Мурали Києва

настінні розписи на стінах будівель у Києві

Ки́ївські му́ра́ли — настінні розписи на архітектурній площині будівель у Києві, створені українськими та іноземними художниками-муралістами.

Мурали Києва
Мурал «Підвестися з бруду» (фрагмент)
Мурал «Підвестися з бруду» (фрагмент)
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Розташування Київ
Тип стінопис
CMNS: Мурали Києва у Вікісховищі

Упродовж 2008—2021 років у місті з'явилось понад 170 муралів. Над ними працювали художники з України, Австралії, Аргентини, Бельгії, Бразилії, Великої Британії, Ізраїля, Іспанії, Канади, Німеччини, Польщі, Португалії, Пуерто-Рико, США, Франції та інших країн[1].

Еволюція вуличного мистецтваРедагувати

 
Графіті, видряпані різними мовами на стінах церкви Спаса на Берестові

Стрит-арт включає в себе кілька мистецьких напрямків, зокрема нелегальні графіті й санкціоновані мурали.

Графіті зустрічаються вже у первісних культурах. Вони були поширені у Стародавньому Римі, середньовічних містах. Їх виявлено практично на всіх кам'яницях давньоруських міст. Добре відомі графіті Софійського собору Києва[2][3][4]. Стародавні написи й малюнки є на мурах церкви Спаса на Берестові[5].

Сучасні графіті зародились у 1960-х роках в США. Жан Бодрійяр визначив, що поява і масове поширення графіті стало результатом бунтарського руху в умовах перетворення міст на суцільне гетто знаково-кодових систем[6]. Однак самі райтери заперечують зв'язок між теґами (надписами на стіні) і протестами. Графіті-райтинг — підліткова субкультура написання власних прізвиськ (ніків) або назв графіті-команд[7]. У 1970-х — 1980-х роках стрит-арт пережив трансформацію. Графіті відтоді визнають не тільки частиною молодіжної субкультури, а справжнім мистецтвом. Вуличні художники Жан-Мішель Баскія, Кіт Гарінґ та інші стають відомими. Окремі твори цих художників оцінюють в мільйони доларів[8]. Значний вплив на формування сучасного вуличного мистецтва у світі мали нью-йоркські графіті[9].

У 1990-х роках стрит-арт з'явився в Україні. На вулицях Києва поширена здебільшого пост-нью-йоркська каліграфія. Вуличні художники малюють у найпомітніших місцях, а також на вагонах метро, старих автомобілях, мостах. Складніші малюнки лишають у покинутих будівлях, на бетонних парканах уздовж залізничної лінії[7].

У цілому графіті молодіжних субкультур поділяються на різні види: фанівські, музичні, контркультурні, політичні тощо[10][11].

У вересні 2020 року ресурс «Bombing Science» оприлюднив результати дослідження популярності вуличного мистецтва у світі. До 99 найкращих для графіті міст увійшов Київ, який у 2017 році посів 50 місце[12].

Графіті — незаконні надписи, за які передбачені штрафи. Переважна більшість настінних надписів наповнює міський простір візуальним шумом. Однак впродовж 2000-х — 2010-х років у Києві почали проводити офіційні фестивалі урбаністичного мистецтва. На будинках з'явились десятки муралів, які, на відміну від графіті, санкціоновані місцевою владою[7].

Урбаністичне мистецтво у 2000—2013 рокахРедагувати

Муралізм із графіті-коріннямРедагувати

Найпомітнішими українськими графіті-райтерами (художниками) у 2000-х роках стали Аес (Олексій Бордусов) і Waone (Володимир Манжос), які з 2001 року працюють разом. Обидва з 1999 року займались класичним стайл-райтингом (на графіті-жаргоні — застосування індивідуального набору шрифтів і певних стильових елементів, які формують власний стиль райтера). 2004 року перейшли до малювання персонажів. За зізнанням художників, їм «цікаво було малювати казкових персонажів. Не ілюстрації до казок, а вигаданих… персонажів, в такому казково-параноїдальному стилі». Тоді ж Аек запропонував назвати дует «Інтересними казками» («Interesni Kazki»). На їхню творчість вплинули графіті вуличних художників Ос Жемеос[en] (порт. Os Gêmeos), Нунки (Nunca), Ніни (Nina), Зезана (Zezão), Вітче (Vitche), Сіро (Ciro) та інших. Найпершою значною роботою вважають розписи на бетонній стіні уздовж річки Либідь. 2008 року мури парканів, технічних споруд розквітнули малюнками, в яких уже впізнавався стиль «Інтересних казок». У ньому художники поєднали мотиви української народної творчості, сюрреалізму і символізму. Деякі стінописи, частково пошкоджені, збереглись, як наприклад, на Левандовській вулиці, 10, і Шота Руставелі, 24 («Мавпа з барабаном»)[13][14].

У 2010—2012 роках творчість учасників «Інтересних казок» набула широкої популярності за межами України. Художників запрошували розписувати фасади і брати участь в персональних і групових виставках у США, Мексиці, Іспанії, Італії, Португалії, Нідерландах, Індії, Словаччині та Росії[13]. 2014 року міжнародне видання «The Huffington Post» внесло мурал «Інтересних Казок» в Балтиморі до переліку 25-ти найцікавіших проєктів вуличного мистецтва у світі[15].

Мавпа з барабаномРедагувати

У 2008 році у провулку між площею Льва Толстого і вулицею Шота Руставелі на стіні напівзанедбаної технічної споруди з'явився стрит-арт «Мавпа з барабаном». На ній зображений чоловік у капелюсі, над яким літає скринька з крилами. У кишені його плаща видно газету з прогнозом погоди. Однією рукою тримає чашку, в якій вирує буря, і плаває вітрильник. Іншою рукою дає потиличника мавпі. Тварина у червоних чобітках і зелено-блакитному вбранні сидить на стільці і грає на барабані. Мавпа обговорює когось, хто зображений у вигляді голови. Слова набули форму чорної бульбашки, що виходить з її рота[16]. Частина тиньку обвалилась. Значна площа малюнку сильно пошкоджена.

На деяких ресурсах пояснюють, що цей стрит-арт став першим легальним твором «Інтересних Казок» для рекламного агентства Лео Бернетта[en], присвяченим переможцям Міжнародного фестивалю реклами «Канські леви». Куратор виставки вуличного мистецтва Рафаель Шактер відгукнувся про творчість «Інтересних казок», як про зіткнення повсякденної реальності з уявним і духовним світом. Володимир Манжос, один із художників дуету, не воліє розтлумачувати свої твори і дозволяє глядачам самім інтерпретувати зміст муралів. На створення картин його надихають досконалі форми природи, фольклор народів світу, етнічні орнаменти, середньовічні гравюри, твори Ієроніма Босха, Альбрехта Дюрера, Рене Магрітта та інших[17].

Фестиваль «Muralissimo»Редагувати

2009 року в галереї «Лавра» відбувся фестиваль урбаністичного мистецтва «I love Kyiv». У ньому взяли участь графітери з Донецька, Луганська, Харкова і Берліна. Їм віддали стіни галереї, які перетворили на єдиний арт-об'єкт[18].

Наступного року галерея у співпраці з Київською міською державною адміністрацією і за підтримки Французького культурного центру і Посольства Німеччини в Україні провели фестиваль «Muralissimo». Головною його метою була популяризація вуличного мистецтва. Водночас організатори прагнули до початку проведення Чемпіонату Європи з футболу «Євро 2012» створити на сірих стінах міських будинків яскраві й позитивні мурали, які б мали «кардинально змінити зовнішній вигляд столиці і приємно здивувати гостей» столиці. Кураторами фестивалю стали вуличні художники Kiot (Олександр Павлов) і Lodek (Володимир Воротньов). На їхнє запрошення до Києва приїхали українські та іноземні стрит-арт художники[18].

Міська влада у рамках цієї співпраці попросила розписати переходи станцій швидкісного трамваю. Водночас перший стінопис зробили дует «Інтересні казки» і Lodek (Володимир Воротньов) на території галереї. Французький художник 2Shy створив «Оптичні ілюзії» на Гоголівській вулиці, 32-А. Інший француз Remed (Гійом Альба) працював на Золотоустівській, 20, над композицією «Жінка на човні», на яку надихнули монументальні пам'ятники «Кий, Щек, Хорив та їхня сестра Либідь» і «Батьківщина-Мати». Мурал не зберігся, оскільки його повністю закрив сусідній новобуд. 2015 року цей художник у властивому йому стилі створив також мурал «Спритна людина» на Обсерваторній вулиці, 3-А. Ще один мурал «Інтересних казок» і «ZonenKinder» розмістили на Київській міській дитячій клінічній інфекційній лікарні, що на Дегтярівській, 23[18].

