Мусамухамедов Ризамат
Ризамат Мусамухаме́дов (нар. 24 лютого 1881, Ташкент — 13 березня 1979, Кибрай) — радянський передовий виноградар і організатор виробництва, Герой Соціалістичної Праці.
Ризамат Мусамухамедов | |
---|---|
узб. Rizamat Musamuhamedov | |
Народився |
24 лютого 1881 Ташкент |
Помер |
13 березня 1979 (98 років) Кибрай |
Поховання | кладовище Ялангач-2. |
Країна | СРСР Російська імперія |
Національність | узбек |
Діяльність | агроном |
Відомий завдяки | передовий виноградар і організатор виробництва |
Партія | КПРС |
Нагороди | |
Біографія ред.
Народився 24 лютого 1881 року в місті Ташкенті Туркестанського генерал-губернаторства (нині Узбекистан) в родині потомственого виноградаря. Узбек. З 1895 року працював у виноробній фірмі «Дегрес» поблизу Ташкента, в якій до 1914 року працював його батько. З 1914 року працював виноградарем, потім головним спеціалістом господарства «Кенсан», з 1922 року — виноградар станції «Акквак», пізніше завідував дослідним виноградником Ак-Кавацької дослідної станції Всесоюзного науково-дослідного інституту бавовництва і іригації[1].
З 1947 року працював інструктором Ташкентського обласного управління сільського господарства, з 1950 року — головний агроном по виноградарству Міністерства сільського господарства Узбецької РСР. Під його керівництвом і за його проектами в Голодностеп'ї, Каракалпакстані, Хорезмському оазисі, Бухарі і Самарканді було закладено 75 садів і виноградників загальною площею близько 4 тисяч гектарів.
Обирався депутатом Верховної Ради Узбецької РСР 2—5 скликань.
Жив в Ташкенті. Помер 13 березня 1979 року в Кибраї, похований в Ташкенті на кладовищі Ялангач-2[2]..
Відзнаки ред.
- Герой Праці (1936);
- Герой Соціалістичної Праці (5 листопада 1962; за великі заслуги в розвитку виноградарства, розробку прогресивних способів обробітку виноградників і підготовку кадрів виноградарів в колгоспах і радгоспах[1]);
- Лауреат Сталінської премії 3-го ступеня (1952; за докорінне удосконалення методів формування, обрізки виноградних кущів і реконструкції виноградників);
- Почесний академік АН Узбецької РСР (1957—1961);
- Заслуженний виноградар Узбецької РСР (1935);
- Заслуженний агроном Узбецької РСР (1971);
- Нагороджений:
- 3 ордена Леніна (25 грудня 1945; 11 січня 1957; 5 листопада 1962);
- орден Жовтневої Революції (27 серпня 1971);
- 2 ордена Трудового Червоного Прапора (23 січня 1946; 16 січня 1950);
- орден «Знак Пошани» (15 лютого 1939; за створення одного з кращих виноградників в Середній Азії площею 40 гектарів із середньою врожайністю 14 тонн з гектара, а з окремих ділянок — до 25-30 тонн високоякісних сортів винограду[1]);
- медалями, а також 3-ма Великими золотими, 4-ма Малими золотими, Великою срібною і 7-ма бронзовими медалями ВСГВ і ВДНГ СРСР, медаллю імені І. В. Мічуріна.
Вшанування пам'яті ред.
Його ім'ям названо навчальні заклади, вулиця в Ташкенті, колективні господарства в Сирдар'їнській і Ташкентської областях. Назву «Ризамат» присвоєно елітному сорту винограду з солодкими і великими плодами[2].
Примітки ред.
- ↑ а б в Герои страны [Архівовано 19 січня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ а б Мемориал памяти [Архівовано 28 січня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
Література ред.
- Энциклопедия виноградарства / гл. ред. А. И. Тимуш. — Кишинев : Гл. ред. Молдавской Советской Энциклопедии, 1986.(рос.)
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка, скористайтеся підказкою та розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |