Вікіпедія

Мікропластик

Мікропластик — тверді частинки синтетичних полімерів, розміром менше 5 мм[1]. Термін «мікропластик» був введений у 2004 році професором Річардом Томпсоном, морським біологом університету Плімута у Великій Британії[2].

Мікропластики в морському середовищі зазвичай зустрічаються у вигляді гранул, уламків або волокон і складаються з різноманітних полімерів, дещо щільніших за морську воду. До них належать поліамід, поліестер, полівінілхлорид (ПВХ) та акрил. Інші легші за морську воду і часто зустрічаються плаваючими на поверхні: поліетилен, поліпропілен та полістирол[3].

У звіті ООН за 2016 рік було зафіксовано понад 800 видів тварин, що потерпають від забруднення пластиком при поглинанні або заплутані — на 69 % більше, ніж у звіті 1977 року, в якому від забруднення потерпало 247 видів тварин[3][4].

Класифікація мікропластику

ред.
 
Зразки мікропластику

Мікропластик сьогодні поширений у нашому світі. У 2014 році було підраховано, що в Світовому океані є від 15 до 51 трлн окремих частинок мікропластику, який, за оцінками, важить від 93 000 до 236 000 тонн[5][6][7].

Первинний мікропластик — мікрогранули, які спеціально виробляють маленькими за розміром. Їх використовують в засобах гігієни, вони потрапляють в море і навколишнє середовище зі стічними водами[1].

Вторинний мікропластик — мікрогранули, які утворюються в результаті розпаду пластикових відходів під впливом води і ультрафіолетових променів. Джерелами такого мікропластику можуть бути: побутове сміття, втрачені рибальські сітки, частки корабельної фарби і автомобільних шин, мікроволокна тканини, що утворюються при пранні синтетичного одягу[1].

Нанопластик. Залежно від визначення, нанопластики мають розмір менше 1 мкм (тобто 1000 нм) або менше 100 нм[8]. Про існування нанопластів у навколишньому середовищі йде дискусія, оскільки виявлення та кількісне визначення в екологічних матрицях залишається проблемою.

Поширення

ред.

Існування мікропластиків у навколишньому середовищі часто встановлюється за допомогою водних досліджень. Сюди входить відбір зразків планктону, аналіз піщаних та мулистих опадів, спостереження за споживанням хребетних та безхребетних, а також оцінка взаємодії хімічних забруднювачів[9].

Як показали дослідження, в організмах морської фауни знаходиться велика кількість частинок мікропластику. Крім того, мікропластик міститься в 83 % пробах водопровідної води по всьому світу (в США — 94 %[10][11][12]. Частинки пластику виявлені в упакованій морській солі, пиві[13][14].

 
a) Футбольне поле зі штучного дерну з ґрунтованою гумою (GTR) б) Частинки мікропластику з того ж поля, вимиті дощем, виявлені в природі поблизу річки

Австрійські вчені виявили частинки мікропластику в фекаліях жителів восьми країн[15] (Фінляндії, Італії, Японії, Нідерландів, Польщі, Росії, Великій Британії та Австрії). У досліджених зразках було виявлено в середньому 20 частинок пластику на десять грам біоматеріалу.

Мікропластик виявлений в рибі, дощових черв'яках інших видах тварин[14][16][17].

Щорічно в Світовий океан потрапляє близько восьми мільйонів тонн пластикового сміття. 67 % пластикового сміття, що потрапляє в океан, приносять з собою 20 річок, в основному — азійських[13][18]. Згідно з даними гідроекологів з Helmholtz Center for Environmental Research в Лейпцигу, 90 відсотків всього пластику в Світовому океані протікає всього через 10 річок. Всі вони проходять через густонаселені райони; вісім з них — в Азії і дві в Африці. Найбільше пластику в океан потрапляє з річки Янцзи в Китаї[19].

Мікроволокна пластику становлять від 15 % до 31 % від загальної кількості забруднювальної океан пластмаси, що становить близько 9,5 млн тонн мікропластику на рік[20].

Шкода здоров'ю

ред.

