Відкрити головне меню

Міжпарламентський союз (англ. Inter-Parliamentary Union, IPU) - міжнародна організація, створена в 1889 році Фредеріком Пассі (Франція) та Рандалом Крімером (Велика Британія). Це був перший постійний форум для політичних багатосторонніх переговорів. Спочатку організація складалася з окремих парламентарів, але з тих пір перетворилася на міжнародну організацію парламентів суверенних держав. Національні парламенти 163 країн є членами союзу разом з 10 регіональними парламентськими асамблеями, які є асоційованими членами[1]. Союз має постійних спостерігачів в Генеральній Асамблеї ООН та загальний консультативний статус в Економічній і соціальній раді.Міжпарламентський союз був створений у Францїі.

Міжпарламентський союз
фр. L'Union Interparlementaire
Заснована 1889
Штаб-квартира Женева
Веб-сайт http://www.ipu.org/
Inter-Parliamentary Union Members.png

ІсторіяРедагувати

Вісім провідних діячів з Міжпарламентського союзу отримали Нобелівську премію миру:

Початковою метою організації був арбітраж конфліктів. Союз зіграв важливу роль у створенні Постійної палати третейського суду в Гаазі. З часом, його основною місією стало сприяння демократії і міжпарламентського діалогу. Союз працював на створення установ на міжурядовому рівні, в тому числі Організації Об'єднаних Націй, організації, з якою він співпрацює в якій він має статус постійного спостерігача.

Численні органи висловили зацікавленість в можливості перетворення Міжпарламентського Союзу в Парламентську Асамблею ООН, серед них Комітет з демократії ООН, німецькийБундестаг та Соціалістичний інтернаціонал. Ліберальний інтернаціонал також притримується такої думки.

Штаб-квартира союзу була перенесена кілька разів з моменту її створення:

Члени і організаціїРедагувати

ЧлениРедагувати

  • Міжнародні парламентські асамблеї можуть бути допущені Радою керуючих як асоційовані члени.
  • Кожен парламент, утворений відповідно до законів суверенної держави, населення якого він представляє, і на території якого він функціонує може запросити членство в Міжпарламентському союзі. Рішення про прийняття до союзу повинне бути прийняте Радою керуючих.

Члени союзу зобов'язані передавати резолюції союзу в їхні парламенти, представляти їх своєму уряду, стимулювати їх реалізацію та інформувати секретаріат союзу часто та повно, наскільки це можливо, зокрема, у своїх щорічних доповідях, про зроблені кроки та отримані результати.

Асоційовані члениРедагувати

Учасниками парламентської асамблеї крім національних парламентів є:

ОрганиРедагувати

 
Headquarters of the IPU in Geneva (2010)

Органами Міжпарламентського союзу є:

  • Асамблея - збирається двічі на рік. Асамблея складається з парламентаріїв, призначених як делегати від членів Союзу. Асамблея допомагає у своїй роботі комітетам, число яких і коло ведення визначаються Радою керуючихю Комітети, як правило, готують доповіді і проекти резолюцій для Асамблеї.
  • Рада керуючих - зазвичай проводить дві сесії на рік. Рада керуючих складається з трьох представників від кожного члена союзу. Термін повноважень члена Ради керуючих триває від однієї асамблеї до наступної і всі члени Ради керуючих повинні бути членів асамблеї. Рада керуючих обирає Голову Міжпарламентського союзу на три роки. Вона обирає членів Виконавчого комітету та призначає Генерального секретаря Союзу.
  • Виконавчий комітет - складається з Президента Міжпарламентського союзу, п'ятнадцяти членів, які належать до різних парламентів (обираються Радою керуючих; не менше дванадцяти обирається з числа членів Ради керуючих) та Президента координаційного комітету асоціації жінок-парламентарів. Тільки парламентарі з держав, де жінки мають як право голосу і право на участь у виборах, можуть потрапити до Виконавчого комітету. Виконавчий комітет є адміністративним органом Міжпарламентського союзу.
  • Секретаріат - включає сукупність співробітників організації під керівництвом Генерального секретаря Союзу.

Асоціація генеральних секретарів парламентів є консультативним органом Міжпарламентського союзу.

Обрані на посадиРедагувати

  • Президентом Міжпарламентського Союзу є Абдельвахад Раді (Марокко), обраний на цей пост на три роки 19 жовтня 2011 на 189ій сесії Ради керуючих Міжпарламентського союзу в Женеві[2].
  • Генеральний секретар Союзу - Мартін Чунгонг (Камерун).
  • Президентом комітету з демократії та прав людини є О. K'єї-Менса-Бонсу (Гана).

КонференціїРедагувати

Асамблея Міжпарламентського союзу (раніше відома як Міжпарламентська конференція) є основним органом, який виражає погляди Міжпарламентського союзу з політичних питань[3].

