Вікіпедія

Муравленко Віктор Іванович

Віктор Іванович Муравленко (25 грудня 1912, Незамаївська — 15 липня 1977, Москва) — радянський організатор нафтової і газової промисловості, керівник найбільшого в нафтовій промисловості СРСР підприємства «Главтюменьнефтегаз» у 1965—1977 роках. Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської і Державної премій. Батько депутата Думи РФ Сергія Муравленка.

Муравленко Віктор Іванович
Народився 25 грудня 1912(1912-12-25)[1]
Незамаївська, Єйський відділd, Кубанська область, Російська імперія
Помер 15 липня 1977(1977-07-15)[1] (64 роки)
Москва, СРСР
Країна  СРСР
Діяльність нафтовик
Alma mater Grozny State Oil Technical Universityd
Знання мов російська
Партія КПРС
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Жовтневої Революції
Ленінська премія Державна премія СРСР
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Муравленко.

Біографія ред.

Народився 25 грудня 1912 року в станиці Незамаївська (Малиновий Клин), нині Павловського району Краснодарського краю. У 1936 році закінчив Нафтовий інститут в місті Грозний за фахом «інженер з буріння нафтових і газових свердловин». Трудову кар'єру почав на нафтопромислі в Чечено-Інгушській АРСР. З 1936 року служив в Червоній Армії, навчався в кавалерійській школі.

З кінця 1930-х років працював в Сизрані майстром на буровій тресту «Сизраньнефть», потім був призначений директором Сизранської контори буріння. У 1940—1946 роках — директор контори буріння, начальник розвідки, головний інженер тресту, начальник відділу видобутку і буріння нафтокомбінату на Сахаліні. У 1949 році очолив трест «Ставропольнефть», потім — об'єднання «Куйбишевнефть». Під його керівництвом було освоєно Мухановське родовище. У 1960—1965 роках — заступник голови Куйбишевського раднаргоспу, начальник управління нафтової промисловості Середньо-Волзького раднаргоспу.

З 1965 року Муравленко працював у Тюменській області. З вересня 1965 року — начальник головного Тюменського виробничого управління по нафтовій і газовій промисловості Раднаргоспу РРФСР (Главтюменнефтегаза). Брав активну участь у створенні важливої енергетичної бази СРСР у Західному Сибіру і її інфраструктури. Був прихильником впровадження нових технологій. Отримав Ленінську премію за розробку методу форсованого відбору нафти із свердловин в числі групи нафтовиків.

Викладав на нафтопромисловому факультеті Куйбишевського політехнічного інституту, на кафедрі буріння Тюменського індустріального інституту. Брав участь у діяльності Державної приймальної комісії. У 1972 році нагороджений Державною премією СРСР «за розробку і впровадження комплексу техніко-технологічних і організаційних рішень, що забезпечили в складнокліматичних умовах прискорене створення нового нафтовидобувного району».

Обирався членом Тюменського обкому КПРС, делегатом трьох з'їздів КПРС, депутатом Верховної Ради СРСР.

Помер 15 липня 1977 року в Москві. У рік його смерті Главтюменнефтегаз розробляв 28 нафтових родовищ: Самотлорське, Мамонтовське, Федорівське, Варьєганське, Південно-Сургутське, Усть-Баликське. В цей рік видобуток нафти в Тюменській області досяг 211 млн тонн. Після смерті Віктора Івановича об'єднання очолив інший українець Фелікс Григорович Аржанов, який до цього працював дев'ять років головним інженером «Главтюменнефтегаза» — першим заступником Муравленка.

Родина ред.

Був одружений із Клавдією Захарівною. Разом з дружиною мав двох синів — Валерія та Сергія.

Нагороди та звання ред.

  • Герой Соціалістичної Праці (1966),
  • нагороджений чотирма орденами Леніна (1949, 1959, 1966, 1976),
  • орденом Жовтневої Революції (1971),
  • значком «Відмінник нафтової промисловості СРСР» (1966), медалями.
  • Лауреат Ленінської (1966) і Державної (1972) премій,
  • Почесний нафтовик" (1970).

Пам'ять ред.