В середньому річне споживання мікропластику американцем коливається від 39 тис. до 52 тис. частинок залежно від віку та статі. Ці оцінки збільшуються до 74 тис. та 121 тис. при урахуванні дихання[21]. Крім того, люди, які постійно споживають бутильовану воду, можуть споживати додатково 90 тис. частинок мікропластику щорічно, порівняно з 4 тис. частинок мікропластику для тих, хто споживає тільки водопровідну фільтровану воду[21].

Невідомо, чи здатні частинки мікропластику проникати в кровотік, лімфатичну систему і вражати органи. Дослідження на тваринах свідчать, що мікропластик може пошкоджувати кишечник і печінку[22][23][24]. Теоретично частинки розміром менше 150 мікрон (а особливо менше 50 мікрон) здатні проникати через стінку кишечника в клітини крові і внутрішні органи[16][25].

Згідно з деякими дослідженнями, проковтнуті частки мікропластику ушкоджують внутрішні органи, а також виділяють всередині організму небезпечні хімічні речовини — від бісфенолу А (БФА), що негативно впливає на ендокринні органи, до пестицидів. Це порушує захисні функції організму і зупиняє ріст і розмноження клітин[14][26]. Частинки мікропластику можуть призводити до утворення тромбів[14][26].

Багато компонентів пластика негативно впливають на ендокринну систему[16][25].

З іншого боку, Всесвітня організація охорони здоров'я не вважає мікропластик в питній воді загрозою здоров'ю[27][28].

Боротьба з мікропластиком

ред.
 
Мікропластик в осаді річок

На початку 2019 року уряд Євросоюзу заборонив додавати в продукти всі види пластику. В першу чергу це відноситься до косметичної індустрії. Виробникам доведеться замінити пластик на біологічну альтернативу[29].

Для боротьбі вже з існуючим океанічним забрудненням створюються системи очищення. Комп'ютерне моделювання, здійснене нідерландським фондом The Ocean Cleanup, припустило, що збиральні пристрої біля берегів, можуть видалити близько 31 % частинок мікропластику у навколишньому районі[30]. Крім того, деякі бактерії еволюціонували, щоб їсти пластик, а деякі види бактерій були генетично модифіковані для поїдання (певних видів) пластиків[31].

9 вересня 2018 року The Ocean Cleanup запустила першу в світі систему очищення океану, 001 aka «Wilson», яка діє в Великій тихоокеанській сміттєвій плямі[32]. Система 001 завдовжки 600 метрів виконує функцію П-подібного уловлювача, який використовує природні океанічні течії для концентрування пластику та інших уламків на поверхні океану в обмеженій зоні для видалення суднами[33]. Проект зіткнувся з критикою з боку океанографів та експертів із пластикового забруднення, хоча зустрів широку громадську підтримку[34][35][36].

