Мілецький Авраам Мойсейович

Авраа́м Мойсе́йович Міле́цький (нар. 10 березня 1918, Київ — пом. 16 червня 2004, Ашкелон, Ізраїль) — український архітектор, член спілки архітекторів СРСР, почесний член Академії архітектури України, доцент Київського державного художнього інституту, лауреат Державної премії СРСР за будівництво Палацу піонерів і школярів (1967). Один з найважливіших архітекторів Києва другої половини XX століття. Пропонент нео-модернізму.

Авраам Мойсейович Мілецький
Народження10 березня 1918(1918-03-10)
Смерть16 червня 2004(2004-06-16) (86 років)
Національністьєврей
Країна
(підданство)
 СРСР
 Ізраїль
НавчанняКиївський національний університет будівництва і архітектури
Діяльністьархітектор
Праця в містахКиїв, Торгау, Харків
Найважливіші спорудиПалац піонерів і школярів (1967)
НагородиДержавна премія СРСР Державна премія СРСР (1967)

Біографія

ред.

Народився 10 березня 1918 у Києві. Навчався у Київській школі номер 79. У 1941 році здобув вищу освіту у Київському інженерно-будівельному інституті, навчався у Йосипа Каракіса, керівником диплому у Мілецького був Володимир Заболотний. Батько помер у 1934 році, мати і бабуся загинули в Бабиному Яру.

Протягом 19411945 брав участь у Другій світовій війні. Після навчання в московській воєнно-інженерній академії, брав участь у воєнних діях як військовий технік другого рангу, а потім — заступник командира саперної роти.

У 1946 році почав працювати в Управлінні державних архітектурних майстерень в майстерні Анатолія Добровольського. З 1950 року працював головним архітектором проєктів, а з 1979 — керівником архітектурної майстерні № 11 ГУ «Київпроект». Протягом 19851989 років працював на посаді головного архітектора проєктів майстерень № 6 ГУ «Київпроект».

Автор книг "Парк-музей 'Древний Киев' " і «Наплывы памяти».

Був близьким другом письменника Віктора Некрасова.[1]

Через антисемітську кампанію і блокування реалізації проєктів емігрував у 1991 році в Ізраїль і помер у Ашкелоні 16 червня 2004 року.[1]

Основні роботи[2]

ред.

Відгуки про архітектора

ред.

За словами Миколи Дьоміна спадщина Авраама Мілецького є визначальною для післявоєнної радянської архітектури Києва.

Несправедливо, на мій погляд, ці об'єкти не віднесені до сих пір до пам'ятників архітектури, хоча, безумовно, є пам'ятками архітектури своєї епохи.[3]

Конкурсні проєкти

ред.
  • Пам'ятник в Бабиному Яру, перший і другий тури (1967)
  • Музей Леніна в Києві (1980)

Галерея робіт

ред.

Примітки

ред.
  1. а б Милецкий, Авраам (1997). Наплывы памяти (Русский) . Иерусалим: Филобиблон.
  2. Ерофалов, Борис (2010). Архитектура Советского Киева (Русский) . Киев.
  3. Киев: гений места. Радио Свобода (рос.). Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 21 листопада 2019.

Література

ред.
  • Berkovich, Gary. Reclaiming a History. Jewish Architects in Imperial Russia and the USSR. Volume 4. Modernized Socialist Realism: 1955–1991. Weimar und Rostock: Grunberg Verlag. 2022. С. 104. ISBN 978-3-933713-65-0.

Посилання

ред.