Мінаур (футбольний клуб, Бая-Маре)

«Мінаур» (Бая-Маре) (рум. CS Minaur Baia Mare) — румунський футбольний клуб, з міста Бая-Маре у північній Румунія, заснований у 1948 році. Неофіційно відомий також за своєю старою назвою «Мінерул» (рум. Minerul). Найуспішніша команда з повіту Марамуреш.

«Мінаур» (Бая-Маре)
Повна назва Clubul Sportiv Minaur
Baia Mare
Прізвисько Minerii, Băimărenii
Засновано 1948
Населений пункт Бая-Маре, Румунія Румунія
Стадіон «Віорел Матеяну»
Вміщує 15 500
Президент Румунія Йонуц Марта
Головний тренер Румунія Дорін Тома
Ліга Ліга III
2018–19
Домашня
Виїзна

Хронологія назвРедагувати

Назва[1] Роки
«КСМ Бая-Маре» (рум. CSM Baia Mare) 1948–1950
«Металул» (рум. Metalul) 1950–1956
«Енергія Трустул Мінер» (рум. Energia Trustul Miner) 1956–1957
«Мінерул» (рум. Minerul) 1957–1958
«КСМ Бая-Маре» (рум. CSM Baia Mare) 1958–1962
«Мінерул» (рум. Minerul) 1962–1975
ФК «Бая-Маре» (рум. FC Baia Mare) 1975–1985
«Марамуреш» (рум. FC Maramureș) 1985–1998
ФК «Бая-Маре» (рум. FC Baia Mare) 1998–2010
ФКМ «Бая-Маре» (рум. FCM Baia Mare) 2012–2016
«Мінаур» (рум. CS Minaur) 2017–
  • Примітка: У 2010—2012 і 2016—2017 роках клуб не існував.

ІсторіяРедагувати

 
ФКМ «Бая-Маре» у сезоні 2015/16

Клуб був заснований у 1948 році під назвою «КСМ Бая-Маре» в результаті злиття місцевих команд «Фенікс» (засновано у 1932 році) та «Мінаур» (засновано у 1927 році)[2]. Але вже за два роки, у 1950, назву було змінено на «Металул» (рум. Metalul).

1955 року «Металул» вийшов у Лігу III, третій за рівнем дивізіон країни, а наступного року — і до Ліги ІІ. З цього ж моменту команда три роки поспіль змінювала назву: 1956 року команда отримує ім'я «Енергія Трустул Мінер» (рум. Energia Trustul Miner), 1957 року — «Мінерул» (рум. Minerul), а 1958 року повертає свою першу назву «КСМ Бая-Маре».

1959 року команда, виступаючи у другому дивізіоні, сенсаційно дістається до фіналу Кубка Румунії, де зазнала поразки 0:4 від столичного «Динамо»[3].

У 1960-ті роки у клубі відбулось кілька знакових подій. Після чергової зміни назви у 1962 році, цього разу на «Мінерул», наступного року Мірча Сасу став першим гравцем в історії клубу, який був викликаний в національну збірну Румунії. А вже 1964 року клуб виграв Лігу II і вперше в історії вийшов у Лігу I (щоправда попередник «Мінерула», «Фенікс», вже грав у вищому румунському дивізіоні перед Другою світовою війною). Втім, посівши у дебютному сезоні 13-е місце з 14 у Лізі I, клуб відразу вилетів назад до другого дивізіону.

1975 року команда отримує назву ФК «Бая-Маре» і 1978 року під цієї назвою повертається у вищий дивізіон, де цього разу зуміла себе добре проявити: у 1979 році клуб фінішував 5-им з 18-ти, а наступного сезону провів свій найкращий сезон, посівши 4 місце. Втім третій сезон команда провела вкрай невдало і посівши 1981 року передостаннє 17 місце, клуб вилетів з елітного дивізіону.

