Відкрити головне меню

НаселенняРедагувати

Селище займає площу 17,55 км², там проживає 3744 жителів (за даними 2015 року). За даними 2011 року, 87.3 % жителів селища — угорці, 7.38 % — цигани, 4.02 % — русини.

РозташуванняРедагувати

Село розташоване на річці Суга — лівій притоці річки Солоної (угорською — Шайо), за 20 км на північний захід від адміністративного центру медьє Мішкольца. Є приміським селом повітового центру Казінцбарцика.

ІсторіяРедагувати

В літописах село згадане вже за часів панування династії Арпадів, у 1219 році, під назвою Mulchun. У 1332 р. в селі вже була дерев’яна церква, а з 1797 — мурована. В 1556 р. село спустошили турки, а в 1639 — велика пожежа.

В середині XVIII ст. частина русинського населення Мучоня переселилась у Воєводину (села Великий Керестур та Коцур).[1]

У 1910 р. в селі жило 1405 людей, з них 1216 — греко-католики, 116 — римо-католики, 47 — юдеї. В 1897–1990 роках при селі в присілку Алберттелеп функціонували вуглярня і цегельня, які внаслідок кризи занепали.

СучасністьРедагувати

В селі, в сучасному будинку, функціонує восьмикласна основна школа. Є спеціальні факультативи з англійської мови, інформатики, математики. З п’ятого по восьмий клас учні проходять курс русинської мови. Наявні також гуртки: танцювальний, драматичний, образотворчий, музичний і хорового співу. В селі функціонують два будинки культури, дитсадок, кухня громадського харчування, соціальні й медичні служби. Є осідком греко-католицької Мішкольцької єпархії.

Самоуправління села і меншинРедагувати

Орган самоуправління села складаються з 7 осіб. В Мучоні функціонують також самоуправління національних меншин: польська, румунська, русинська, складені кожна з трьох осіб, а ромська — з 4 осіб.

Пам'яткиРедагувати

В Мучоні варто відвідати й побачити:

  • Музей українського етносу «Русинський музей»
  • Греко-католицький храм
  • Пам’ятник королю Св. Іштвану
  • Пам’ятник Шандору Петефі.
  • Пам’ятник загиблим вуглярам і цеглярам
  • Виставку пам’яток промислів і місцевої історії

ПриміткиРедагувати