В 2019-2021рр. у боротьбу з пластиковим забрудненням вступило друге та третє покоління бар'єрних перехоплювачів The Ocean Cleanup.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в Микропластик — невидимая проблема — Coalition Clean Baltic (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 січня 2020. Процитовано 1 лютого 2020.
  2. ↑ Microplastic waste: This massive (tiny) threat to sea life is now in every ocean. The Independent (англ.). 13 липня 2014. Архів оригіналу за 2 січня 2020. Процитовано 1 лютого 2020.
  3. ↑ а б Smith, Madeleine; Love, David C.; Rochman, Chelsea M.; Neff, Roni A. (2018). Microplastics in Seafood and the Implications for Human Health. Current Environmental Health Reports. Т. 5, № 3. с. 375—386. doi:10.1007/s40572-018-0206-z. ISSN 2196-5412. PMC 6132564. PMID 30116998. Архів оригіналу за 22 січня 2020. Процитовано 2 лютого 2020.
  4. ↑ Secretariat of the Convention on Biological Diversity. Marine debris: understanding, preventing and mitigating the significant adverse impacts on marine and coastal [Архівовано 17 березня 2020 у Wayback Machine.]. UNEP 2016. Biodiversity. Technical Series No. 83
  5. ↑ Ioakeimidis, C.; Fotopoulou, K. N.; Karapanagioti, H. K.; Geraga, M.; Zeri, C.; Papathanassiou, E.; Galgani, F.; Papatheodorou, G. (22 березня 2016). The degradation potential of PET bottles in the marine environment: An ATR-FTIR based approach. Scientific Reports (англ.). Т. 6, № 1. с. 1—8. doi:10.1038/srep23501. ISSN 2045-2322. Архів оригіналу за 16 жовтня 2020. Процитовано 1 лютого 2020.
  6. ↑ Ocean Life Eats Tons of Plastic—Here’s Why That Matters. National Geographic News (англ.). 16 серпня 2017. Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 1 лютого 2020.
  7. ↑ Sebille, Erik van; Law, Kara Lavender. Far more microplastics floating in oceans than thought. The Conversation (англ.). Архів оригіналу за 19 січня 2020. Процитовано 1 лютого 2020.
  8. ↑ Harrison, R. M.; Hester, R. E. (20 листопада 2018). Plastics and the Environment (англ.). Royal Society of Chemistry. ISBN 978-1-78801-241-6. Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 1 лютого 2020.
  9. ↑ Ivar do Sul, Juliana A.; Costa, Monica F. (1 лютого 2014). The present and future of microplastic pollution in the marine environment. Environmental Pollution (англ.). Т. 185. с. 352—364. doi:10.1016/j.envpol.2013.10.036. ISSN 0269-7491. Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 1 лютого 2020.
  10. ↑ Plain, Charlie (2 травня 2018). Plastic particles common in tap water, beer, and salt. School of Public Health (амер.). Архів оригіналу за 11 квітня 2020. Процитовано 1 лютого 2020.
  11. ↑ Invisibles. orbmedia.org. Архів оригіналу за 15 січня 2020. Процитовано 1 лютого 2020.
  12. ↑ editor, Damian Carrington Environment (5 вересня 2017). Plastic fibres found in tap water around the world, study reveals. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 8 лютого 2020. Процитовано 1 лютого 2020.
  13. ↑ а б Объединенных, Продовольственная и сельскохозяйственная организация (10 липня 2018). 2018 СОСТОЯНИЕ МИРОВОГО РЫБОЛОВСТВА И АКВАКУЛЬТУРЫ: ДОСТИЖЕНИЕ ЦЕЛЕЙ УСТОЙЧИВОГО РАЗВИТИЯ (рос.). Food & Agriculture Org. ISBN 978-92-5-130690-1.
  14. ↑ а б в г Тихий убийца: как микропластик вызывает болезни и останавливает репродукцию живых организмов. hightech.fm (рос.). 24 вересня 2018. Архів оригіналу за 10 жовтня 2019. Процитовано 1 лютого 2020.
  15. ↑ Cat, Linh Anh. Microplastics Hurt Gut Health. Forbes (англ.). Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 1 лютого 2020.
  16. ↑ а б в Thompson, Andrea. From Fish to Humans, A Microplastic Invasion May Be Taking a Toll. Scientific American (англ.). Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 1 лютого 2020.
  17. ↑ Patel, Prachi. Stemming the Plastic Tide: 10 Rivers Contribute Most of the Plastic in the Oceans. Scientific American (англ.). Архів оригіналу за 7 лютого 2020. Процитовано 1 лютого 2020.
  18. ↑ Lebreton, Laurent C. M.; van der Zwet, Joost; Damsteeg, Jan-Willem; Slat, Boyan; Andrady, Anthony; Reisser, Julia (7 червня 2017). River plastic emissions to the world’s oceans. Nature Communications (англ.). Т. 8, № 1. с. 1—10. doi:10.1038/ncomms15611. ISSN 2041-1723. Архів оригіналу за 10 лютого 2021. Процитовано 1 лютого 2020.