1982 року «Бая-Маре» знову вийшов до фіналу Кубка Румунії, де і цього разу поступився «Динамо» (2:3)[3]. Втім оскільки «динамівці» виграли у тому сезоні і чемпіонат, кваліфікувавшись до Кубка чемпіонів, «Бая-Маре» вперше у своїй історії отримав шанс зіграти у єврокубках, потрапивши у першому ж раунді Кубка володарів кубків на мадридський «Реал», очолюваний легендарним Альфредо Ді Стефано. Вистоявши вдома у першій грі (0:0), «Бая-Маре» фактично без шансів поступився в гостях на «Сантьяго Бернабеу» (2:5)[4], достроково завершивши свій єдиний євросезон[5]. Влітку того ж 1982 року «Бая-Маре» зіграв товариську гру проти італійської «Фіорентини» в Італії і виграв 3:1 у команди, в складі якої виступали чемпіони світу 1982 року італійці Джанкарло Антоньйоні та Франческо Граціані, а також Даніель Бертоні та Даніель Пассарелла, обидва чемпіони світу чемпіони світу 1978 року з Аргентиною[6].

1983 року «Бая-Маре» виграв другий дивізіон і знову вийшов до вищої румунської ліги, де у першому сезоні команда закінчила на 15 місці з 18 і врятувала себе від вильоту, але наступного розіграшу стала передостанньою, 17-ою, і покинула Дивізію А, після чого змінила назву на «Марамуреш», під яким тривалий час виступала у другому дивізіоні.

Поліпшення результатів відбулось лише 1993 рік року, коли «Марамуреш» дістався півфіналу Кубка Румунії, а 1994 року, після серії середніх та поганих сезонів у Лізі II протягом останнього десятиліття, клуб посів перше місце і вийшов до Ліги I вчетверте за свою історію. У сезоні 1994/95 «Марамуреш» дійшов до чвертьфіналу Кубка Румунії, але наприкінці сезону з 17 місця повернувся до Ліги II.

1998 року команда вчергове змінює назву, цього разу назад на ФК «Бая Маре», а вже наступного року вилітає до третього дивізіону, щоправда ненадовго — вже у першому сезоні 1999/00 команда з першого місця повертається на другий щабель румунського футболу.

2001 року команда виграла плей-оф за право виступу у вищому дивізіоні, проте власник команди вирішив продати місце команди в Лізі I клубу «Бакеу», що саме вилетів з вищого дивізіону, аргументуючи продаж місця відсутністю фінансових ресурсів для утримання команди у вищому дивізіоні[7], через що клуб продовжив виступи у Лізі II. Наступного 2002 року «Бая-Маре» знову кваліфікується у плей-оф, але цього разу програє його.

2004 року клуб вилетів до Ліги III, з якої повернувся у 2006 році, але 2007 року знову вилетів до третього дивізіону і зіткнувся з серйозними фінансовими проблемами. Тоді ж бразилець Айрес Серкейра Сімао став першим іноземним гравцем, який коли-небудь грав за ФК «Бая-Маре».

У сезоні 2007/08 серія поганих результатів та страйк гравців через невиплату зарплат та бонусів не дозволили команді підвищитись у класі, проте на початку сезону 2008/09 клубу вдається підписати кількох гравців з досвідом виступів у вищому дивізіоні Румунії, таких як Даніель Реднік та Сорін Йоді, ставши тим самим головним фаворитом, щоб вийти в Лігу II, що клубу і вдалось зробити з першого місця.

Закінчивши сезоні Ліги II 2009/10 на 8-му місці, клуб був розпущений влітку 2010 року через фінансові проблеми[8], але влітку 2012 року він був поновлений під назвою ФКМ «Бая-Маре» (FCM Baia Mare) і був включений до Ліги IV. 2013 року команда вийшла до Ліги III, а 2015 року — до Ліги ІІ. Але і ця команда через фінансові труднощі 5 серпня 2016 року припинила своє існування.[9]

Після одного сезону клуб був знову відновлений, цього разу під назвою «Мінаур», увійшовши до складу однойменного спортивного клубу, в якому також існують чоловіча і жіноча гандбольні команди. Клуб був зарахований до складу Ліги IV — Марамуреш.[10] Тим не менш на відміну від секції з гандболу, футбольна секція досі неофіційно відома як «Мінерул», однією з минулих назв клубу, яке неофіційно і використовують вболівальники. Також кольори футбольної секції відрізняються від кольорів, які використовуються для гандболу, якщо для гандбольних команд традиційними кольорами є білий, чорний і помаранчевий, то для футболу — жовтий і синій.

