Відкрити головне меню

Міжнаро́дний по́діл пра́ці — вищий ступінь розвитку суспільного поділу праці між країнами, який спирається на стійку, економічно вигідну спеціалізацію виробництва окремих країн на тих чи інших видах продукції і веде до взаємного обміну результатами виробництва. Процес спеціалізації країн на виробництві певних видів продукції або наданні певних послуг. Процес відособлення різних видів трудової діяльності на міжнародному рівні, які взаємодіють і взаємодоповнюють один одного, складаючи об'єктивну основу міжнародного обміну товарами, послугами та результатами інших видів діяльності.

Індустріально розвинуті країни посідають провідне місце в міжнародному поділі праці. Особливо активна діяльність транснаціональних корпорацій США та Канади, Японії, Німеччини, Великої Британії, Франції. Країни, що розвиваються, виступають як постачальники ресурсів для промислово розвинутих країн.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  1. Голиков А. П. та ін. Вступ до економічної і соціальної географії. — К.: Либідь, 1996.
  2. Кривенко К. Т., Савчук В. С., Бєляєв О. О. Політична економія.
  3. Пістун М. Д. Основи теорії суспільної географії — К.: Вища школа, 1996.
  4. Топчієв О. В. Основи суспільної географії — Одеса: Астропринт, 2001.
  5. Шаблій О. І. Суспільна географія — Львів: Львівський національний університет, 2001.
  6. Шаблій О. І. Основи загальної суспільної географії. — Львів: Видавництво Львівського національного університету, 2003.
  1. (рос.) Баранский Н. Н. Географическое разделение труда. Становление советской экономической географии. — М.: Мысль, 1980.
  2. (рос.) Витвер И. А. Международное разделение труда. // Историко-географическое введение в экономическую географию зарубежного мира. — М.: Географгиз, 1963.