 2019. 
  10. Mirel Radoi - International Appearances. The Rec.Sport.Soccer Statistics Foundation. Архів оригіналу за 19 січня 2018. Процитовано 24 червня 2019. 
  11. OFICIAL | Mirel Rădoi, noul selecţioner al naţionalei de tineret. [Архівовано 26 вересня 2018 у Wayback Machine.] ProSport, 3. August 2018.
  12. Mesajul transmis de Mirel Rădoi la despărțirea de echipa națională. www.digisport.ro (рум.). Процитовано 10 серпня 2022. 
  13. Університатя за день до матчу проти Зорі змінила головного тренера. football.ua. Процитовано 10 серпня 2022. 

Посилання ред.