Мінералізація (рос. минерализация, англ. mineralisation, нім. Mineralisierung f, Mineralisation f) –

  • 2) Речовина, відкладена в результаті процесу М.
  • 3) Насичення ґрунту мінеральними солями.
  • 4) Природний (за допомогою мікроорганізмів) або штучний розклад органічних і неорганічних сполук, наприклад, відходів життєдіяльності біокомплексу, зокрема людини, на прості мінеральні сполуки — воду, аміак, сульфати, нітрати, оксиди різних металів, мінеральні солі.
  • 5) У гідрохімії і гідрогеохімії — загальний ваговий вміст у воді розчинених мінеральних речовин. Величина, або міра, М. води вимірюється експериментально певним сухим (щільним) залишком або сумою йонів, сумою розчинених мінеральних речовин (йонів і недисоційованих сполук) або обчислюється за даними аналізу сухого залишку.
  • 6) Біомінералізація — синтез неорганічних кристалічних або аморфних мінералоподібних речовин живими організмами. Серед мінералів, синтезованих біологічно — флуороапатит, магнетит (Fe3O4), кальцій карбонат (CaCO3).

НЕОМІНЕРАЛІЗАЦІЯ, (рос. неоминерализация, англ. neomineralization, нім. Neomineralisation f) — кристалізація нових мінералів за рахунок старих нестійких.

СТАДІЯ МІНЕРАЛІЗАЦІЇ — в мінералогії — відрізок часу, протягом якого утворилися мінеральні комплекси в межах одного й того самого родовища. Одна стадія мінералізації відділяється від іншої перервою в мінералоутворенні, яка найчастіше виражається у вигляді тектонічних проявів.

Див. також ред.

Література ред.

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
  • Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0