Відкрити головне меню

Мурисон − польський шляхетський герб шотландського походження.

Мурисон
POL COA Muryson.png
Herb Muryson.jpg
Зображення герба з Книги гербової родів польських Юліуша Островського
Деталі
Носій Морисони (Morison, Muryson, Mirisson)

Зміст

Опис гербаРедагувати

Опис герба з використанням класичних правил базонування:

У срібному полі три голови африканців з червоною пов'язкою навколо скронь[1].

Клейнод – над шоломом в короні три пера страуса.

Намет чорний, підбитий сріблом.

Опис герба з Книги гербової родів польських Юліуша Кароля Островського:

У срібному полі - три чорні голови зі срібною пов'язкою на голові. Над шолом в короні три страусиних пір'їн.

W polu srebrnem – trzy głowy murzyńskie z przepaską srebrną koło skroni. Nad hełmem w koronie trzy pióra strusie.[2].

Опис Каспера несецькогo:

На щиті на білому або срібному полі три чорні голови, дві з них вгорі, а третя під ними.

Na tarczy w polu białem albo srebrnem, powinny być trzy głowy murzyńskie, z których dwie podle siebie na górze, trzecia pod niemi na spodzie[3]

Згадки геральдичніРедагувати

Герб походження шотландського родини Морісон де Маннерс (Morison de Manners)[4], що осіла в Польщі на початку XVII століття. У 1676 р. під час сейму коронаційного Яна III Собеського, на прохання гетьмана Дмитра Юрія Вишневецького, за військові заслуги, брати Олександр і Вільгельм Мурісон(Моррісон)[5]офіцери полку піхоти воєводи бєльського Костянтина Вишневецького отримали iндигенат і герб[6].

РодиРедагувати

Одна сім'я  Морисон (Morison, Muryson, Mirisson).

БібліографіяРедагувати

  • Tadeusz Gajl: Herbarz polski od średniowiecza do XX wieku : ponad 4500 herbów szlacheckich 37 tysięcy nazwisk 55 tysięcy rodów. L&L, 2007. ISBN 978-83-60597-10-1.

ПриміткиРедагувати

  1. Tadeusz Gajl, Herbarz polski od średniowiecza do XX wieku : ponad 4500 herbów szlacheckich 37 tysięcy nazwisk 55 tysięcy rodów. L&L, 2007, s.234
  2. Juliusz Ostrowski, Księga herbowa rodów polskich, Cz. 2, s.220
  3. Herbarz polski Kaspra Niesieckiego powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nep. Bobrowicza, tom VI, Lipsk 1841, str.494
  4. Juliusz Ostrowski, Księga herbowa rodów polskich, Cz. 2, s.220
  5. Seweryn Uruski, Rodzina. Herbarz szlachty polskiej, tom XI, s.281
  6. Marek Wagner, Słownik Biograficzny oficerów polskich drugiej połowy XVII wieku, tom I, Oświęcim 2013, str.192