2018 року відновлена команда вийшла до Ліги III[11].

РезультатиРедагувати

ФК «Бая-Маре» був фіналістом Кубка Румунії в 1959 та 1982 роках, тоді як у Лізі I їх найкращим результатом було 4-те місце із 18 в сезоні 1979/80.

Загалом у вищому дивізіоні клуб провів сім сезонів: 1964/65 (13 місце з 14), 1978/79 (5 з 18), 1979/80 (4 з 18); 1980/81 (17 з 18), 1983/84 (15 з 18), 1984/85 (17 з 18) та 1994/95 (17 з 18)[11].

Команда грала головним чином у Лізі II, де ФК «Бая Маре» займає лідируючу позицію за кількістю других місць — 11, крім яких ще 4 рази ставала чемпіоном дивізіону.

Найбільшою перемогою команди у вищому дивізіоні стала гра проти «Оцелула» (7:1) в серпні 1979 року, однак більш пам'ятна звитяга була здобута в червні 1981 року, коли сенсаційно з рахунком 5:0 було розбите столичне «Стяуа»[12].

ДосягненняРедагувати

Статистика виступівРедагувати

Сезон Ліга М І В Н П ГЗ ГП О Кубок
1948–49 ІІ 3 26 14 6 6 59 38 34
1950 ІІ 6 22 9 3 10 30 36 21 1/16 фіналу
1951 ІІ 4 22 10 5 7 29 25 25
1952 ІІ 6 22 7 7 8 29 32 21
1953 ІІ 13 28 8 6 14 23 37 22 1/16 фіналу
1954 ІІ 4 24 12 4 8 36 30 28
1955 ІІ 14 26 8 7 11 31 36 23 1/16 фіналу
1956 ІІІ 1 24 16 3 5 55 26 35
1957–58 ІІ 4 24 12 7 7 52 50 31
1958–59 ІІ 9 26 10 6 10 43 45 26 Фінал
1959–60 ІІ 2 26 15 6 5 53 24 36
1960–61 ІІ 2 26 14 6 6 37 22 34
1961–62 ІІ 6 26 13 3 10 39 41 29 1/8 фіналу
1962–63 ІІ 3 26 14 1 11 44 35 29 1/4 фіналу
1963–64 ІІ 1 26 17 2 7 42 20 36 1/8 фіналу
1964–65 І 13 26 9 3 14 27 45 21 1/8 фіналу
1965–66 ІІ 2 26 14 7 5 43 20 35 1/16 фіналу
1966–67 ІІ 2 26 16 3 7 37 23 35 1/4 фіналу
1967–68 ІІ 4 26 11 5 10 30 34 27 1/16 фіналу
1968–69 ІІ 13 30 11 4 15 28 36 29 1/16 фіналу
1969–70 ІІ 3 30 15 6 9 28 14 36
1970–71 ІІ 10 30 12 3 15 44 36 27
1971–72 ІІ 2 30 13 6 11 46 40 32 1/16 фіналу
1972–73 ІІ 4 30 13 6 11 35 26 32
1973–74 ІІ 5 34 14 7 13 45 36 35 1/8 фіналу
1974–75 ІІ 3 34 16 9 9 53 31 41
1975–76 ІІ 3 34 17 5 12 46 31 39 1/8 фіналу
1976–77 ІІ 3 34 15 6 13 53 36 36
1977–78 ІІ 1 34 22 7 5 80 25 51
1978–79 І 5 34 17 4 13 42 38 38 1/16 фіналу
1979–80 І 4 34 18 3 13 57 51 39 1/16 фіналу
1980–81 І 17 34 10 6 18 37 62 26 1/16 фіналу
1981–82 ІІ 2 34 17 7 10 71 36 41 Фінал
1982–83 ІІ 1 34 21 5 8 83 29 47
1983–84 І 15 34 12 6 16 40 59 30 1/16 фіналу
1984–85 І 17 34 11 4 19 30 46 26 1/4 фіналу
1985–86 ІІ 2 34 20 8 6 65 29 48
1986–87 ІІ 2 34 19 6 7 69 22 46
1987–88 ІІ 4 34 15 6 13 43 32 36 1/8 фіналу
1988–89 ІІ 6 34 16 4 14 62 51 36
1989–90 ІІ 3 34 16 7 11 50 26 39
1990–91 ІІ 4 34 18 4 12 84 42 40
1991–92 ІІ 2 34 22 6 6 75 26 50
1992–93 ІІ 6 34 16 3 15 70 51 35 Півфінал
1993–94 ІІ 1 34 25 6 3 94 42 56
1994–95 І 17 34 6 9 19 34 69 27 1/4 фіналу
1995–96 ІІ 13 34 14 3 17 46 53 45
1996–97 ІІ 14 34 12 7 15 44 49 43
1997–98 ІІ 3 34 18 6 10 65 36 60 1/16 фіналу
1998–99 ІІ 17 34 11 6 17 45 53 39
1999-00 ІІІ 1 30 22 6 2 80 23 72
2000–01 ІІ 2 30 18 5 7 50 22 59 1/8 фіналу
2001–02 ІІ 2 30 19 6 5 60 21 63
2002–03 ІІ 14 28 7 5 16 26 42 26 1/8 фіналу
2003–04 ІІ 15 30 4 3 23 30 86 15
2004–05 ІІІ 9 24 12 6 6 38 18 35
2005–06 ІІІ 1 24 19 1 4 52 13 58
2006–07 II 16 34 9 8 17 27 54 35
2007–08 III 3 34 19 7 8 63 26 64 1/16 фіналу
2008–09 III 1 34 25 7 2 65 16 82
2009–10 II 8 32 11 11 10 34 35 44
2012–13 IV 1 30 30 0 0 241 16 90
2013–14 III 6 20 3 8 9 17 33 17
2014–15 III 1 26 18 3 5 53 13 57
2015–16 II 6 10 2 2 6 16 20 1 1/8 фіналу
2017–18 IV 1 20 18 1 1 106 10 55 Попередній раунд[13]
2018–19 III[14] 3 30 16 9 5 46 22 57 Третій раунд