Оптичні ілюзіїРедагувати

 
2Shy. «Оптичні ілюзії» на Гоголівській, 32

2010 року в рамках фестивалю «Muralissimo» для муралу обрали кам'яницю на Гоголівській, 32-А[19]. Розписати запропонували художнику Олів'є 2Shy. Про його твори пишуть, як про «яскравий, барвистий і спонтанний Всесвіт. Його візуальна мова наївна, але водночас непокірна». 2Shy поєднує зухвалі кольори, елементи поп-культури, коміксів і комп'ютерних ігор з оптичним мистецтвом[20][21]. Мурал «Оптичні ілюзії» («Лабіринт») на будинку № 32-А — це 3D-лабіринт зі сходами, по яких пересуваються чудернацькі істоти. У верхньому лівому кутку художник поставив підпис «2Shy», оплетений павутинням. Над стінописом Олів'є працював з 25 до 28 жовтня 2010 року.

«Сновидіння»Редагувати

 
Володимир Манжос й Олексій Бордусов. «Сновидіння» на вулиці Вадима Гетьмана, 30

2011 року пройшов другий фестиваль «Muralissimo». У ньому знову взяли участь художники Володимир Манжос (Waone) й Олексій Бордусов (Аес). Команда «Інтересних казок» 29 квітня представила роботу «Сновидіння». Будинок зі стінописом розташований на розі вулиць Вадима Гетьмана (№ 30) і Борщагівської, поруч з Індустріальним мостом. Мурал добре видно на пожвавленій ділянці міста.

Художники у властивому їм стилі зобразили сюрреалістичний світ сновидінь. До нього в лівому верхньому кутку потрапляє людина з ліхтариком. Двері їй відчинила однонога істота з ключем. Справа навпочіпки сидить жінка, у якої замість голови циліндричний акваріум-океан із рибами. Ляда в середину циліндра відчинена і туди по драбині влазить чоловік. Зверху — однощогловий вітрильник. Від нього по провислому мосту ідуть люди. Ліворуч зображена велетенська жовта голова, образ сучасної цивілізації з атомними станціями, нафтовими вишками, заводами, будівлями. Однак цивілізація не стоїть міцно. Вона тане і поступово стікає у каналізацію.

Мурал на Олеся Гончара, 9Редагувати

 
Zbiok. Мурал на Олеся Гончара, 9

2011 року на фестиваль «Muralissimo» запросили польського художника Славомира Чайковського з Вроцлава, який працює під ніком Zbiok. Він — випускник художнього відділення Зеленогурського університету. На фестивалі його представили як найцікавішого серед міжнародної спільноти вуличного художника. Zbiok творив у Великій Британії, Іспанії, Німеччині, Чехії, Росії, США. У 2009 році став лауреатом Ґран-прі в IX конкурсі імені Гепперт для живописців-початківців. Міністр культури і національної спадщини Польщі призначив Чайковському стипендію[22].

На творчість Славомира вплинули художники початку ХХ століття і нью-йоркські графітери 1980-х років. Польський мураліст у своїх творах робить акцент на пошуку власної ідентичності. У його малюнках переплітаються реалістичні зображення з ілюзорними образами[23]. Водночас у Києві, як стверджує художник, дуже багато муралів, які схожі на яскраву рекламу в гіпермаркеті. Такий стінопис подібний до простої ілюстрації, яка ігнорує проблему утворення публічного міського простору. Вони розраховані лише на візуальний ефект і не мають глибоких сенсів[24].

Мурал на Олеся Гончара намальований на чотириповерховому будинку. За словами кураторів фестивалю, у сплетених постатях проявляються проблеми домінування і складних ієрархічних відносин. Фігури і композиція в цілому відсилають до творчості Фернана Леже і Пабло Пікассо[22].

«Кохання»Редагувати

У жовтні 2011 року французький художник 3ttman (Луї Ламбер) розцвітив муралом «Кохання» п'ятиповерховий будинок на вулиці Митрополита Василя Липківського, 16. Зображення схоже на яскраву арену цирку, на якому зіткнулись люди і фантастичні тварини різної статі. Однак у верхній частині картини зароджується кохання у вигляді квітки. Вона притягує дівчину і хлопця, які намальовані за мить до поцілунку[25].

Луї Ламбер розтлумачив свою картину, як алегорію кохання і дружби, а також людства в цілому. Люди постійно ведуть безглузді війни. Але водночас вони допомагають один одному підвестися і тоді вони здатні досягти мир між народами. Перед приїздом художник мав вже ескіз, але в Києві познайомився із живописом Марії Приймаченко. Він надихнувся її образами. І, за його словами, «відбулась зустріч різних культур». Однак у своєму малюнку він прибрав трагізм, який притаманний творам відомої українки. Стрит-артер повідомив, що він зазвичай використовує яскраві фарби, щоб подарувати людям радість[26][27].

Стінописи 2014—2015 роківРедагувати

Події 2014 року в останні дні й після Революції Гідності — розстріл Небесної Сотні, російська інтервенція до Криму, Російсько-українська війна — стали глибоким потрясінням для українського суспільства. Водночас вони спричинили сплеск патріотичних почуттів українців. Люди намагались висловити свої емоції простими засобами. Упродовж усього 2014 року графіті доповнили зображеннями кольорів національного прапора. Фарбування парканів і мостів у синьо-жовті барви набуло поширення у багатьох регіонах країни. На думку польського художника Славомира Чайковського (Zbiok), в акціях перефарбування проявилося прагнення спільноти відірватись від радянського минулого і через власну самоідентифікацію об'єднатись у спільній дії[28].

Молоді протестувальники у місцях протистояння із силовиками також наносили графіті («Ікони Революції»). Художники не залишились осторонь і спробували підтримати протестні настрої своїми творами. Упродовж 2014—2015 років вуличні митці отримали найширшу підтримку з боку міської влади.

Ікони революціїРедагувати

Докладніше: Ікони Революції
Триптих «Ікони Революції» (версія ГО «Новий вогонь» за мотивами оригінального, колаж)

«Ікони Революції» — найвідоміші графіті Революції Гідності. Створені на фасаді будинку на вулиці Михайла Грушевського, 4, під час акцій протесту.

Художник під псевдонімом #Sociopath у ніч проти 10 лютого 2014 року аерозольними фарбами за допомогою підготовленого трафарету наніс на стіну триптих. Композиція складається з портретів культових українських діячів, зображених у вигляді учасників Революції Гідності, і цитат з їхніх творів: «Вогонь запеклих не пече» (Тарас Шевченко), «Хто визволиться сам, той буде вільний» (Леся Українка), «Наше все життя — війна» (Іван Франко)[29][30][31].

Наказом Міністерства культури України від 15 жовтня 2014 року № 869 графіті надано статус пам'ятки історії «на місці бойових дій та масової загибелі громадян в районі вулиці Грушевського у Києві під час акцій протесту у лютому 2014 року». Арт-об'єкт є частиною експозиції Музею Майдану[32].

2 вересня 2017 року графіті було стерто. Ця справа набула розголосу і 14 жовтня триптих відновили.

Мурал у сквері Небесної СотніРедагувати

 
Сквер Небесної Сотні

Представники громадського об'єднання «Місто Сад» запропонували у сквері Небесної Сотні зробити мурал-арт, присвячений загиблим майданівцям. На прохання засновниці скверу Євгенії Кулеби фахівець зі стрит-арту Олег Соснов запросив португальського художника Алешандре Фарту[en] (Vhils).

Вуличний художник за допомогою техніки сграфіто зробив на стіні будинку зображення майданівця Сергія Нігояна площею у 100 квадратних метрів. Фарту пояснив, що центральним елементом композиції є очі Нігояна, які є «очима всієї Небесної Сотні»[33][34].

2016 року на європейському урбаністичному конкурсі в Барселоні Сквер Небесної Сотні, в якому акцентом виступає мурал, відзначили нагородою «Особлива згадка»[35][36][37][38][39].

ВідродженняРедагувати

 
Жульєн Маллан й Олексій Кислов. «Відродження» (2014)

2014 року з'явились перші мурали, які дали поштовх для розвтку вуличного мистецтва в Києві. Місцева влада почала сприяти організаторам в проведенні в Києві масштабних арт-фестивалів. Мурали створювали в рамках міжнародних проєктів, як-от фестиваль «Французька весна». Його щовесни організовують французьке посольство, Французький інститут в Україні й Альянс Франсез. Метою фестивалю є ознайомлення із французькою культурою і реалізація різних спільних проєктів культурного обміну.

Одна із програм Французького інституту проводиться під егідою ЮНІСЕФ. У її рамках планувалось розписати стіни двох дитячих будинків у Севастополі. Для цього запросили художника Жульєна Маллана, відомого під ніком Seth. Він уже відвідував Україну 2011 року, коли знімав документальний фільм про вуличне мистецтво. Жульєну мав допомагати севастополець Олексій Кислов. Однак з початком Російсько-української війни плани змінились. Вирішили створити мурал у Києві. Для нього куратор культурних програм Французького інституту Олег Соснов обрав будинок на вулиці Боричів Тік, 33/6-а, що на розі з Андріївським узвозом. 14 квітня 2014 року художники презентували стінопис «Відродження»[40][41].