Країна Місто Рік
1 Париж   Франція 1889
2 Лондон   Велика Британія 1890
3 Рим   Італія 1891
4 Берн   Швейцарія 1892
5 Гаага   Нідерланди 1894
6 Брюссель   Бельгія 1895
7 Будапешт   Австро-Угорщина 1896
8 Брюссель   Бельгія 1897
9 Христианія  Сполучене королівство
Швеції та Норвегії
1899
10 Париж   Франція 1900
11 Відень   Австро-Угорщина 1903
12 Сент-Луїс   США 1904
13 Брюссель   Бельгія 1905
14 Лондон   Велика Британія 1906
15 Берлін   Німеччина 1908
16 Брюссель   Бельгія 1910
17 Женева   Швейцарія 1912
18 Гаага   Нідерланди 1913
19 Стокгольм   Швеція 1921
20 Відень   Австрія 1922
21 Копенгаген   Данія 1923
22 Берн   Швейцарія 1924
23 Вашингтон
Оттава
  США
  Канада
1925
24 Париж   Франція 1927
25 Берлін   Німеччина 1928
26 Лондон   Велика Британія 1930
27 Бухарест   Румунія 1931
28 Женева   Швейцарія 1932
29 Мадрид   Іспанія 1933
30 Стамбул   Туреччина 1934
31 Брюссель   Бельгія 1935
32 Будапешт   Угорщина 1936
33 Париж   Франція 1937
34 Гаага   Нідерланди 1938
35 Осло   Норвегія 1939
36 Каїр   Єгипет 1947
37 Рим   Італія 1948
38 Стокгольм   Швеція 1949
39 Дублін   Ірландія 1950
40 Стамбул   Туреччина 1951
41 Берн   Швейцарія 1952
42 Вашингтон   США 1953
43 Відень   Австрія 1954
44 Гельсінкі   Фінляндія 1955
45 Бангкок   Таїланд 1956
46 Лондон   Велика Британія 1957
47 Ріо-де-Жанейро   Бразилія 1958
48 Варшава   Польща 1959
49 Токіо   Японія 1960
50 Брюссель   Бельгія 1961
51 Бразиліа   Бразилія 1962
52 Белград   Югославія 1963
53 Копенгаген   Данія 1964
54 Оттава   Канада 1965
55 Тегеран   Іран 1966
56 Ліма   Перу 1968
57 Нью-Делі   Індія 1969
58 Гаага   Нідерланди 1970
59 Париж   Франція 1971
60 Рим   Італія 1972
61 Токіо   Японія 1974
62 Лондон   Велика Британія 1975
63 Мадрид   Іспанія 1976
64 Софія   Болгарія 1977
65 Бонн   ФРН 1978
66 Каракас   Венесуела 1979
67 Берлін   НДР 1980
68 Гавана   Куба 1981
69 Рим   Італія 1982
70 Сеул   Південна Корея 1983
71 Женева   Швейцарія 1984
72 Женева   Швейцарія 1984
73 Ломе   Того 1985
74 Оттава   Канада 1985
75 Мехіко   Мексика 1986
76 Буенос-Айрес   Аргентина 1986
77 Манагуа   Нікарагуа 1987
78 Бангкок   Таїланд 1987
79 Гватемала   Гватемала 1988
80 Софія   Болгарія 1988
81 Будапешт   Угорщина 1989
82 Лондон   Велика Британія 1989
83 Нікосія   Кіпр 1990
84 Пунта-дель-Есте   Уругвай 1990
85 Пхеньян   Північна Корея 1991
86 Сантьяго   Чилі 1991
87 Яунде   Камерун 1992
88 Стокгольм   Швеція 1992
89 Нью-Делі   Індія 1993
90 Канберра   Австралія 1993
91 Париж   Франція 1994
92 Копенгаген   Данія 1994
93 Мадрид   Іспанія 1995
94 Бухарест   Румунія 1995
95 Стамбул   Туреччина 1996
96 Пекін   КНР 1996
97 Сеул   Південна Корея 1997
98 Каїр   Єгипет 1997
99 Віндгук   Намібія 1998
100 Москва   Росія 1998
101 Брюссель   Бельгія 1999
102 Берлін   Німеччина 1999
103 Амман   Йорданія 2000
104 Джакарта   Індонезія 2000
105 Гавана   Куба 2001
106 Уагадугу   Буркіна-Фасо 2001
107 Марракеш   Марокко 2002
108 Сантьяго   Чилі 2003
109 Женева   Швейцарія 2003
110 Мехіко   Мексика 2004
111 Женева   Швейцарія 2004
112 Маніла   Філіппіни 2005
113 Женева   Швейцарія 2005
114 Найробі   Кенія 2006
115 Женева   Швейцарія 2006
116 Нуса-Дуа, Балі   Індонезія 2007
117 Женева   Швейцарія 2007
118 Кейптаун   Південно-Африканська Республіка 2008
119 Женева   Швейцарія 2008
120 Аддис-Абеба   Ефіопія 2009
121 Женева   Швейцарія 2009
122 Бангкок   Таїланд 2010
123 Женева   Швейцарія 2010
124 Панама   Панама 2011
125 Берн   Швейцарія 2011
126 Кампала   Уганда 2012
127 Квебек   Канада 2012
128 Кіто   Еквадор 2013
129 Женева   Швейцарія 2013
130 Женева   Швейцарія 2014
131 Женева   Швейцарія 2014
132 Ханой   В'єтнам 2015
133 Женева   Швейцарія 2015
134 Лусака   Замбія 2016
135 Женева   Швейцарія 2016
136 Дакка   Бангладеш 2017
137 Санкт-Петербург   Росія 2017
138 Женева   Швейцарія 2018