  19. ↑ Southeast Asia Ripe For New Approaches to Microplastic Glut, Climate Change. Radio Free Asia (англ.). Архів оригіналу за 1 грудня 2019. Процитовано 1 лютого 2020.
  20. ↑ Ученые: микропластик в океане стал частью пищевой цепи. BBC News Русская служба (рос.). 22 лютого 2017. Архів оригіналу за 6 грудня 2019. Процитовано 1 лютого 2020.
  21. ↑ а б Cox, Kieran D.; Covernton, Garth A.; Davies, Hailey L.; Dower, John F.; Juanes, Francis; Dudas, Sarah E. (18 червня 2019). Human Consumption of Microplastics. Environmental Science & Technology. Т. 53, № 12. с. 7068—7074. doi:10.1021/acs.est.9b01517. ISSN 0013-936X. Процитовано 2 лютого 2020.
  22. ↑ Gallo, Frederic; Fossi, Cristina; Weber, Roland; Santillo, David; Sousa, Joao; Ingram, Imogen; Nadal, Angel; Romano, Dolores (2018). Marine litter plastics and microplastics and their toxic chemicals components: the need for urgent preventive measures. Environmental Sciences Europe. Т. 30, № 1. doi:10.1186/s12302-018-0139-z. ISSN 2190-4707. PMC 5918521. PMID 29721401. Архів оригіналу за 27 серпня 2019. Процитовано 1 лютого 2020.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  23. ↑ Wan, Zhiqin; Wang, Caiyun; Zhou, Jiajie; Shen, Manlu; Wang, Xiaoyu; Fu, Zhengwei; Jin, Yuanxiang (1 лютого 2019). Effects of polystyrene microplastics on the composition of the microbiome and metabolism in larval zebrafish. Chemosphere (англ.). Т. 217. с. 646—658. doi:10.1016/j.chemosphere.2018.11.070. ISSN 0045-6535. Архів оригіналу за 25 жовтня 2019. Процитовано 1 лютого 2020.
  24. ↑ Qiao, Ruxia; Sheng, Cheng; Lu, Yifeng; Zhang, Yan; Ren, Hongqiang; Lemos, Bernardo (20 квітня 2019). Microplastics induce intestinal inflammation, oxidative stress, and disorders of metabolome and microbiome in zebrafish. Science of The Total Environment (англ.). Т. 662. с. 246—253. doi:10.1016/j.scitotenv.2019.01.245. ISSN 0048-9697. Архів оригіналу за 25 жовтня 2019. Процитовано 1 лютого 2020.
  25. ↑ а б Предвестник рака: в кале землян нашли микропластик. Газета.Ru (рос.). Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 1 лютого 2020.
  26. ↑ а б Anna Kärrman, Christine Schönlau, Magnus Engwall. Exposure and Effects of Microplastics on Wildlife [Архівовано 5 грудня 2020 у Wayback Machine.]. naturvardsverket.se. y Swedish Environmental Protection Agency.
  27. ↑ Welle (www.dw.com), Deutsche. ВОЗ не считает микропластик в питьевой воде угрозой здоровью | DW | 22.08.2019. DW.COM (ru-RU) . Архів оригіналу за 20 листопада 2019. Процитовано 1 лютого 2020.
  28. ↑ World Health Organization. Microplastics in drinking-water [Архівовано 18 жовтня 2019 у Wayback Machine.]. https://www.who.int.
  29. ↑ Микропластик: чем он опасен и как уменьшить его количество. Recycle (ru-RU) . Архів оригіналу за 8 жовтня 2019. Процитовано 2 лютого 2020.
  30. ↑ How scientists plan to clean up plastic waste in the oceans. The Independent (англ.). 19 січня 2016. Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 2 лютого 2020.
  31. ↑ Eating Away the World’s Plastic Waste Problem. AABGU (амер.). Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 2 лютого 2020.
  32. ↑ System 001 has launched into the Pacific | Updates. The Ocean Cleanup (амер.). 9 вересня 2018. Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 2 лютого 2020.
  33. ↑ Oceans. The Ocean Cleanup (амер.). Архів оригіналу за 24 січня 2020. Процитовано 2 лютого 2020.
  34. ↑ Martini, Dr (14 липня 2014). The Ocean Cleanup, Part 2: Technical review of the feasibility study. Deep Sea News (амер.). Архів оригіналу за 21 січня 2020. Процитовано 2 лютого 2020.
  35. ↑ Shiffman, David (13 червня 2018). I asked 15 ocean plastic pollution experts about the Ocean Cleanup project, and they have concerns. Southern Fried Science (амер.). Архів оригіналу за 26 січня 2020. Процитовано 2 лютого 2020.
  36. ↑ Kratochwill, Lindsey (26 березня 2016). Too good to be true? The Ocean Cleanup Project faces feasibility questions. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 24 жовтня 2019. Процитовано 2 лютого 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мікропластик&oldid=41639769