Диптих «Святий Юрій» і «Час змін»Редагувати

«Час змін»
«Святий Юрій»
Диптих

Одним з ініціаторів створення нового муралу-диптиха був координатор проєктів Французького інституту в Україні Олег Соснов. Він запросив вуличних художників Олексія Бордусова (Аес) і Володимира Манжоса (Waone) з «Інтересних Казок». Бордусов взявся за «Святого Юрія» на Великій Житомирській,38, а Манжос — за «Час змін» на Стрілецькій, 6[42]. 15 жовтня 2014 року киянам уже представили мурал «Святий Юрій». Митці виконали роботу під впливом тогочасних подій, зокрема анексії Криму й війни на Донбасі[43].

ЄдністьРедагувати

 
Жульєн Маллан. «Єдність»

2014 року мураліст Seth (Жульєн Маллан) створив ще один стрит-арт. На електрощитовій, що на Ольгинській вулиці, 3, він намалював графіті «Єдність». Малюнок складається з двох фігур у синьо-жовтому вбранні, які притулились одна до одної спинами і нерозривно зчепились руками. Їхня міцність підтримується мотузкою у формі тризубу. Герб є також на ланцюжку, який тримають постаті.

На створення графіті художника надихнули прояви солідарності протестувальників під час Революції Гідності. Візуальну картинку, яку транслювали ЗМІ, створювала велика кількість національних прапорів і символіки на Майдані Незалежності і прилеглих вулицях. Окрім того, сторонні спостерігачі звертали увагу на те, що майданівці під час протестів загортались у прапори, ніби вони могли захистити їх, як бронежилети[44][45][46].

Видатні діячі та історичні подіїРедагувати

Упродовж 2015—2020 років створили низку муралів, присвячених видатним українським діячам і важливим подіям. Два з них стосуються Лесі Українки та її творчості.

З нагоди 100-річчя Української революції з'явилась галерея портретів видатних українців, які зіграли надзвичайно важливу роль у становленні державних утворень: Української Народної Республіки, Української Держави, Західноукраїнської Народної Республіки. Над ними працював харків'янин Андрій Пальваль зі своєю командою «Kailas-V».

Леся УкраїнкаРедагувати

Докладніше: Мурал «Конвалія»
«Contra spem spero!»
«Конвалія»
Леся Українка

14 липня 2015 року художник з Австралії Гвідо ван Гелтен завершив мурал «Конвалія» на Стрілецькій вулиці, 28. Коли стрит-артер дізнався про Лесю Українку, за його словами, «сильну жінку і сильну особистість», то вирішив, що як не вона, то більш ніхто не вартий бути зображений. Гвідо працював також під враженням її вірша «Конвалія»[47]. Саме ця квітка намальована разом із дівчиною у вишиванці[48][49][50].

У листопаді 2017 року на Великій Васильківській, 39, на місці мурала-реклами київського банка, з'явився новий стінопис. Художник із Коста-Рики Mata Ruda (Карл Міллер Еспіноза), який взяв участь у проєкті «Art United Us», намалював профіль Лесі Українки з квіткою всередині[51][52]. Це — відсилання до вірша поетеси «Contra spem spero!» («Без надії сподіваюсь»):

Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть — і настане
Ще й для мене весела весна[53].

Михайло ГрушевськийРедагувати

 
Герої Крут

Першим із серії, присвяченій добі Української революції (1917—1921), став портрет Михайла Грушевського. Місцева влада надала для нього будинок № 75 на вулиці Січових Стрільців, на стіні якого був мурал-реклама будівельної компанії. Над портретом площею 160 квадратних метрів художники працювали майже тиждень, використавши понад 150 аерозолів. Публіці його представили 22 листопада 2015 року з нагоди 150-річчя видатного українського історика, політичного і громадського діяча[54].

Гетьман Павло СкоропадськийРедагувати

14 грудня 2015 року завершили портрет гетьмана Павла Скоропадського. Для муралу обрали будинок № 12 на розі Старовокзальної та Жилянської вулиць, неподалік від центрального вокзалу, де за майже століття до того розгортались бурхливі події[44].

Симон ПетлюраРедагувати

22 травня 2019 року на вулиці Братів Зерових, 14/18 відкрили мурал, який присвятили Головному отаманові військ УНР і Голові Директорії УНР Симонові Петлюрі з нагоди його 140-річчного ювілею[55]. Художник Андрій Пальваль завершив мурал площею в 150 квадратних метрів за п'ять днів, використавши понад 370 аерозолів з фарбою. Він відтворив портрет Петлюри, зроблений художником Артуром Орленовим[56][57].

Петро ФранкоРедагувати

24 серпня 2020 року на вулиці Авіаконструктора Антонова, 7, з'явився портрет Петра Франка, військового льотчика, старшини Легіону Українських січових стрільців, командира першого Летунського відділу Української галицької армії, сина українського письменника Івана Франка. У нижньому лівому кутку малюнка вміщені текст з анотацією і QR-код з відсиланням на життєпис Петра Франка. Портрет намалював Михайло Дяченко, а відтворив його на муралі Андрій Пальваль[58]

«Герої Крут»Редагувати

У грудні 2018 року серію робіт, підготовлених до сотої річниці боротьби українського народу за свою незалежність, доповнили муралом «Герої Крут» на Великій Васильківській, 111/113, біля палацу мистецтв «Україна». Його створили у пам'ять про героїв бою під Крутами. Ініціаторами виступили творці стрічки «Крути 1918», Київська міська державна адміністрація, Печерська райдержадміністрація, громадська організація «I live Ukraine», проєкт «Київські мурали», за фінансової підтримки ТОВ «Полісан». Роботу виконав художник Андрій Пальваль із творчої групи «Kailas-V»[59]

Розвиток стрит-арту в 2015—2018 рокахРедагувати

Сплеск популярності муралів у Києві припадає на 2014—2016 роки. У цей час у місті реалізували кілька масштабних арт-проєктів: «City Art», «Mural Social Club», «Dynamic Urban Culture Kyiv», «Art United Us»[60].

У столицю прибули художники Себас Веласко, Liqen, Ернесто Мараньє, RekaOne, Smates (Барт Смітс), Рікі Лі Гордон, Еммануель Джарус, Франко Фасолі. Своє оригінальне світосприйняття відобразили на київських мурах іноземні художники Ана Марієтта з Пуерто-Рико («El Abrazo del Sosiego» на Тургенєвській, 2), Кенор Мартінез Ванберген з Іспанії (абстракція на проспекті Перемоги, 114/2), Гвідо ван Гелтен з Австралії (українка на бульварі Лесі Українки, 36-А), Ернесто Мараньє із США («Павич», на проспекті Бажана, 5-Е), бельгійський художник ROA[en] («Кролик, пацюк і сурикат» на вулиці Олеся Гончара, 32-А), італійський художник з ніком 2501 (найвищий мурал в Європі «Воля» на проспекті Маяковського, 1-В).

Екологічні муралиРедагувати

У Києві в постчорнобильську добу особливо нагально стоять екологічні проблеми. 2014 року на Тургенєвській вулиці створили стрит-арт «Вітряки», що закликав до переходу до альтернативних джерел енергії. 2015 року з'явився мурал «Переправа» на Волоській вулиці, згодом «Зміна клімату» на вулиці Гусовського та інші.

«Переправа»Редагувати

«Переправа»
«Гімнастка»
Стрит-арт Фінтана Меґі

У столиці працював австралійський вуличний художник Фінтан Магі. За власним зізнанням, його твори основані на соціальному реалізмові. Магі через мистецтво прагне донести свої політичні (соціалістичні) та соціальні погляди. Його масштабні мурали глибоко інтегровані в міське середовище. У них досліджуються теми довкілля, глобальних кліматичних змін, споживання, промислових відходів, розмаїття культур, міграції.

Більшість муралів Фінтана Магі випромінюють сентиментальність. На стиль художника вплинули ілюстрації дитячих книжок і поп-сюрреалізм[en] (лоуброу-арт)[61].

Засоби масової інформації називають Фінтана Магі «австралійським Бенксі»[62][63][64], хоча самого мураліста це обурює.

В Україну художника запросили активісти проєкту «Самосад». У червні 2015 року Фінтан Магі на стіні будівлі Державної санітарно-епідеміологічної служби, що на Волоській, 19/22, створив мурал «Переправа». На ньому зображений чоловік у вишиванці й олень, які разом долають море[44][65][66].

 
Мурал «Вимирущий кашалот»

Стінний розпис присвячений темі охорони довкілля. Водночас мурал мав привернути увагу громадськості до подільського проєкту «Самосад»[67]. Активісти ведуть боротьбу за створення скверу на пустирі на Спаській, 15, який здали в оренду Росії у 1998 році на 49 років за символічну плату в одну гривню на рік[68].

Окрім цього стрит-арту Фінтан Магі в Києві створив також мурали «Гімнастка» (зображення Ганни Різатдінової) у 2015 році на Стрілецькій вулиці, 12, і «Зміна клімату» у 2016 на вулиці Гусовського, 10/8.