Поправки до СтатутуРедагувати

Будь-яка пропозиція про внесення поправок до Статуту повинна бути представлена письмово до Секретаріату Союзу, принаймні за три місяці до засідання Асамблеї. Секретаріат негайно повідомляє про всі такі пропозиції членів Союзу. Розгляд таких запропонованих поправок автоматично включений до порядку денного Асамблеї.

Вислухавши думку Ради керуючих, виражену простою більшістю голосів, асамблея приймає рішення про такі пропозицій у дві третини голосів.

Документи Міжпарламентського союзуРедагувати

Міжпарламентський союз та ООНРедагувати

Міжпарламентський сою відзначав 50-річчя ООН шляхом проведення спеціальної сесії в Залі Генеральної Асамблеї до початку сесії, де вони запланували тіснішу співпрацю з Організацією Об'єднаних Націй. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН, яка була прийнята в ході цієї сесії попросила Генерального секретаря дати цьому хід. Міжпарламентський союз та та Генеральний секретар ООН підписали 24 липня 1996 угоду, згодом ратифіковану резолюцією Генеральної Асамблеї ООН, де Організація Об'єднаних Націй визнає Міжпарламентський союз як всесвітню організацію парламентів. Відповідно до цієї резолюції, Генеральний секретар представив доповідь. Цей звіт детально описував заходи, які були прийняті, в тому числі відкриття відділення зв'язку в Нью-Йорку, а також співробітництво з таких питань, як забезпечення представницької демократії. Генеральна Асамблея прийняла резолюцію, в якій просто заявила, що вона "сподівається на подальшу тісну співпрацю"

В 1999 Генеральна Асамблея прийняла декларацію «Парламентське бачення міжнародного співробітництва на зорі третього тисячоліття" і закликала Генерального секретаря вивчити нові шляхи, в якому відносини могли б бути посилені.

19 листопада 2002 Міжпарламентському союзу було надано статус спостерігача в Генеральній Асамблеї.


У резолюції 59/19, Про співпрацю між Організацією Об'єднаних Націй та Міжпарламентським союзом, Генеральна Асамблея ООН приймає до уваги рекомендації щодо більш систематичного залучення парламентаріїв у роботу ООН[4].

У підсумковій декларації другої Всесвітньої конференції спікерів парламентів, що відбулася в штаб-квартирі ООН в вересні 2005 року, була озаглавленао Подолання дефіциту демократії в міжнародних відносинах: підвищення ролі парламенту[5]

У резолюції, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН, 61/6, Про співпрацю між Організацією Об'єднаних Націй та Міжпарламентським союзою від 27 листопада 2006, вона закликає до подальшого розвитку річних парламентських слуханнях в ООН та інші спеціалізовані парламентські зустрічі в контексті великих нарад ООН[6].

Щороку під час осінньої сесії Генеральної Асамблеї, Міжпарламентський союз організовує парламентські слухання [7].

ООН та Міжпарламентський союз тісно співпрацюють в різних областях:мир і безпека, економічний і соціальний розвиток, міжнародне право, права людини, демократія і гендерні питання, але Міжпарламентський союз не отримав статус допоміжного органу Генеральної Асамблеї ООН.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Члени Союзу на офіційному сайті Міжпарламентського Союзу
  2. 189та сесія Ради керуючих на офіційному сайті
  3. Асамблеї на офіційному сайті Міжпарламентського союзу(англ.)
  4. Resolution adopted by the General Assembly, 17 грудня 2004(англ.)
  5. Bridging the democracy gap in international relations: A stronger role for parliaments UNO Second World Conference of Speakers of Parliaments, New York, 7 to 9 September 2005(англ.)
  6. Resolution 61/6: Cooperation between the United Nations and the Inter-Parliamentary Union, 27 November 2006, at IPU official website(англ.)
  7. Cooperation with the UN: hearings at IPU official website(англ.)

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати