Міллер Петро Климентович
Петро Климентович Міллер (нар. 10 серпня 1910 — пом. 21 жовтня 1987) — радянський військовик часів Другої світової війни, командир обслуги протитанкової рушниці 465-го стрілецького полку 167-ї стрілецької дивізії, старший сержант. Герой Радянського Союзу (1944).
| Петро Климентович Міллер | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||
| Народження |
10 серпня 1910 Флора, Чорнянська волость, Балтський повіт, Подільська губернія, Російська імперія | |||||
| Смерть |
21 жовтня 1987 (77 років) Усть-Каменогорськ, Східноказахстанська область, Казахська РСР, СРСР | |||||
| Поховання | Оскемен | |||||
| Країна |
 СРСР | |||||
| Приналежність |
 Радянська армія | |||||
| Вид збройних сил | Сухопутні війська | |||||
| Рід військ | піхота | |||||
| Роки служби | 1933–1935, 1942–1945 | |||||
| Партія | КПРС | |||||
| Звання |
 Старший сержант | |||||
| Формування | 167-а стрілецька дивізія | |||||
| Війни / битви | Німецько-радянська війна | |||||
| Нагороди |
| |||||
Життєпис ред.
Народився 10 серпня 1910 року в селі Флора, нині Окнянського району Одеської області, в селянській родині. Згідно офіційних документів — українець[1], за іншими даними — український німець[2].
У 1911 році немовлям разом із батьками переїхав у Большечернігівську волость Самарської губернії, де заснували хутір Флора. Закінчив 4 класи, з 1931 року працював у колгоспі. З 1933 по 1935 роки проходив дійсну строкову службу в лавах РСЧА. Після демобілізації поїхав у Балхаш (Казахстан), на будівництво Балхаського мідноплавильного заводу. Після закінчення будівництва навчався в металургійній школі, працював на заводі завантажувальником відбивних печей. Член ВКП(б) з 1939 року.
Вдруге до лав РСЧА призваний Балхаським МВК Карагандинської області в 1942 році. Учасник німецько-радянської війни з липня 1942 року. Воював на Воронезькому, 1-у та 4-у Українських фронтах. Чотири рази був поранений.
Особливо відзначився при форсуванні Дніпра. У ніч на 26 жовтня 1943 року взвод протитанкових рушниць під командуванням старшого сержанта П. К. Міллера отримав наказ переправлятися. На рибальському човні одним з перших в полку подолав Дніпро в районі Вишгорода Київської області, разом з кулеметником знищив 2 вогневі точки ворога, чим сприяв переправі решти підрозділів батальйону.
Війну закінчив на посаді парторга стрілецького батальйону 465-го стрілецького полку 167-ї стрілецької дивізії.
Демобілізований у 1945 році. Повернувся в місто Усть-Каменогорськ (Казахстан), працював на свинцево-цинковому комбінаті. Помер 21 жовтня 1987 року.
Нагороди ред.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, старшому сержантові Міллеру Петру Климентовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 2445)[3].
Також був нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985), Червоної Зірки (30.10.1943), Слави 3-го ступеня (20.12.1944) і медалями.
Пам'ять ред.
У місті Балхаш в 1967 році на будівлі металургійного цеху мідеплавильного заводу встановлена меморіальна дошка в пам'ять про П. К. Міллера. Рішенням Балхаського міського масліхату від 19 січня 2000 року № 3/31 провулок Південний перейменований у провулок Петра Міллера.[4]
19 квітня 2004 року по вулиці Сонячній, буд. 34/2 в місті Усть-Каменогорську встановлена меморіальна дошка, присвячена Петру Климентовичу Міллеру.[5]
Література ред.
- «Подвиг во имя жизни: Очерки о Героях Советского Союза, уроженцах Одесской области». / Сост.: Абрамов А. Ф., Бульба А. И. — Одеса: Маяк, 1984, стор. 201–204.
Примітки ред.
- ↑ «Подвиг народа»: Нагородний лист на нагородження орденом Червоної Зірки. (рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 18 липня 2015.
- ↑ А. Майзингер «Прощание с прошлым. Семейная хроника» // Заря Востока (Ельцовский район): газета. — 2013. — № за 30 августа — 6 сентября. (рос.). Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 18 липня 2015.
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза генералам, офицерскому, сержантскому и рядовому составу Красной Армии» от 10 января 1944 года [Архівовано 7 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1944. — 19 января (№ 3 (263)). — С. 1
- ↑ Централізована бібліотечна система міста Балхаш.[недоступне посилання](рос.)
- ↑ Національний портал «Biografia.kz». [Архівовано 11 серпня 2015 у Wayback Machine.](рос.)