«Вимирущий кашалот»Редагувати

2017 року до Києва приїхали швейцарські вуличні художники Крістіан Ребеккі й Пабло Тоні з творчої команди «Nevercrew»[en]. Концепція творів «Nevercrew» пов'язана з екологічними та соціальними проблемами, а в більш широкому сенсі — з умовами людського існування і ставленням людства до довкілля[69][70].

На вулиці Саксаганського, 147/5 художники зобразили величезного кита (за їхньою версією — кашалота) у вигляді пробитої повітряної кульки, яка поступово здувається. Це нагадування про те, що наслідками необачних людських дій можуть стати екологічні катастрофи[71]. За версією мережевого часопису вуличного мистецтва «I Support Street Art», мурал «Вимирущий кашалот» визнаний найкращим у 2017 році[72].

Арт-проєкт «City Art»Редагувати

2015 року запустили проєкт «City Art», ініціатором якого був Гео Лерос. Одним із найпріоритетніших завдань організатори визначили створення у центрі міста арт-району, в якому планувалось представити мурали провідних вуличних художників світу. Цю ідею підтримали в КМДА. А Лероса призначили позаштатним радником київського мера з питань культури. У рамках проєктів «City Art» й «Art United Us» в Україні створили 70 муралів. До Києва запросили кілька зіркових стрит-артерів. У цілому на київських стінах працювали Гвідо ван Гелтен, Фінтан Магі, Нунка (Франциско Родріго да Сільва), JAZ (Франко Фасолі), Ариз, Олександр Гребенюк, Kailas V, Олександр Брітцев, Тарас Арм (Тарас Довгалюк), M-City (Маріуш Варас)[73][74].

«Selfmademan» («Письменник за роботою»)Редагувати

Докладніше: Мурал «Selfmademan»
 
Олександр Гребенюк. «Selfmademan» на Олеся Гончара, 24-А

19 жовтня 2015 року в рамках проєкту «City Art» завершили розпис будинку на вулиці Олеся Гончара, 24-А. Роботу виконав Олександр Гребенюк із творчого гурту «Добрі люди».

Мурал представили з назвою «Selfmademan», тобто «Людина, яка досягла всього сама». Художник присвятив твір журналістам, чиєю професією він захоплюється. Їхня робота складна і часто небезпечна[75].

Олександр Гребенюк намалював людину, яка друкує на старій друкарській машинці. Вона так захопилась своїми ідеями і занурилась у працю, що просто розчинилась серед аркушів паперу, які вилітають з машинки[76][77][78][79][80].

Водночас зображений на муралі процес творення тексту радше підходить до праці літератора, аніж журналіста. Тому кияни називають мурал «Письменник за роботою».

Українсько-бразильський козакРедагувати

Докладніше: Мурал із козаком

Бразильський художник Франциско Родріго да Сільва[en], відомий як стрит-артер Нунка (порт. Nunca, тобто Ніколи) взявся розписати будинок № 6-А на Спаській вулиці.

У своєму творі художник прагнув об'єднати українську і бразильську культури. Він зобразив українського козака. Його обличчя розмальовують темношкірі руки, які символізують представників корінних народів Бразилії[44][81].

Проєкт «Dynamic Urban Culture Kyiv»Редагувати

2015 року Святошинська районна держадміністрація ініціювала програму міського розвитку «Dynamic Urban Culture Kyiv»[82]. У рамках її арт-ініціатив запросили стрит-артерів оформити кілька панельних багатоповерхових будинків. З-поміж інших на Святошині працювали португальський художник Pantonio (проспект Перемоги, 95), іспанський художник Kenor (проспект Перемоги, 114/2), Okuda, він же Оскар Сан Міґель Енріке[en] («The World-Love is Ours» на бульварі Академіка Вернадського, 87), український художник Алекс Максіов («Стриж» на Академіка Булаховського, 40), українська команда «Up Town» (проспект Перемоги, 73/1), Олександр Корбан (Академіка Туполєва, 3 і 7-Б), Taras Arm (Синьоозерна, 2-А), В'ячеслав Шум й Анастасія Меркулова (Клавдіївська, 22 й Академіка Туполєва, 13-А)[83].

Фантастичні ластівки і зайціРедагувати

У серпні 2015 року безкоштовно розписати шістнадцятиповерхову будівлю на проспекті Перемоги, 95 зголосився португальський художник Pantonio (Антоніо Коррейя) з Азорських островів. 2014 року в Парижі він створив мурал «Смерч із риб» на стіні заввишки 66 метрів, найбільший на той час розпис в Європі. Його твори відрізняють динамізм і сині із чорним відтінки. На Святошині художник у притаманному йому стилі представив світ, наповнений неймовірними тваринами — фантастичними ластівками і зайцями[84][85].

2016 року художник знову прибув до Києва. Цього разу його птахи переплелись у шаленому русі на п'ятиповерховому будинку, що на Чоколівському бульварі, 1[86].

«Абстрактно-геометричний звук»Редагувати

У вересні 2015 року неподалік від гігантських ластівок на шістнадцятиповерховому житловому будинку № 114/2, що на розі проспекту Перемоги і бульвару Академіка Вернадського, з'явився новий мурал. Організатори заявили, що жодні перешкоди не завадили завершити роботу і, зрештою, перетворити Святошин на арт-галерею просто неба[87].

Над композицією працював іспанський художник Kenor (Кенор Мартінез Ванберген) з Барселони, автор багатьох абстрактних муралів у Данії, Німеччині, Польщі, Франції[88]. У 1990-х роках Кенор став одним із піонерів нової хвилі «абстрактних графіті». Його називають мультидисциплінарним художником, оскільки він є і муралістом, і скульптором. Митець прагне наповнити сірий міський пейзаж яскравими абстрактними формами. У його творах відчувається техно-ритм. Сам стрит-артер називає свою техніку «абстрактно-геометричним звуком». Його абстракції — це своєрідна візуальна інтерпретація музики, а точніше — детройт-техно, яка, за словами Кенора, мотивує на творчі дії[89]. Його динамічні миготливі композиції вирізняються насамперед виразним кольором та електризованими променями світла[90].

Про мурал на Святошині Кенор заявив, що цьому сірому постіндустріальному району потрібні кольори і мистецтво. І його робота була подарунком місцевим мешканцям. У травні 2016 року до Дня Києва стрит-артер розмалював також потяг метро, як це він зробив в Амстердамі, а після Києва у метрополітені Маямі[89][91].

Міжнародний фестиваль «Art United Us»Редагувати

2016 року Київ разом зі Львовом, Маріуполем, Одесою і Харковом приєднався до міжнародного проєкту урбаністичного мистецтва «Art United Us» («Мистецтво нас об'єднує»). Художники за допомогою монументального мистецтва мали привернути увагу до проблем зовнішньої агресії та інформаційного зомбування[92]. У столицю прибули відомі у світі художники: BKFoxx із США («Підвестися з бруду»), Себас Веласко (вулиця Олеся Гончара, 36-А), Liqen з Іспанії (Братиславська вулиця, 12), Алекс Максіов з України («Свобода» на вулиці Івана Франка, 12), Ернесто Мараньє із США («Синій птах із квітів», на бульварі Лесі Українки, 5), RekaOne з Австралії (диптих «Мати і дочка» на проспекті Миколи Бажана), Mata Ruda із США («Берегиня»), Smates (Барт Смітс) із Бельгії (Два фламінго на бульварі Лесі Українки, 30/45), Xav (Хав'єр Робледо) з Іспанії («Просте щастя»). Мурали також створили Рікі Лі Гордон з ПАР («Кожна річка впадає в море» на вулиці Саксаганського, 61), Еммануель Джарус з Канади («Велосипедист» на вулиці В'ячеслава Липинського, 13), Рустам К'юбік (Рустам Салемгараєв, «Лабіринт» на Дмитрівській, 62/20), Джейк Айкман із ПАР («Чорне море» на Бульварно-Кудрявська вулиця, 35), Франко Фасолі з Аргентини («Культурне вторгнення» у Десятинному провулку, 7), Taras Arm (Тарас Довгалюк) з України («Політ птахів» або «Лебеді» у Георгіївському провулку, 9).

«Берегиня»Редагувати

 
Mata Ruda. «Берегиня» у провулку Шевченка, 1

24 липня 2016 року завершили мурал «Берегиня» на тильному боці будинку у провулку Тараса Шевченка, 1, який фасадом обернений до Майдану Незалежності. Створив його художник Mata Ruda (Карл Міллер Еспіноза), який мешкає у США. З 2012 року митця запрошують окрім Сполучених Штатів, по всьому світу, зокрема до Пуерто-Рико, Мексики, України та в десятки інших місць. У своїх творах він концентрує увагу на соціальних проблемах, прагне розширити можливості для ігнорованих державою чи суспільством спільнот, ілюструє місцеві культури[93].

Київський мурал відображає близьку художникові тему імміграції. Це — портрет жінки, яка змушена була тікати від війни в Закавказзі. Водночас це — образ Берегині, жіночий дух, який оберігає домашнє вогнище. Жінка загорнута у традиційну українську квітчасту хустку на тлі соняшників, одного із символів України[94][95].

