Мідний вершник (пам'ятник)

Мідний вершник

59°56′11″ пн. ш. 30°18′07″ сх. д. / 59.93655556002777729° пн. ш. 30.302169440027778791° сх. д. / 59.93655556002777729; 30.302169440027778791Координати: 59°56′11″ пн. ш. 30°18′07″ сх. д. / 59.93655556002777729° пн. ш. 30.302169440027778791° сх. д. / 59.93655556002777729; 30.302169440027778791
Типмонументальна скульптураd
Статус спадщиниоб'єкт культурної спадщини РФ федерального значенняd
Країна Росія
РозташуванняСанкт-Петербург
Архітектурний стилькласицизм
СкульпторЕтьєн Моріс Фальконе
Матеріалбронза, граніт
Висота10,4 м
Засновано1768
Встановлено1782 рік
СтанДіючий
Мідний вершник (пам'ятник). Карта розташування: Росія
Мідний вершник (пам'ятник)
Мідний вершник (пам'ятник) (Росія)
Мапа

CMNS: Мідний вершник у Вікісховищі

Мідний вершник (рос. Медный всадник) — кінний пам'ятник Петру І у Санкт-Петербурзі, споруджений 1782 року з нагоди сторіччя від часу сходження Петра І на престол Московського царства (від 1721 — Російська імперія). Це перший кінний пам'ятник у Росії та найвідоміший монумент Петра І.

Задум та мотиви спорудження пам'ятника

ред.

Після воцаріння Катерини ІІ Сенат запопадливо вирішив на славу нової імператриці спорудити пам'ятник їй[1]. Але сама Катерина сприйняла ідею про будівництво прижиттєвого пам'ятника самій собі як прояв грубої улесливості. Діючи дуже далекоглядно самодержиця вирішила звести пам'ятник не собі, а засновнику міста Петру І, щоб показати себе наступницею починань першого російського імператора, розраховуючи принагідно, що пам'ятник послужить не тільки славі Петра, а й також її власній[2].

Восени 1764 року Сенат прийняв указ про необхідність донесення головним директором Канцелярії будівель І. І. Бецьким до імператриці питання про вирішення подальшої долі пам'ятника Петру І роботи Бартоломео Растреллі та Алесандро Мартеллі. Цю статую було відлито з бронзи ще за велінням Єлизавети Петрівни, але у зв'язку з її кончиною монумент так і не був встановлений. 17 жовтня 1764 року Бецькой повідомляв Сенату, що імператриця не схвалила проект пам'ятника, тому що він не настільки грандіозний, аби представляти великого монарха і слугувати окрасою столичного міста[3]. В той же час імператриця зволила повеліти Бецькому зібрати досконаліші проекти монумента від відомих художників[3].

Пошуками скульптора для майбутнього пам'ятника активно цікавилася і сама Катерина ІІ, з цього питання вона багато листувалася з російським посланником в Парижі князем Д. О. Голіциним і відомим філософом Дені Дідро.

Пошуки скульптора

ред.

Світлини

ред.

Примітки

ред.
  1. Переписка императрицы Екатерины II с Фальконетом // Сборник Императорского русского исторического общества. — Т. XVII. — СПб., 1876. — С. 303., Романов Александр. Дерзновению подобно… // История. Приложение к газете «Первое сентября». — 2003. — Июнь (№ 22). — С. 14 — 15. [Архівовано 26 серпня 2016 у Wayback Machine.]
  2. Романов Александр. Дерзновению подобно… // История. Приложение к газете «Первое сентября». — 2003. — Июнь (№ 22). — С. 14 — 15. Архів оригіналу за 26 серпня 2016. Процитовано 15 вересня 2016.
  3. а б Переписка императрицы Екатерины II с Фальконетом // Сборник Императорского русского исторического общества. — Т. XVII. — СПб., 1876. — С. ІІ

Література

ред.

Посилання

ред.
  Зовнішні відеофайли
  Скільки років мегалітам Петра на YouTube // Председатель СНТ. — 2019. — 20 вересня. (рос.)