Мінґінйо
Мінґінйо (*бірм. မင်းကြီးညို; 1459 — 24 листопада 1530) — 1-й володар імперії Таунгу у 1510—1530 роках.
| Мінґінйо | |
|---|---|
 | |
| Народився |
15 століття або 1459 Ава (місто), Kyaukse Districtd, Мандалай, М'янма |
| Помер |
24 листопада 1530 Таунгу[d], Пегу, М'янма |
| Поховання | Таунгу[d] |
| Країна |
 М'янма |
| Діяльність | монарх |
| Конфесія | Тхеравада |
| Рід | Таунгу |
| У шлюбі з | Soe Min Hteik-Tin of Toungood, Yadana Dewi of Toungood, Yaza Dewi of Toungood і Maha Dewi of Toungood |
| Діти | Atula Thiri Maha Yaza Dewid і Табіншвехті |
Життєпис ред.
Походив з династії Пінья. Син Маха Тхінкхая, що був нащадком Чавсви I, царя Піньї. Його матір'ю була Мінгланьєт — нащадок Свасоке, володаря Ави. Народився у липні 1459 року в Аві. 1470 року його діда по матері — Сітху Чавтхіна — призначили намісником Таунгу, внаслідок чого Мінґінйо разом з родиною перебрався до цього міста.
1481 року після смерті Сітху Чавтхіна намісником Таунгу став його старший син Мінсітху. 1485 року Мінґінйо погиркався з останнім через небажання того видавати за нього заміж свою доньку Сомін Гтейктін. Мінґінйо вбив Мінсітху, захопивши владу в Таунгу. За цим надіслав у подарунок двох молодих слонів аваському володареві Мінхаунгу II. Той на той час мусив боротися з повстаннями в П'ї і Яметхіні, тому визнав Мінґінйо намісником Таунгу (з титулом тхіріхеятхура) в обмін на допомогу з повстаннями. Отримав данину з племен кая. Потім рушив на повсталого Міньєчавсву, намісника Яметхіна, але не зміг його здолати.
11 листопада 1491 року побудував нове укріплене місто під назвою Дваявадді в гирлі річок Кабаунг і Паунглаунг. З цього часу став розмірковувати над здобуттям незалежності, оскільки центральна влада Ави все більше занепадала. У 1492 році вирішив втрутитися в розгардіяж, що виник зі сходженням на трон Гантаваді Біньї Рана II. При цьому навіть не запитав долзволу на свої дії в Мінхаунга II. Після перших успіхів відступив до себе.
1495 року війська Гантаваді атакували Таунгу. Мінґінйо ледве витримав облогу в Дваявадді. Натомість отримав від володаря Ави підвищений титул — магатхіріхеятхура. До 1500 року брав участь у війнах проти правителя Яметхіна, але знову без успіху. Лише смерть Міньєчавсви дозволило Мінхаунгу II захопити Яметхін. В свою чергу Мінґінйо прийняв у Таунгу біженців з Яметхіна.
Зі сходженням на трон Ави у 1501 році Швенанчавшина зберіг лише номінальну вірність, при цьому підтримуючи опозиційну знать до цього правителя. Це змусило аваського володаря шукати підтримки в Мінґінйо, якому надано важливий землеробський регіон Чаусхе і за дружину Мінглагтут (стриєчна сестра Швенанчавшина). Мінґінйо переселив значну частину міського населення з Чаускхе до Таунгу. У 1505 році підтримав повстання князів з П'ї й Ньяуньяна. 1509 року захопив важливе місто Таундвінг.
_in_1530.png)
1510 року оголосив про незалежність від Ави, заснувавши столицю Кетуматі (відомий як Новий Таунгу). Столичне місто обнесли муром, всередині спорудили палац для правителя і велику водойму. 11 квітня 1511 року відбулася церемонія інтронизації. Тоді ж прийняв титул Магатхірізеятхура Дхаммаязадіпаді. Наступні роки приділяв внутрішньому зміцненню держави. 1523 року захопив місто Яметхін. У квітні-травні 1525 року витримав облогу своєї столиці.
1527 року після захоплення шанами Ави наказав спустошити сільську місцевість між кордоном своєї держави і Авою, засипавши колодязі та знищивши канали в надії створити непрохідний пояс. Водночас бюрократія та населення міста Ави в більшості втекли до Таунгу, що ще більше зміцнило державу. Сюди ж, згідно з повідомленнями хронік, прийшли багато дрібних феодалів і князів Ави з родинами і слугами. Здійснив з новими загонами похід до Чаусхе, де, з одного боку, охоряв потік біженців, з другого — закріпив цей регіон за собою остаточно, змусивши князів шанів це визнати.
Помер Мінґінйо в листопаді 1530 року. Йому спадкував син Табіншвехті.
Джерела ред.
- Harvey, G.E. (1925). History of Burma. London: Frank Cass & Co. Ltd.
- Fernquest, Jon (2005). Min-gyi-nyo, the Shan Invasions of Ava (1524–27), and the Beginnings of Expansionary Warfare in Toungoo Burma: 1486—1539. SOAS Bulletin of Burma Research. 3 (2).