Відкрити головне меню

Міжнародний відділ ЦК КПРС

ІсторіяРедагувати

У період після Жовтневого перевороту й до Другої світової війни зв'язками КПРС з іншими комуністичними партіями, а також діяльністю на кшталт «активних заходів», завідував III Інтернаціонал (Комінтерн).

Міжнародний відділ був фактичним наступником Виконкому Комінтерну після розпуску останнього 1943 року. Він розвивав і підтримував, в тому числі й фінансово, становлення і розвиток комуністичних партій в різних регіонах світу.

До 1957 року Міжнародний відділ завідував відносинами як із урядовими, так і з тими компартіями, що не перебувають при владі, однак після кризи 1956 року (Угорське повстання 1956) відповідальність за зв'язки з урядовими компартіями була передана новоствореному Відділу у зв'язках з комуністичними та робітничими партіями соціалістичних країн, на чолі якого став колишній посол СРСР в Угорщині часів повстання Юрій Андропов.

ФункціїРедагувати

Міжнародний відділ наглядав і координував всі зовнішньополітичні аспекти діяльності МЗС, КДБ, відповідних відділів Міністерства оборони, а також своєрідних «мозкових центрів» — Інституту США і Канади й Інституту світової економіки й міжнародних відносин, надавав допомогу відділу пропаганди й агітації ЦК КПРС та радянській пресі у відомстві різних пропагандистських компаній, керував діяльністю редакції журналу «Проблеми світу й соціалізму».

За деякими даними[1][2] був фактично окремою від КДБ та ГРУ самостійною міжнародною спецслужбою СРСР.

Міжнародний відділ ніс відповідальність за зв'язок з неурядовими лівими (комуністичними, соціалістичними) партіями за кордоном, прокомуністичними та прорадянськими міжнародними організаціями, рухами опору, товариствами дружби.[3]

Через цю мережу проводився розподіл матеріальної допомоги, а також пропаганда й ідеологічне керівництво в міжнародних питаннях.

Міжнародний відділ відігравав найважливішу роль у плануванні, координуванні й керівництві різними «активними заходами», тобто програм дезінформації та підробок, спрямованих на дискредитацію уявлення про США в інших країнах та підрив американських зовнішньополітичних цілей.[4]

В штаті Міжнародного відділу 1986 року було близько 300 чоловік, які належали до різних географічних та функціональних бюро. Також до роботи у відділі залучались референти й інструктори, які перебували у штаті інших організацій (наприклад, Академії наук СРСР).

Розміщувався Міжнародний відділ у комплексі будівель на Старій Площі, буд. 8/5 у Москві.

Міжнародне співробітництвоРедагувати

Після розпаду Міжнародної організації Комінтерн роль його наступника виконував Міжнародний відділ ЦК КПРС.

До його складу входили 15 урядових комуністичних партій:

Країна Партія
  СРСР КПРС
  Соціалістична Федеративна Республіка Югославія Союз комуністів Югославії
  Соціалістична Республіка Румунія Румунська комуністична партія
  Народна Республіка Болгарія Болгарська комуністична партія
  Польська Народна Республіка Польська об'єднана робітнича партія
  Німецька Демократична Республіка Соціалістична єдина партія Німеччини
  Чехословаччина Комуністична партія Чехословаччини
  Угорська Народна Республіка Угорська соціалістична робітнича партія
  Народна Республіка Албанія Албанська партія праці
  Демократична Республіка Афганістан Народно-демократична партія Афганістану
  Монгольська Народна Республіка Монгольська народна партія
  Китайська Народна Республіка Комуністична партія Китаю
  Соціалістична Республіка В'єтнам Комуністична партія В'єтнаму
  Соціалістична Республіка Куба Комуністична партія Куби
  Корейська Народно-Демократична Республіка Трудова партія Кореї


Неурядові комуністичні партії:

Країна Партія
  США Комуністична партія США
  Канада Комуністична партія Канади
  Франція Французька комуністична партія
  Італія Італійська комуністична партія
  Ліван Ліванська комуністична партія
  Японія Комуністична партія Японії
  Індія Комуністична партія Індії
  Бангладеш Комуністична партія Бангладеш
  Пакистан Комуністична партія Пакистану
  Ірак Іракська комуністична партія

Колишні назвиРедагувати

  • Відділ міжнародної політики ЦК ВКП(б) (13 червня 1943 — 29 грудня 1945)
  • Відділ зовнішньої політики ЦК ВКП(б) (29 грудня 1945 — 10 липня 1948)
  • Відділ зовнішніх відносин ЦК ВКП(б) (10 липня 1948 — 12 березня 1949)
  • Зовнішньополітична комісія ЦК ВКП(б) (12 березня 1949 — 13 жовтня 1952)
  • Зовнішньополітична комісія КПРС (13 жовтня 1952 — 27 жовтня 1952)
  • Комісія ЦК КПРС у зв'язках з іноземними комуністичними партіями (27 жовтня 1952 — 19 березня 1953)
  • Відділ ЦК КПРС у зв'язках з іноземними комуністичними партіями (19 березня 1953 — 21 лютого 1957)
  • Міжнародний відділ ЦК КПРС у зв'язках з комуністичними партіями капіталістичних країн (21 лютого 1957 — жовтень 1988)
  • Міжнародний відділ ЦК КПРС (з жовтня 1988 до призупинення діяльності КПРС 29 серпня 1991 року)

КерівникиРедагувати

Склад на 1986 рікРедагувати

За даними Державного департаменту США[5] 1986 року в Міжнародному відділі працювали:

Перші заступники керівникаРедагувати

Заступники керівникаРедагувати

Завідувачі секторамиРедагувати

  • Юрій Грядунов (Ірак) — член президії Товариства сходознавства.
  • Євген Корендясов (Чорна Африка);
  • Михайло Кудачкін (Латинська Америка);
  • Петро Куцобін (Індія) — член президії Товариства сходознавства;
  • Олексій Легасов;
  • Дмитро Лисоволик (США);
  • Дмитро Мочалін (ФРН, Австрія) — член Всесвітньої ради миру
  • Володимир Перцов (Іспанія);
  • Генріх Поляков;
  • Борис Пишков (Франція, Португалія);
  • Іван Роздорожний (Скандинавія);
  • Віктор Рикин;
  • Олексій Сенаторов (Японія, Далекий Схід);
  • Генріх Смирнов (Італія)[7];
  • Віктор Стародубов;
  • Володимир Толстиков;
  • Юлій Харламов;
  • Джавад Шариф (Англія);
  • Григорій Шумейко (міжнародні організації)

Заступники завідувачів секторамиРедагувати

  • Євген Денисов (Малі, Ефіопія);
  • Сергій Кузьмін (Сирія);
  • Володимир Федоров (Скандинавія)

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати