Мізгірьова Ольга Хомівна
| Мізгірьова Ольга Хомівна | |
|---|---|
| рос. Ольга Фоминична Mизгирёва | |
| Народилася |
1908 Ташкент, Туркестанське генерал-губернаторство, Російська імперія |
| Померла | 1994[1] |
| Країна |
 СРСР |
| Діяльність | ботанік, художниця |
| Нагороди |
  |
| Систематик живої природи | |
|---|---|
 | |
|
|
Ольга Хомівна Мізгірьова — туркменська художниця і ботанік.
Ольга Мізгірьова народилася в Ташкенті в 1908 році. Потім її сім'я переїхала в селище Кара-Кала на заході Туркменістану. З юності цікавилася живописом. Поступила в 1920 році в експериментальну школу мистецтв в Ашхабаді, яка отримала пізніше назву «Ударна школа мистецтв Сходу». Олександр Владичук, директор школи, став її чоловіком[2] . Її мистецтво було засноване на традиційних туркменських мотивах, пофарбованих у яскраві кольори[3]. Її картини «Спека», «Чотири дружини», «Туркменські дівчатка», «Творчість килимомайстрині» виставлені в Музеї образотворчих мистецтв Туркменістану[4] .
У 1934 році Мізгірьова отримала замовлення з Голландії на виконання декількох тисяч ілюстрацій тюльпанів з колекції академіка Миколи Івановича Вавилова. Вона повернулася до свого рідного селища, і почала працювати в якості лаборанта в Туркменській дослідній станції Всесоюзного інституту рослинництва[2]. З 1944 по 1981 рік Ольга Мізгірьова була директором дослідної станції Всесоюзного інституту рослинництва[3] . Завдяки зусиллям Ольги Хомівни Мізгірьової та інших вчених в 1979 році був організований Сюнт-Хасардагський заповідник[5].
Мізгірьова виявила в 1938 році і описала в 1942 році новий вид рослин — мандрагора туркменська (Mandragora turcomanica) — рідкісний вид мандрагори в Південно-Західному Копетдазі[3][2] . Автор близько п'ятдесяти наукових статей. Мізгарьова відзначена двома орденами Трудового Червоного Прапора, двома орденами «Знак Пошани», їй присвоєно звання «Заслужений агроном Туркменістану»[5] .
Примітки ред.
- ↑ https://arzuw.news/7473/povoroty-sudby-hudozhnicy-olgi-mizgirevoy.html
- ↑ а б в Мамедова, Светлана (2000). Оставайтесь молодыми дольше [Stay young longer]. Turkmenistan.ru. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 14 червня 2019.
- ↑ а б в Каранова, Дженнет (2011). Яркие краски судьбы [Bright colors of destiny]. Turkmenistan International. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 29 червня 2022.
- ↑ Зарембо, Владимир. Талант, отданный служению природе и земле [A talent devoted to serving the nature and the land]. Turkmenistan Academy of Science. Архів оригіналу за 18 червня 2016. Процитовано 14 червня 2019.
- ↑ а б Зарембо, Владимир (2010). Туркестанский авангард [МИЗГИРЁВА Ольга Фоминична]. Архів оригіналу за 9 серпня 2016. Процитовано 14 червня 2019.