«Підвестися з бруду»Редагувати

 
BKFoxx. «Підвестися з бруду» (2017)

2017 року до Києва приїхала американська художниця з Нью-Йорка BKFoxx. Вона прагне створити якісні, потужні мурали, щоб спонукати глядача до роздумів[96]. 22 листопада BKFoxx на будівлі колишнього Судового двору створила мурал «Підвестися з бруду». Художниця пояснила, що її твір про надію, а також про зусилля, працю і боротьбу, завдяки яким найкрасивіші і найдобріші речі можуть підвестися навіть у найскромніших місцях[97].

У листопаді 2017 року видання «Streetart.Today» включило мурал «Підвестися з бруду» до семи найкращих муралів місяця[98].

«Просте щастя»Редагувати

 
Хав'єр Робледо. «Просте щастя» (2017)

У серпні 2017 року на Ямській вулиці, 35/34 всесвітньо відомий іспанський художник і тату-майстер Xav (Хав'єр Робледо) створив величезний стінопис, розміром 70 на 15 метрів. На муралі «Просте щастя» він показав маленького темношкірого усміхненого хлопчика в майці. Стрит-арт художник своїм твором закликав радіти простим речам[99].

За словами кураторки проєкту Ірини Каніщевої, ніхто навіть не міг передбачити, що образ радісного малюка, якого застали у мить сміху від дитячих ігор чи жартів, може бути образливим і викликати негативну реакцію. Однак, коли мурал був ледь готовий наполовину, проти стрит-артера посипались скарги від невеликої групи місцевих мешканців. Як з'ясувалось пізніше, найактивнішим серед них був колишній заступник начальника поліції, який мешкає в тому районі. Він почав вимагати негайно припинити роботи. Невдоволені громадяни навіть переріза́ли троси люльки, в якій працював Хав'єр. Посадовець, який у скаргах використовував расистські висловлювання, обурювався тим, що йому краєвид затулить чорношкіра людина. Художнику довелося навіть призупинити роботу. Справа набула розголосу і потрапила на шпальти іноземної преси[100].

Однак попри критику, погрози, дощ і сильний вітер, Хав'єр за місяць, замість запланованих двох тижнів, все ж таки завершив свій мурал. За словами художника, більшості мешканцям, які спілкувались із ним, його твір сподобався. Кураторка Каніщева стверджує, що такі нетипові для українців арт-об'єкти мають стати культурною ін'єкцією від дискримінаційних поглядів[100].

Міжнародний фестиваль «Mural Social Club»Редагувати

 
Millo. «Любов керує світом»

12 травня — 30 липня 2016 року в Україні пройшов міжнародний фестиваль сучасного мистецтва у громадському просторі «Mural Social Club». На нього запросили понад 30 українських та іноземних вуличних художників. Кураторами фестивалю стали Олег Соснов і Юлія Островська. Організатори заявили, що їхньою метою була популяризація урбаністичного мистецтва в Україні і підтримка децентралізації міської культури. Олег Соснов повідомив, що до участі у фестивалі запросили переважно концептуальних художників, чиї твори відомі у багатьох містах світу[101].

Автором першого муралу на будівлі Центру культури та мистецтв КПІ став відомий стрит-артер Li-Hill. Водночас, за загальним задумом, для переважної більшості муралів обрали будинки у спальних районах міста. На Лівобережжі розмістили мурали Родріго Бранко, Олександра Гребенюка, Сергія Радкевича, Андрія Калькова, Millo (Франческо Камілло Джорджі), Фікоса Антоніоса. Два мурали намалювали на проспекті Героїв Сталінграду, що на Оболоні. Один — диптих із парою у танці українського художника Олександра Корбана — на стінах шістнадцятиповерхового будинку № 60, інший — «Портали» іспанця Гонсало Борондо — на будинку № 16-д.

Не всі із запланованих стрит-арт художників приїхали до Києва. Натомість твори одного з них — американського мураліста Зіо Зіґлера — представили на виставці «Деформація»[102].

«Зіткнення й відкриття»Редагувати

 
Li-Hill. «Зіткнення й відкриття» (2016) на проспекті Перемоги, 37

Прикрасити фасад Центру культури й мистецтв Київського політехнічного інституту запропонували Аарону Лі-Гіллу[en] (Li-Hill), нью-йоркському художнику канадського походження, випускнику Онтарійського коледжу мистецтва і дизайну[en], одного з провідних навчальних закладів Канади у царині мистецтва. Художник у своїх творах досліджує вплив індустріалізації, наукового прогресу, інформаційного простору на людину. У процесі роботи застосовує різні жанри і техніки, зокрема живопис, трафарети, елементи скульптури.

 
Роман Chzz. «Обмін». Електропідстанція на розі вулиць Жмеринської і Чаадаєва

Митець своїм твором відсилає до двох важливих відкриттів минулого. Одне з них — це відкриття 2012 року бозону Хіггса. Якраз зображені люди, які біжать назустріч один одному, символізують протони, які несуться у Великому адронному колайдері зі швидкістю світла, за мить до зіткнення.

З іншого боку, динамічний малюнок відтворює хронофотографію видатного французького винахідника Етьєна-Жуля Маре, різновид фотографії із серії знімків рухливих предметів. Цей винахід вплинув на розвиток кінематографу. А Маре і його сучасник Едвард Майбрідж стали прабатьками кінематографії[103].

За переконанням кураторки Юлії Островської, цей масштабний мурал — знаковий твір для столиці[104].

Мурали ЛівобережжяРедагувати

Організатори кількох фестивалів вуличного мистецтва заявили про бажання перенести мурали у спальні райони[en]. 2016 року в рамках проєкту «Art United Us» створили галерею стінописів у кварталі між станціями метро «Харківська» і «Вирлиця». Стіни багатоповерхових будинків на проспекті Миколи Бажана прикрасили мурали «Скарбниця» (№ 5) українського художника Олександра Брітцева, «Павич» (№ 5-Е) Ернесто Мараньє, «Нестабільність» (№ 7) грецького художника INO[en], «Архангел Михаїл і дракон» (№ 9) американського художника Гая, «Мати і дочка» (№ 9-З) австралійського художника RekaOne[105][106][107]. На Харківському шосе команда «Dourone» розписала мурал «Братерство» (№ 180/21), Паола Делфін[es] — «Притулок» (№ 170), Олів'є Боннар — стінопис на будинку № 170[108][109][110].

Результатом діяльності арт-фестивалю «Mural Social Club» стали твори «Любов керує світом» Millo (Франческо Камілло Джорджі) на вулиці Архітектора Вербицького, 8, «Земля й небо» Фікоса Антоніоса на вулиці Анни Ахматової, 4, мурал Андрія Калькова на школі № 314, що на вулиці Княжий Затон, 7-А, а також три стинописи — мурал із хлопчиком Родріго Бранко, «Synergetic» Олександра Гребенюка і «Фрагменти надії» Сергія Радкевича — на Срібнокільській вулиці.

2018 року в рамках проєкту «More Than Us» («Більше, ніж ми») станцію метро «Осокорки» розписали вісім художників із різних країн — Apollo Tores із Бразилії «Універсальна мова», Matthew Dawn «Авдіївка» і Spear із Бельгії («Знання — це скарб»), Kraser з Іспанії «Батьківщина», Jasm One із Швейцарії «United», Mata Ruda з Коста-Рики «Автономія», Олександр Брітцев з України «Самоткана», BKFoxx із США «Unfinished»[111][112][113]. Куратором проєкту був Гео Лерос.[114]

Соціальний арт-проєкт «Back to school! Ukraine»Редагувати

 
Жульєн Маллан і Моно Гонсалес. «Уява»

2017 року в рамках фестивалю «Mural Social Club» реалізували соціальний арт-проєкт «Back to school! Ukraine». Його кураторами виступили Жульєн Маллан й Олег Соснов. Основною метою проєкту було надати шкільним будівлям більшої важливості і значущості, а також спонукати дітей до творчості. У цей час з'явилися мурали «Уява» на будівлі школи № 274, «Діалог» JAZ'a (Франко Фасолі) на будівлі гімназії № 267, «Дорослішання» Марата Моріка на стіні сьомого корпусу КПІ[115].

Один із таких муралів — «Уява» на школі № 274, розташованій на Харківському масиві, — кияни побачили у липні, напередодні навчального року. Дівчинка, яка сидить на п'ятах, розглядає на стіні малюнок із рослиною. За нею зображено фантастичний ліс і яскраві птахи, які виникли в її уяві від споглядання. Дівчинку намалював француз Сет (Жульєн Маллан), а її фантазії — чилієць Моно Гонсалес. Ідея написання цього муралу у художників народилася спонтанно, за день до виїзду з Києва до локацій в інших містах[115][116].