Відомі гравціРедагувати

  • Футболісти клубу, що викликались до національної збірної Румунії:
  • Футболісти, які грали за національні збірні до або після виступів за «Мінарул»:

Відомі тренериРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. RomanianSoccer.ro, (r). Evolutia denumirilor echipelor de-a lungul anilor. www.romaniansoccer.ro. Процитовано 20 September 2017. 
  2. Historische Daten über den FC Baia Mare, auf magyarfutball.hu. Abgerufen am 15. Juli 2018
  3. а б Romania Cup Finals (en). rsssf.com. Процитовано 13.07.2013. 
  4. Nagybánya FC- Real Madrid az idefigyu blogon. idefigyu.blog.hu. 
  5. European Cup Winners' Cup 1982-83 (en). rsssf.com. Процитовано 13.07.2013. 
  6. FC Baia Mare — Generația Mateianu
  7. Obiectiv, Bacăul! F.C.M Bacău [Objective, Bacău! F.C.M Bacău] (Romanian). romaniansoccer.ro. 12 February 2019. 
  8. Архівна копія на сайті Wayback Machine. , abgerufen am 28. Januar 2011 (rumänisch)
  9. FCM Baia Mare, abandon cu o zi înaintea startului; ACS Berceni rămâne în Ilfov. 5 August 2016. Процитовано 5 August 2016. 
  10. Început de drum pentru Minerul Baia Mare. 13 July 2017. Процитовано 20 September 2017. 
  11. а б Romania - List of Champions (en). rsssf.com. Процитовано 13.07.2013. 
  12. FC Baia Mare " Record against Steaua Bucureşti
  13. Переможець попереднього раунду в Марамуреші
  14. Серія V
  15. Мірча Сасу також зіграв три гри і забив один гол за збірну Румунії після того, як покинув «Бая-Маре»: 1967: vs. Східна Німеччина, vs. Конго (1 гол); 1968: vs. Австрія.

ПосиланняРедагувати