Вікіпедія

Мілівці

село в Хмельницькій області, Україна

Мі́лівці — село в Україні, у Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області.

село Мілівці
Церква Святого Пантелеймона
Церква Святого Пантелеймона
Церква Святого Пантелеймона
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район Кам'янець-Подільський
Громада Жванецька сільська громада
Основні дані
Населення 408
Площа 0,934 км²
Густота населення 436,83 осіб/км²
Поштовий індекс 32378
Телефонний код +380 3849
Географічні дані
Географічні координати 48°38′23″ пн. ш. 26°18′02″ сх. д. / 48.63972° пн. ш. 26.30056° сх. д. / 48.63972; 26.30056Координати: 48°38′23″ пн. ш. 26°18′02″ сх. д. / 48.63972° пн. ш. 26.30056° сх. д. / 48.63972; 26.30056
Місцева влада
Адреса ради 32360, Хмельницька обл., Кам’янець-Подільський р-н, с.Слобідка-Рихтівська
Карта
Мілівці. Карта розташування: Україна
Мілівці
Мілівці
Мілівці. Карта розташування: Хмельницька область
Мілівці
Мілівці
Мапа
Мапа

CMNS: Мілівці у Вікісховищі

Географія ред.

Подільське село Мілівці розташувалося на півострові на лівому березі Збруча, з протилежного берегу знаходиться гарний лісовий масив. Село за 24 кілометрів автодорогами від міста Кам'янець-Подільський.

Клімат ред.

Мілівці знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом. Але діяльність людини призводить до зміни клімату та глобального потепління.

Історія ред.

 
Національний банк репресованих
 
Список жертв Голодомору, Хмельницька область

Перша письмова згадка про село датується 2 вересня 1424 року як «Myleyoweze».[1]

Певний час населений пункт мав багато спільного із сусідніми Кудринцями. Частина Мілівців на річці Збруч у XVIII столітті належала кудринецькому маєтку Гуменецьких, а друга частина — кам'янецькій римсько-католицькій капітулі. Коли Поділля приєднали до імперської Росії, другу частину села капітулів подарували Браницькій, яка її досить швидко продала.

У 1820 році в Мілівцях мали частини Франциск Арцишевський, Сев. Лукановський та Петро Залевський — загалом вони мали 96 кріпаків.

В минулому столітті Мілівці складали окрему парафію з греко-католицькою Вознесенською церквою. Церква тут існувала вже в 1715 році, з цього часу збереглася метрична книга. У 1740—1759 роках будівля церкви була з дерева. Парафіян було у 1740 — 40, у 1759 році — 52, в 1790 — 280 тих, що сповідалися та 174, що не сповідалися. Дворів налічувалося 52. У 1790 року церква згоріла, на її місті звели невелику капличку. З дозволу Михайла Радевича каплиця була освячена в церкву. У 1840 році Мілівці об'єднали з Кудринцями в одну парафію.

Селяни були звільнені від кріпосного права в 1861 році. На честь цієї події в багатьох селах Поділля на в'їздах встановлювали пам'ятні фігури, такі збереглись в селах: Нігин, Черче. Ця традиція помаленьку відновлюється, встановлюються статуї Божої Матері чи інші фігури.

1863 року селяни втрачають можливість користуватись рідною мовою, видано таємне розпорядження — Валуєвський циркуляр, що наказував призупинити видання значної частини книг, написаних українською мовою, а згодом доповнено Емським указом.

У 1890 році функціонувала церковно-парафіяльна школа.

Внаслідок поразки визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками. У селі проходив кордон до 1939 року по річці Збруч, так з 1 листопада 1926 по 1 лис­топада 1927 польські прикордонники затримали 9509 перебіжчиків із радянської сторони, люди тікали від радянських репресій, у зворотному напрямку, за той же період 745 осіб.

Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, мешканці села зазнали репресій.

В 1932–1933 селяни села пережили сталінський голодомор.

Роки Великого терору 1936-1937 вбито осіб різних національностей і професій, багато людей було виселлено як сім'ї «ворогів народу».

У 1938 році почали зводити Кам’янець-Подільський укріплений район, один з ДОТів знаходиться на околиці села, до війни збудували 158 фортифікаційних об’єктів. До 1939 року в Мілівцях існувала прикордонна застава, жили прикордонники.

Після завершення Другої світової війни у 1946—1947 роках село вчергове пережило голод.

У 1959 році перед початком укрупнення територій Мілівецьку сільську раду приєднали до Слобідсько-Рихтівської.

З 1991 року в складі незалежної України.

Новий храм святого Пантелеймона, освячений в 2010 році, збудували за кошти парафіян.

8 вересня 2017 року шляхом об'єднання сільських рад, село увійшло до складу Жванецької сільської громади.[2] Об'єднання в громаду створило умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка має забезпечити комфортне середовище для проживання людей.

Один з останніх пам’ятників Леніну в області знесли в селі Мілівці 12 вересня 2021 року.[3]

Населення ред.

Населення становить 408 осіб станом на 2001 рік.

Мова ред.

У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.

100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.

Об'єкти соціальної сфери ред.

У селі є психоневрологічний інтернат при в'їзді в населений пункт. Спецзаклад на березі Збруча з'явився в 1951 році. Будинок для інвалідів війни, був розташований в приміщенні колишньої прикордонної застави, що діяла в Мілівцях до 1940 року. Перших поселенців прийняли в листопаді 1952 року. Це були одинокі інваліди, які потребували стороннього догляду та опіки. Протягом 20 років інтернат знаходився в статусі будинку для інвалідів. За цей час його територія значно розширилася, було збудовано новий корпус. У 1971 році заклад перепрофілювали у психоневрологічний інтернат, а його пацієнтками стали жінки з різними психоневрологічними захворюваннями.

Релігія ред.

Селі діють:

  • Церква Святого Пантелеймона
  • Церква ЄХБ «Голос Спасіння»

Відомі люди ред.

У селі проживав після війни і похований ветеран Другої Світової Війни гвардії старшина Іван Олександрович Кравченко, 1914 р.н., нагороджений двома медалями "За відвагу".

У селі народилися Дмитро Дем'янович Мороз (1912—1982) — редактор газети «Прапор Жовтня» (1955—1959), Віктор Миколайович Федорчук (10 вересня 1948) — кандидат психологічних наук, проректор із навчально-методичної роботи в Кам'янець-Подільському державному університеті.

За материнську самовідданість, народження і зразкове виховання дітей, забезпечення умов для всебічного їх розвитку присвоїли почесне звання «Мати-героїня»: Марфі Василівні Борщевській — матері п'яти дітей, с. Мілівці Кам'янець-Подільського району.

Охорона природи ред.

Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».

Світлини ред.

  •  
    Церква Святого Пантелеймона
  •  
    Клуб
  •  
    Збруч біля села

Див. також ред.

  • Поділля — історико-географічна область.
  • Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
  • Подільський говір — різновид говорів української мови.
  • Децентралізація — реформа місцевого самоврядування для формування ефективної і відповідальної місцевої влади.

Примітки ред.

  1. ↑ Михайло Грушевський. Матеріали до історії суспільно-політичних і економічних відносин Західньої України. Серія перша (ч. 1-80) (1361—1530). — С. 22-23. Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 23 грудня 2019.
  2. ↑ ВВРУ, 2017, № 46, стор. 11
  3. ↑ На Хмельниччині знесли останній пам’ятник Леніну


  Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мілівці&oldid=42308245