 
Клон. «Ми в цьому разом» (колаж із двох частин)

25 червня 2017 року відбулось урочисте відкриття муралу «Ми в цьому разом» на фасадах дитячого садочку № 130, що на Білоруській вулиці, 15-А. Автор — Ігор Клон, художник з Ізраїля, який народився у Харкові. Сюжет малюнку заснований на українській народній казці про лисичку й півника. За словами стрит-артера, народні казки, які передаються з покоління в покоління, зазвичай вчать морально-етичним принципам і будуються навколо концепції повторення. Тому Клон вирішив створити нескінченну історію. Вона читається справа наліво[en], у напрямку, в якому рухаються лисиця й півник. Композиція складається з двох частин, розташованих на двох стінах. На правій бачимо червоного півника, який йде за лисичкою, яка — вже на лівій частині — йде за тим самим півником. І далі коло замикається[117].

Клон вважає лисицю певним оберегом. Він зізнався, що образ лисиці супроводжував його з дитинства. І художник лишився задоволений, що отримав чудову можливість повернути її туди, звідки вона прийшла[117].

Малюнок став можливим завдяки ініціативі Шевченківської райдержадміністрації та підтримці посольства Ізраїля в Україні[118].

Стінописи 2020—2021 роківРедагувати

2020 року в Києві спостерігався спад зацікавленості муралами. Того року, на День Незалежності України, з'явився портрет Петра Франка на вулиці Авіаконструктора Антонова, 7. І ще кілька — на Деміївській площі. Там у травні архітектурна компанія «Project 7» за кошти корпорації «Roshen» розпочала ремонтувати два підземних переходи між автовокзалом, бібліотекою Вернадського і кондитерською фабрикою. До розпису стін переходу об'єднання «Урбан Клаб» залучило стрит-артерів Олександра Корбана, Андрія Калькова, Шума & Настю Ку (В'ячеслава Шума й Анастасію Меркулову), Романа Кулешова (Wius) і команду «Kickit». Мурали завершили у вересні[119][120].

 
Арт-об'єкт «Підземний безвихід» на підтримку кримських політв'язнів

8 лютого 2021 року в підземному переході на Європейській площі презентували арт-об'єкт «Підземний безвихід» на підтримку кримських політв'язнів. Ініціаторами акції виступили організація «Крим SOS» і тбіліська платформа АРТІФ. Реалізувати проєкт взявся Давид Кухалашвілі, художник із Грузії, в якій частину територій також окупувала Росія[121].

Художник стилізував перехід під в'язницю. Біля кожної намальованої двері міститься QR-код із посиланням на інформацію про 98 кримчан, репресованих російською окупаційною владою за громадянську позицію, релігійні або політичні погляди. Переслідування громадських активістів, незалежних журналістів, представників кримськотатарських національних та релігійних організацій, зокрема Меджлісу, «Таблігі Джемаат» і «Хізб ут-Тахрір» розпочалося одразу після окупації Криму Росією 2014 року[121][122].

 
Неліо. Мурал «2 104 121 458», КПІ

14 і 16 квітня 2021 року французький мураліст Неліо Риґа (фр. Nelio Riga) створив абстрактні стінописи «2 104 121 458» і «2 104 141 700» відповідно на фасадах будівлі факультету інформатики й обчислювальної техніки КПІ (Політехнічна вулиця, 41) і ліцею № 157 (Оболонський проспект, 12-В). На створення муралів митця надихнули мікро- і макроскопічні пейзажі, цифрові та природні структури. За його словами, він прагнув абстрактними й мінімалістичними засобами зобразити взаємозв'язок природи, науки і техніки. Окрім того, у творі є посилання на архітектуру бруталізму й кольори навколишнього урбаністичного середовища. Проєкт реалізовано в рамках «Французької весни» за ініціативою Посольства Франції та Французького Інституту в Україні[123][124][125].

Комерційні муралиРедагувати

Із зростанням популярності муралів на цей вид мистецтва звернули увагу рекламодавці. Відтак на київських будинках з'явились комерційні мурали. Стінопис на Великій Житомирській, 38, рекламував броварню, на Великій Васильківській, 39, — київський банк. Ще один рекламний мурал розмістили на вулиці Січових Стрільців, 75.

До створення комерційних муралів залучали як українських, так й іноземних художників. Наприклад, 20 жовтня 2018 року на будівлі шоколадної фабрики «Roshen» завершили стінопис із «корпоративним графіті» — стилізованим написом бренду, в якому поєднали нью-йоркський «стайл-райтер» і зображення продукції корпорації. Мурал створила американська вулична художниця з Нью-Йорка Леді Пінк[en] (Сандра Фабара). Свого часу вона була найпершою жінкою, яка у 1980—1985 роках розмальовувала Нью-Йоркський метрополітен[126][127].

Умови праці художниківРедагувати

 
Автор муралу у сквері Небесної Сотні Алешандре Фарту (другий справа) зі своєю командою в Києві

Більшість стрит-артерів працювали без гонорару. Усі витрати на авіапереліт, помешкання, харчування, транспорт, фарби тощо покривали організатори. Так само вони займались підготовчими роботами. Однак повністю перешкод не вдалось уникнути. Справжнім випробуванням для іноземних художників із теплих країн стала українська погода. Іспанський художник Kenor працював над композицією на проспекті Перемоги, 114/2, в умовах негоди і задимленості від пожеж на торф'яниках під Києвом. Дощ і сніг були викликом для бразильського художника Нунка, який звик до теплих погодних умов.

У цілому муралісти розповідали про гостинність киян. Олександр Гребенюк зізнався, що, коли працював над муралом «Selfmademan», отримав цікавий досвід спілкування з місцевими мешканцями, які постійно частували його кавою і намагалися навіть нагодувати[128]. Американку BKFoxx під час роботи перехожі ледь не щодня пригощали чаєм, кавою, пирогами, шоколадками[97]. В одному з інтерв'ю художниця на запитання, де у світі вона б хотіла малювати, відповіла: «Я б дуже хотіла повернутися до Києва. Я відчула там любов»[129].

Водночас були й інші приклади. Коли стрит-артер Нунка розписував мурал на Спаській, 6-А, невдоволені його творчістю кияни намагались завадити йому і навіть викликали поліцію. На їхню думку, не припустимо псувати пам'ятку архітектури сучасними малюнками[130]. У серпні 2017 року під час розпису на Ямській вулиці, 35/34 іспанський художник Xav (Хав'єр Робледо) зазнав шаленої критики від невеликої групи киян, які не хотіли бачити на своєму будинку зображення «негра».

Критика, псування і знищення муралівРедагувати

 
«Старе місто» проіснувало до 2014

За час «буму муралів» у Києві зникло вже кілька стинописів. Переважна більшість із них — реклами. Натомість на їхньому місці з'явились, наприклад, портрет Михайла Грушевського на вулиці Січових Стрільців, 75, мурал «Contra spem spero!» на Великій Васильківській, 39.

Найбільше громадськість обурилась втратою 3D-стінопису «Старе місто» на Великій Житомирській, 38. Його створила команда «Spray Way» на замовлення компанії «Перша приватна броварня». Коли ж термін контракту на розміщення реклами сплив, все зображення мали зафарбувати, щоправда стерли лише назву фірми. Після цього, за словами художника Ярослава Єфремова, майже ніхто навіть не здогадувався, що на муралі рекламується пиво. 2014 року за розпорядженням Шевченківської райадміністрації рекламу затинькували, а замість неї Аек з «Інтересних казок» створив мурал «Святий Юрій»[131].

Твір француза Ремеда «Жінка на човні» на Золотоустівській, 20 фактично втрачений для глядачів, оскільки впритул до будинку з муралом звели бізнес-центр.

 
Цей фрагмент муралу в переході на Деміївській площі зіпсував вандал

Псують також з політичних мотивів. 15 жовтня 2017 року напередодні відкриття муралу із зображенням папи Римського Івана Павла II на вулиці його імені на картину нанесли антипольські надписи. За місяць після відкриття вандали намагались пошкодити мурал «Симон Петлюра», обстрілявши його з пейнтбольного маркера зеленими кульками[132][133].

16 грудня 2020 року вандал зіпсував чорною фарбою частину стінопису в підземному переході на Деміївській площі, відремонтованому за кошти корпорації «Roshen» і розписаному художниками Олександром Корбаном, В'ячеславом Шумом та іншими[134][135].

 
«Шрам» від утеплення стіни на Булаховського, 40

Мешканці часто не зважають на мурали і чіпляють на них кондиціонери, як на Синьоозерній, 2-А, проспекті Перемоги, 114/2, або утеплюють стіни, як на вулиці Академіка Булаховського, 40.

З 2015 року все голосніше лунали голоси проти заповнення міського простору муралами у цілому. Загострились відносини і між організаторами арт-проєктів вуличного мистецтва. Художник Lodek (Володимир Воротньов), який сам був куратором фестивалю «Muralissimo», згодом негативно поставився до санкціонованих міською владою стінописів, оскільки вони, на його думку, «не мають жодного стосунку до графіті-культури». Ця спільнота, зокрема, не сприйняла позитивно мурал «Відродження» на Андріївському узвозі. Згодом і сам куратор Олег Соснов визнав, що стінопис вийшов занадто декоративним[136]. Інші вважають, що у середмісті Києва не зовсім доречний, наприклад, стиль «Інтересних Казок»[137].

