Міль Михайло Леонтійович

Миха́ло Лео́нтійович Міль (рос. Михаил Леонтьевич Миль; 22 листопада 1909(19091122), Іркутськ — 31 січня 1970, Москва) — єврейський радянський конструктор вертольотів та вчений, доктор технічних наук (1945), Герой Соціалістичної Праці (1966), лауреат Ленінської премії (1958) і Державної премії СРСР (1968).

Михайло Леонтійович Міль
рос. Миль Михаил Леонтьевич
Rus Stamp-Mil-1.jpg
Народився 9 (22) листопада 1909
Іркутськ, Російська імперія[1]
Помер 31 січня 1970(1970-01-31)[1][2] (60 років)
Москва, РРФСР, СРСР[1]
Поховання Юдінський цвинтарd
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Національність єврей
Діяльність авіакосмічний інженер, інженер
Галузь розробка авіакосмічної техніки
Alma mater Південно-Російський державний політехнічний університет (НПІ) імені М. І. Платова і Томський політехнічний університетd
Науковий ступінь доктор технічних наук (1945)
Вчене звання професор[d]
Заклад Московський вертолітний завод імені М. Л. Міля
Партія КПРС
Автограф Sign of M. L. Mil.png
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки
Ленінська премія Державна премія СРСР

Біографія та діяльністьРедагувати

Народився 22 листопада 1909 в Іркутську в єврейській родині.

Ще в дванадцятилітньому віці створив модель літака, яка перемогла на конкурсі в Томську. В 1925 році вступив у Сибірський технологічний інститут, але провчившись там недовго, його виключили «за непролетарське походження» (його батько був равином). Тоді він переїхав у Новосибірськ, пропрацювавши близько року в шкірній лабораторії і вже як робочий вступив у Донський політехнічний інститут в Новочеркаську.

Закінчивши інститут в 1931 році, Міль працював у ЦАГІ ім. Жуковського М. Є., брав участь у розробці автожирів А-7, А-12 і А-15, працював на автожирному заводі замісником Миколи Камова.

У 1941—1942 роки на фронт було перекинуто загін з п'яти автожирів, що зробив 20 бойових вильотів. У складі загону був і Михайло Міль. Під Москвою автожири планувалося використовувати як коректувальники артилерійського вогню, проте апарати виявилися більше придатними для тилового призначення.

Після евакуації Міль працював у поселенні Білімбай, в основному займався удосконаленням бойових літаків, покращенням їх стійкості і керованості. За роботи з удосконалення бойових літаків Міль в 1945 р. отримав орден Вітчизняної війни.

В 1947 році Міль став головним конструктором дослідного КБ по літакобудуванню. В 1951 році під керівництвом Міля був створений перший радянський серійний тримісний вертоліт Мі-1. В 1964 Міль став генеральним конструктором дослідного КБ. Його колективом було створено вертольоти Мі-2, Мі-4, Мі-6, Мі-8, Мі-10, Мі-12, Мі-24, В-12 та інші.

Тріумфом роботи конструктора став показ його унікальних машин на авіаційному салоні в Ле-Бурже в 1965 р. Син засновника вертолітобудування Ігоря Сікорського, Сергій, визнав, що в області важких вертольотів Міль не тільки наздогнав США, але й за низкою параметрів пішов далеко вперед.

Пам'ятьРедагувати

 
Вертоліт Мі. Надпечатка авіапошти 6 коп. на марці СРСР 1960 р.
 
Могила М. Л. Міля у с. Юдіно, поблизу Москви
  • Ім'я Міля носять Московський вертолітний завод, середня школа № 1738 і вулиця в Москві.
  • В 2009 р. на перетині вулиці Авіаконструктора Міля і Жулебинського бульвара в Москві було встановлено бюст Міля.
  • В Казані (РФ) іменем конструктора названа вулиця в Авіабудівному районі.
  • В 2009 р. на честь Міля було випущено поштовий блок марок Росії
  • Меморіальні дошки встановлені на корпусі факультета Південно-Російського державного технічного університету у м. Новочеркаськ (РФ)[3] та у м. Іркутськ на домі № 5 по вулиці Карла Лібкнехта[4].
  • У Мінську (Білорусь) іменем конструктора названо вулицю у мікрорайоні Нова Борова (ЖК Сосновий квартал)
  • Біографії конструктора присвячено художній фільм "Небо измеряется Милями" (2019, режисер К. Буслов).

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Миль Михаил Леонтьевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. Store norske leksikon — 1978.
  3. Мемориальные доски Новочеркасска
  4. Сухаревская Л. «Михаил Миль — покоритель неба» / газета «Байкальские вести» 05.11.09

ДжерелаРедагувати

  • Миль Н. М., Миль Е. М. Неизвестный Миль. — 2011. — ISBN 978-5-699-46871-3.
  • Гай Д. И. Вертолёты зовутся МИ. — 1973.
  • Миль Н. М., Миль Е. М. Как создать вертолет, нужный людям: Из твор. наследия генер. конструктора М.Л. Миля. — 1999. — ISBN 5-217-02967-6.
  • Миль Н. М., Миль Е. М. Михаил Миль. Жизнь из двух половин. — 2006. — ISBN 5-901821-06-8.

ПосиланняРедагувати