 
Пам'ятна табличка на будинку в Тюмені. Джерело: сайт «Фото Тюмені»

На честь Муравленка названо місто в Тюменській області[2], один з найбільших в нафтовій промисловості НДІ «Гипротюменнефтегаз», середня школа в селищі Парфеново Тюменської області, гірський перевал через хребет Сунтар-Хаят, вулиці в Тюмені, Жигульовську.

За замовленням Міністерства газової промисловості на Гельсінській судноверфі у Фінляндії побудовано бурове судно, назване на честь Муравленка. У 2007 році у будівлі підприємства «Муравленковскнефть» відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки на пошанування Муравленка.

Встановлені пам'ятники в місті Муравленко і в станиці Незамаївській.

У Тюмені встановлено меморіальні дошки:

  • на будинку № 65 на вулиці Леніна, де жив В. І. Муравленко;
  • на будівлі ВАТ «Тюменнефтегаз» на вулиці Леніна № 67, де працював В. І. Муравленко;
  • на будівлі ОДК «Нафтовик»;
  • на будівлі навчального корпусу юридичного університету МВС Російської Федерації;
  • на будівлі медсанчастини поліклініки «Нафтовик»;
  • на будівлі готелю «Нафтовик».

На честь Муравленка, за пропозицією начальника «Главтюменьгеології» Фармана Салманова було названо родовище нафти на півночі Тюменської області. Місто між Муравленковським і Суторминським родовищами також назване ім'ям Муравленко.

У 2007 році літаку Ту-154М авіакомпанії «Ютейр» (UTair Aviation) було присвоєно ім'я «Віктор Муравленко» (бортовий номер RA-85796) за те, що в період керівництва «Главтюменнефтегазом» Муравленко зробив значний внесок у розвиток цивільної авіації в регіоні. Пізніше це ім'я отримав літак Boeing 737—800 (номер VQ-BJF) тієї ж компанії.[3]. Його підприємство займалося фінансуванням будівництва злітно-посадкових смуг аеропортів, поліпшення побутових умов авіаторів. У грудні 2007 року ім'я Муравленка присвоєно нафтовій свердловині Північно-Качкарського родовища.

Губернатор Тюменської області Володимир Якушев на урочистому прийомі ветеранів нафтогазового комплексу регіону, присвяченого 95-річчю з дня народження Муравленка, зазначив: «Будучи керівником найбільшого главку, він практично з нуля освоював величезну територію, не забуваючи про будівництво житла і доріг, про умови праці та відпочинку людей. Я розумію відчуття людини, яка працює з подібними проблемами, оскільки мені як губернатору області теж доводиться їх вирішувати». Рішенням Тюменської обласної Думи, губернатора Тюменської області і Тюменського обласного громадського Фонду імені Віктора Муравленка протягом декількох років присуджується премія імені Муравленка[4].

У Російському державному університеті нафти і газу імені В. М. Губкіна (Москва) заснований грант В. І. Муравленка, який вручається студентам — відмінникам навчання.

За підсумками конкурсу «Великі імена Росії» в 2018 році аеропорт міста Нижнєвартовська отримав ім'я Віктора Муравленка[5]

Література ред.

  • Копылов В. Е. Профессор бурения. // Копылов В. Е. Окрик памяти (История Тюменского края глазами инженера). Кн. 2. — Тюмень, 2001. — С. 204—207. — ISBN 5-93030-035-6 (о преподавательской деятельности В. И. Муравленко в Тюменском индустриальном институте) (рос.)
  • Грозова Н. В. Виктор Муравленко: запомните меня таким. — М.: Олма-Пресс, 2002. — 224 с: фото. — ISBN 5-224-04038-8 (рос.)
  • Трапезников А. А. Виктор Муравленко. — М.: Молодая гвардия, 2007. — 317 с. — (Жизнь замечательных людей) — ISBN 978-5-235-03101-2 (рос.)

Примітки ред.

  1. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Місто Муравленко — Ямало-Ненецький автономний округ. Архів оригіналу за 30 січня 2009. Процитовано 29 квітня 2019.
  3. ↑ УUTное небо UTair //Офіційний бортовий журнал авіакомпанії «Ютейр», квітень 2015
  4. ↑ У ДК «Нафтовик» відбулося вручення премії імені Віктора Муравленко[недоступне посилання з Октябрь 2018]
  5. ↑ https://великиеимена.рф. Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 18 березня 2022.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Муравленко_Віктор_Іванович&oldid=37525528