 
Пасажир не розібрався і поскаржився на вандалізм. Насправді Мет'ю Дон зобразив чорно-біле фото постраждалої від обстрілу Авдіївки. Його ніби обвела фломастером дитина — символ майбутнього покоління, якому доведеться долати наслідки війни

Противникам замовних стінописів зіграв на руку скандал із муралами на «Осокорках». На реалізацію цього проєкту витратили 3,65 мільйона гривень. Однак, за повідомленням журналістки «СТБ», художникам так і не заплатили гонорар в 1,7 мільйона гривень. Фактично пролунало звинувачення у розкраданні бюджетних коштів[138]. Організатор проєкту Гео Лерос, хоча формально і не мав відношення до фінансування, надав кошторис із зазначенням витрат[139]. Проте багатьох така відповідь не задовольнила. Один із київських графіті-райтерів стверджував, що вся історія з тим проєктом «не про мистецтво», а про одну випадкову особу, яка використала кількох відомих художників, щоб на них заробити і прославитись[7]. А мураліст Олександр Гребенюк, який брав участь у проєктах Лероса, заявив, що «дедалі менше людей хочуть з ним працювати»[80]. У березні 2020 року, після конфлікту з главою Офісу Президента Андрієм Єрмаком, Гео Леросу згадали справу з муралами і відкрили кримінальне провадження за частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України (шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій)[140].

Критики констатують, що зацікавленість муралами з боку міської влади майже зникла. За словами Євгенії Моляр, дослідниці й захисниці радянського монументального мистецтва, ці стінописи поступово тьмяніють й облущуються, а отже, після того, як їх зафарбують комунальники, на свіжу фарбу нанесуть теґи[7].

Водночас вуличні художники не дуже переймаються зникненням їхніх муралів. Так, американській художниці BKFoxx подобається думка, що мистецтво має існувати тимчасово, допоки воно актуальне[96].

Розташування муралівРедагувати

 
Розташування муралів
   Мурали і графіті 2008—2013
   Мурали і графіті 2014—2015
   Мурали 2015—2019
   Мурали 2020—2021
   Мурали з історичними персонажами і подіями
   Мурали Лівобережжя

