Музей національного пробудження (Джакарта)

Музей національного пробудження (англ. Museum of National Awakening) — музей історії, який знаходиться в Джакарті, Індонезія. Музей присвячений історії національного відродження Індонезії.

Музей національного пробудження
Museum of National Awakening Pictogram infobox palace.png
Stovia-fac.jpg
6°10′41″ пд. ш. 106°50′17″ сх. д. / 6.17824533034098078° пд. ш. 106.83809399675077145° сх. д. / -6.17824533034098078; 106.83809399675077145Координати: 6°10′41″ пд. ш. 106°50′17″ сх. д. / 6.17824533034098078° пд. ш. 106.83809399675077145° сх. д. / -6.17824533034098078; 106.83809399675077145
Тип Музей
Країна Flag of Indonesia.svg Індонезія[1]
Розташування Джакарта Індонезія Індонезія
Засновано 8 травня 1999 рік
Фонд 608
Відвідувачі 15 000
Сайт museumkebangkitannasional.go.id
Музей національного пробудження (Джакарта). Карта розташування: Індонезія
Музей національного пробудження (Джакарта)
Музей національного пробудження (Джакарта) (Індонезія)

ІсторіяРедагувати

БудівляРедагувати

Будівля музею будувалася з 1899 по 1901. У березні 1902 було офіційне відкриття цієї будівлі під назвою STOVIA[2][3], колоніальна медична школа для яванського та інших корінних народів. Студенти були зобов'язані жити в гуртожитку до закінчення 10-ти річного навчання.

У 1920 році через збільшення кількості студентів, навчання стали проводити в новій будівлі, нині медичний факультет Університету Індонезії. Потім будинок було використано як школу MULO (еквівалент середньої школи), AMS (еквівалент старшої школи), і як школу помічників фармацевта.

Під час японської окупації будівля використовувалася для утримання голландських військовополонених. Після проголошення незалежності Індонезії, будівля використовувалася як пункт тимчасового проживання для KNIL (Королівська Голландська Ост-Індійська армія) та їх сімей.[3]

МузейРедагувати

У зв'язку з тим, що будівлю було приурочено до народження Буді Утомо 20 травня 1908, чий день народження офіційно визнаний Днем Національного Пробудження з 1948 року, споруда була відновлена урядом Джакарти у квітні 1973 р. Будівля була офіційно названою будинком спадщини, президентом Сухарто 20 травня 1974 році під назвою Gedung Kebangkitan Nasional або «Будівля Національного Пробудження».[4] Попередні мешканці були переміщені в область Сенкеренг.
Спочатку споруда була поділена на 4 музеї: Музей Буді Утомо; Музей Жінок; Музей Преси та Музей Здоров'я і Медицини. 7 лютого 1984 музеї були об'єднані в Музей Національного Пробудження.

КолекціяРедагувати

У музеї зібрано 2 042 елементи, пов'язаних з Індонезійським національним пробудженням включаючи в себе оригінальні шкільні меблі, медичні інструменти, медичні костюми, зброю, фотографії, картини, скульптури, діорами, мініатюри, ескізи та карти. Музей поділений на 4 тематичні виставкові зали: «Зал ранньої революції», «Зал національної самосвідомості», «Зал революції» і «Зал пам'яті Буді Утомо»

ПриміткиРедагувати

  1. Rusmiyati, Murwaningrum D., M. Amperawan Marpaung et al. Katalog Museum IndonesiaKementerian Pendidikan, Kebudayaan, Riset, dan Teknologi, 2018. — ISBN 978-979-8250-66-8
  2. Pengantar. www.museumkebangkitannasional.go.id. Архів оригіналу за 9 січня 2016. Процитовано 26 листопада 2015. 
  3. а б Sejarah Museum Kebangkitan Nasional. www.museumkebangkitannasional.go.id. Архів оригіналу за 27 листопада 2015. Процитовано 26 листопада 2015. 
  4. Sejarah Museum Kebangkitan Nasional. www.museumkebangkitannasional.go.id. Архів оригіналу за 27 листопада 2015. Процитовано 26 листопада 2015.