ПриміткиРедагувати

  1. Kyivmural. kyivmural.com. Процитовано 2021-03-04. 
  2. Найдавніші графіті Софії Київської та її датування, 2008, с. 365–399.
  3. Ще про натурні дослідження Софії Київської, 2012, с. 129–150.
  4. Богдана Костюк (30 березня 2019). Графіті Софії Київської свідчать про тисячолітню давність української мови. Радіо Свобода. Процитовано 17.11.2020. 
  5. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові, 2013.
  6. Kool killer, 2000, с. 157–159.
  7. а б в г д Графіті в Києві, 2020.
  8. Pogrebin, Robin; Reyburn, Scott (May 18, 2017). A Basquiat Sells for ‘Mind-Blowing’ $110.5 Million at Auction. The New York Times (en-US). ISSN 0362-4331. Процитовано 2021-03-04. 
  9. A History of Graffiti in Its Own Words, 2006.
  10. Є. Бажкова, М. Лур'є, К. Шумов. Міські графіті
  11. Графіті Революції Гідності, 2015, с. 130—132.
  12. Top 99 Cities for Graffiti Art. Bombingscience. 17.09.2020. Процитовано 09.12.2020. 
  13. а б Інтересні казки, 2012.
  14. Настя Калита (2019.07.22). Володимир Waone Манжос: Про мурали, найдорожчу продану роботу та Interesni Kazki. Support Your Art. Процитовано 2021.03.04. 
  15. Katherine Brooks (07.05.2014). 25 Street Artists From Around The World Who Are Shaking Up Public Art. The Huffington Post. Процитовано 25.11.2020. 
  16. «Interesni Kazki». Роботи 2008 року. Архів оригіналу за 14.06.2020. 
  17. Інтерв'ю з художником Володимиром Манжосом, 2017.
  18. а б в Фестиваль Muralissimo, 2010.
  19. Садиба на Гоголівській, 32, 2003, с. 1078.
  20. About Olivier «2SHY»
  21. GGA Gallery: 2SHY
  22. а б Фестиваль «Muralissimo»: Zbiok
  23. ZBIOK: нова Мистецька резиденція у Франківську
  24. Славомир ZBIOK Чайковський: «Люди в Польщі реагують на мурали протилежно, як у Франківську»
  25. Веселка «Muralissimo» прикрашає Київ (архів). Тиждень.ua. 24.10.2011. Процитовано 22.11.2020. 
  26. ТОП-10 найцікавіших зразків київського стрит-арту (архів). Espreso.TV. 23.04.2014. Процитовано 22.11.2020. 
  27. Стрит-артист 3ttman: «Я використовував яскраві фарби, щоб подарувати людям радість». Art Ukraine. 25.10.2011. Процитовано 22.11.2020. 
  28. Людина минулого та Людина майбутнього: що за мурал створює польський художник Zbiok
  29. Сторінка Фейсбуку Sociopath. Учасники арт-групи «Бімба production» (укр.). 11.02.2016. Архів оригіналу за 8.11.2020. 
  30. Сторінка Фейсбуку Sociopath. Графіті. Фотографії 10 лютого 2014 (укр.). 10.02.2014. Архів оригіналу за 8.11.2020. 
  31. Ікони Революції. Фотографії 10 лютого 2014 (укр.). 10.02.2014. Архів оригіналу за 8.11.2020. 
  32. Наказ Міністерства культури України № 869 «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» від 15 жовтня 2014 року
  33. Kyiv Street Art, 2017, с. 312—315.
  34. У Сквері Небесної Сотні з'явилось обличчя Сергія Нігояна
  35. Проєкт скверу Небесної сотні відзначили у Барселоні
  36. Сквер Небесної сотні отримав нагороду на конкурсі в Барселоні
  37. Боротьба за сквер Небесної Сотні
  38. Сквер Небесної сотні в Києві відзначили на міжнародному урбан-конкурсі
  39. Сквер Небесної Сотні, який отримав престижну нагороду, можуть забудувати
  40. Олексій Кислов, Жульєн Маллан та Олег Соснов про арт-об'єкт на Андріївському узвозі на YouTube. 14.04.2014
  41. Мурал «Відродження» на вулиці Боричів Тік, 33. ZeFt. Пам’ятки України. Процитовано 16.11.2020. 
  42. Kyiv Street Art, 2017, с. 316—319.
  43. Kyiv Street Art, 2017, с. 16—19.
  44. а б в г Навігатор по муралах: Київ, 2018.
  45. Стрит-арт на Ольгинській, 3
  46. Julien Malland. Мурал на вулиці Ольгинській, 3
  47. Леся Українка «Конвалія»
  48. Kyiv Street Art. 2010-2017, 2017, с. 144—147.
  49. Мурал Лесі Українки прикрасив одну з будівель в центрі Києва. Відео
  50. Мурал «Леся Українка» на вулиці Стрілецька, 28. ZeFt. Пам’ятки України. Процитовано 22.11.2020. 
  51. Kyiv Street Art. 2010-2017, 2017, с. 208—211.
  52. У Києві з’явився мурал, присвячений «Contra spem spero!» Лесі Українки. Про Львів. 09.11.2017. Процитовано 22.11.2020. 
  53. Леся Українка «Contra spem spero!»
  54. Мурал «Михайло Грушевський» на вул. Січових Стрільців, 75. ZeFt. Пам’ятки України. Процитовано 22.11.2020. 
  55. Відкриття у Солом’янському районі муралу із зображенням Симона Петлюри (укр.). 21.05.2019. Архів оригіналу за 22.09.2019. 
  56. Мурал із зображенням Симона Петлюри. КМДА
  57. У Києві з'явився мурал із зображенням Петлюри (укр.). 22.05.2019. Архів оригіналу за 20.09.2020. 
  58. Наталка Позняк-Хоменко. Пластун, летун і депутат: до дня народження Петра Франка. УІНП. Процитовано 23.11.2020. 
  59. У Києві з'явиться мурал, присвячений бою під Крутами. Укрінформ. 07.12.2018. Процитовано 22.11.2020. 
  60. Kyiv Street Art, 2017.
  61. Сайт Фінтана Меґі
  62. This 'Australian Banksy' Mural Is a Gigantic Optical Illusion (en-US). Процитовано 2016-07-07. 
  63. Fintan Magee - North West Walls (en-US). Процитовано 2016-07-07. 
  64. Australian Banksy Fintan Magee Hits His Mark with Wild Optical Illusion | artnet News (en-US). 2015-06-16. Процитовано 2016-07-07. 
  65. Мурал на вулиці Волоська, 19/22. ZeFt. Пам’ятки України. Процитовано 16.11.2020. 
  66. Стрит-арт маршрут: де шукати нові мурали у Києві. 28.09.2015. Архів оригіналу за 15.11.2020. 
  67. Австралійський художник створить мурал на Подолі. DreamKyiv. 16.06.2015. Процитовано 16.11.2020. 
  68. Салій Юлія (11.10.2017). «Самосад» на Подолі: як на території посольства РФ з’явився сквер. Хмарочос. Процитовано 17.11.2020. 
  69. These Artists Are Taking Environmental Issues to the Streets. 
  70. Chaudhuri, Zinnia Ray. ‘It’s pretty, but what is it?’: Delhi gawps at its giant new murals. 
  71. Киян вразив мурал, який нагадує про екологічні катастрофи. Депо. 30 жовтня 2017. 
  72. Best Street Art 2017 (Special). I Support Street ArtI. 21 січня 2018. Процитовано 06.12.2020. 
  73. Проєкт «Street City Art». Street City Art. Процитовано 12.03.2018. 
  74. City Art. Створюючи новий вигляд міста. Style Insider. 19.08.2015. Процитовано 26.11.2020. 
  75. Kyiv Street Art, 2017, с. 36–39.
  76. Куратор київських муралів: «Стіни — це зброя у вихованні людей»
  77. Мурал на Олеся Гончара, 24-А
  78. Мурал «Selfmademan» («Люди, які створюють себе самі»)
  79. Мурал «Selfmademan» на вул. Гончара, 24-а
  80. а б Олександр Гребенюк: про стрит-арт та український арт-ринок
  81. Мурал на вулиці Спаська, 6а (Київ). Архів оригіналу за 27 червня 2020. 
  82. На Святошино стартує серія спортивних та арт-ініціатив. DreamKyiv. 4.08.2015. Процитовано 20.11.2020. 
  83. Карта: Де дивитись мурали на Святошині. DreamKyiv. 15.09.2015. Процитовано 20.11.2020. 
  84. Португальський художник створить мурал на Святошині. DreamKyiv. 14.08.2015. Процитовано 20.11.2020. 
  85. «The World-Love is Ours» Бульвар Академіка Вернадського 87. ZeFt. Пам’ятки України. Процитовано 20.11.2020. 
  86. Мурал на Чоколівському бульварі, 1. ZeFt. Пам’ятки України. Процитовано 21.11.2020. 
  87. У Києві малюють новий гігантський мурал. Obozrevatel. 7.09.2015. Процитовано 21.11.2020. 
  88. Мурал на проспекті Перемоги, 114/2 (Київ). ZeFt. Пам’ятки України. Процитовано 20.11.2020. 
  89. а б Kenor Martinez Vanbergen. Art in genes?. UnexploredCity. 10 липня 2016. Процитовано 21.11.2020. 
  90. Kenor Martinez Vanbergen: biography. Веб-сайт художника. Процитовано 20.11.2020. 
  91. 19.05.2016. Веселка – у метро. Іспанський художник розмалював потяг київської підземки. День. Процитовано 21.11.2020. 
  92. Олександра Панасюк (16.03.2016). Художники світу створять в Україні 100 муралів. Процитовано 22.11.2020. 
  93. About Mata Ruda
  94. Мурал «Берегиня» в провулку Тараса Шевченка, 1 (Київ). ZeFt. Пам’ятки України. 16.12.2016. Процитовано 19.11.2020. 
  95. Мурал «Берегиня» («Protectress»)
  96. а б Auto Bio. Foxx News. Процитовано 17.11.2020. 
  97. а б Art United Us. Facebook. 24 листопада 2017. 
  98. 7 Best Murals of the Month list, 2017.
  99. Мурал на вулиці Ямська, 35/34. ZeFt. Пам’ятки України. Процитовано 21.11.2020. 
  100. а б Jaime Rojo & Steven Harrington (30.08.2017). Xav Paints New Mural In Kiev And Meets Racist Resistance. Huffington Post. Процитовано 21.11.2020. 
  101. Mural Social Club: фестиваль мистецтва у твоєму місті. Sky Art Foundation. Процитовано 20.11.2020. 
  102. Арт-проєкт Зіо Зіґлера й Олекси Манна
  103. Мурал «The Impact Of Discovery» на будівлі Центру культури та мистецтв КПІ. ZeFt. Пам’ятки України. 08.03.2018. Процитовано 20.11.2020. 
  104. Канадський стрит-артер Аарон Лі-Хілл розписав центр культури та мистецтв КПІ. Sky Art Foundation. Процитовано 20.11.2020. 
  105. Мурал «Скарбниця» на проспекті Миколи Бажана, 5. ZeFt. Пам’ятки України. Процитовано 22.11.2020. 
  106. Мурал на проспекті Миколи Бажана, 5-Е. ZeFt. Пам’ятки України. Процитовано 22.11.2020. 
  107. Мурал «Instability» на проспекті Миколи Бажана, 7. ZeFt. Пам’ятки України. Процитовано 22.11.2020. 
  108. Мурал «Братерство» на Харківському шосе, 180/21. ZeFt. Пам’ятки України. Процитовано 22.11.2020. 
  109. Мурал «Shelter» на Харківському шосе, 170. ZeFt. Пам’ятки України. Процитовано 22.11.2020. 
  110. Мурал на Харківському шосе, 170. ZeFt. Пам’ятки України. Процитовано 22.11.2020. 
  111. Мурали Дарницького району, 2017.
  112. Мурали на Осокорках, 2018.
  113. Фото дня: як виглядає мурал на «Осокорках». 19 грудня 2018. Процитовано 22.11.2020. 
  114. Мурали на Осокорках. 8 малюнків прикрасили станцію київського метро - відеорепортаж. nv.ua (uk). Процитовано 2021-06-04. 
  115. а б Художники Mono Gonzales та Seth створили мурал для київської школи!. UA Modna. 31.07.2017. Процитовано 26.11.2020. 
  116. У Києві з'явився мурал з маленькою дівчинкою з хорошою уявою. Сегодня. 27.07.2017. Процитовано 26.11.2020. 
  117. а б Fran (30.06.2017). Klone «We are in it together» New mural in Kyiv. Urbanite. Процитовано 30.11.2020. 
  118. Ізраїльський художник на стіні дитячого садочку створив незвичний мурал. Вечірній Київ. 25 червня 2017. Процитовано 30.11.2020. 
  119. Крутько Д. (21 вересня 2020). Roshen відкрила на проспекті Науки другий підземний перехід зі стінописами. Хмарочос. Процитовано 26.12.2020. 
  120. Навігація через мурали: фото підземних переходів на станції Деміївська у Києві. 1 жовтня 2020. Процитовано 26.12.2020. 
  121. а б Підземний перехід у Києві перетворюють на арт-об'єкт на підтримку кримських політв’язнів, 2021.
  122. «Підземний безвихід»: як у Києві створюють арт-об'єкт на підтримку кримських політв'язнів (фотогалерея). Радіо Свободи. 3 лютого 2021. Процитовано 8 березня 2021. 
  123. Французький митець створив у Києві абстрактний мурал. Вечірній Київ. 15 квітня 2021. Процитовано 20 квітня 2021. 
  124. Стінопис від мураліста Nelio. Французька весна в Україні. Процитовано 20 квітня 2021. 
  125. Nelio Riga. Mural «2104141700» for the school 157 in Kyiv. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 20 квітня 2021. 
  126. Cara Metz (2013-12-19). Noteworthy graduates: Lady Pink, graffiti & fine artist. United Federation of Teachers. Процитовано 23 квітня 2021. 
  127. Мурал у громадському просторі Roshen Plaza від «першої леді графіті». Архів оригіналу за 23 квітня 2021. 
  128. Знай героїв в обличчя: українські художники-муралісти
  129. Interview with BKFoxx, 2018.
  130. У Києві новий скандал через мурал бразильського художника. Архів оригіналу за 27 червня 2020. 
  131. Interesni Kazki знову в Києві, 2014.
  132. Зіпсовані мурали, 2017.
  133. Володимир В'ятрович. У Петлюру знову стріляли (укр.). 18.06.2019. Архів оригіналу за 8.11.2020. 
  134. У підземному переході, що корпорація ROSHEN відремонтувала за власні кошти, вандал пошкодив роботи художників. Київ - від минулого до майбутнього. 17 грудня 2020. Процитовано 26.12.2020. 
  135. Чоловік зафарбував роботи художників чорною фарбою. Київ-медіа. 17 грудня 2020. Процитовано 26.12.2020. 
  136. Розмова з Олегом Сосновим про стрит-арт та мурали. Your Art. 30.05.2019. Процитовано 22.11.2020. 
  137. Марія Глазунова (12.08.2015). Нове ім'я: Куратор Олег Соснов. Buro247. Процитовано 22.11.2020. 
  138. Мурали на «Осокорках»: на що витратили кошти з бюджету. The Village. 11.01.2019. Процитовано 22.11.2020. 
  139. «Фейк і маніпуляція»: куратор скандальних муралів у метро Києва оприлюднив усі витрат. 11.01.2019. Процитовано 22.11.2020. 
  140. Депутат Лерос каже, що одна з відкритих проти нього справ - за мурал на «Осокорках». 31.03.2020. Процитовано 22.11.2020. 

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати