Музей національного пробудження (Джакарта)

Музей національного пробудження (англ. Museum of National Awakening) — музей історії, який знаходиться в Джакарті, Індонезія. Музей присвячений історії національного відродження Індонезії.

Музей національного пробудження
Museum of National Awakening Pictogram infobox palace.png
Stovia-fac.jpg
6°10′43″ пд. ш. 106°50′16″ сх. д. / 6.178718000028° пд. ш. 106.83803400002777551° сх. д. / -6.178718000028; 106.83803400002777551Координати: 6°10′43″ пд. ш. 106°50′16″ сх. д. / 6.178718000028° пд. ш. 106.83803400002777551° сх. д. / -6.178718000028; 106.83803400002777551
Тип Музей
Країна Flag of Indonesia.svg Індонезія
Розташування Джакарта Індонезія Індонезія
Засновано 8 травня 1999 рік
Відвідувачі 15 000
Сайт museumkebangkitannasional.go.id
Музей національного пробудження (Джакарта). Карта розташування: Індонезія
Музей національного пробудження (Джакарта)
Музей національного пробудження (Джакарта) (Індонезія)

ІсторіяРедагувати

БудівляРедагувати

Будівля музею будувалася з 1899 по 1901. У березні 1902 було офіційне відкриття цієї будівлі під назвою STOVIA[1][2], колоніальна медична школа для яванского та інших корінних народів. Студенти були зобов'язані жити в гуртожитку до закінчення 10-ти річного навчання.

У 1920 році через збільшення кількості студентів, навчання стали проводити в новій будівлі, нині медичний факультет Університету Індонезії. Потім будинок було використано як школу MULO (еквівалент середньої школи), AMS (еквівалент старшої школи), і як школу помічників фармацевта.

Під час японської окупації будівля використовувалася для утримання голландських військовополонених. Після проголошення незалежності Індонезії, будівля використовувалася як пункт тимчасового проживання для KNIL (Королівська Голландська Ост-Індська армія) та їх сімей.[2]

МузейРедагувати

У зв'язку з тим, що будівлю було приурочено до народження Буді Утомо 20 травня 1908, чий день народження офіційно визнаний Днем Національного Пробудження з 1948 року, споруда була відновлена урядом Джакарти в квітні 1973 р. Будівля була офіційно названою будинком спадщини, президентом Сухарто 20 травня 1974 році під назвою Gedung Kebangkitan Nasional або «Будівля Національного Пробудження».[3] Попередні мешканці були переміщені в область Сенкеренг.
Спочатку споруда була поділена на 4 музеї: Музей Буді Утомо; Музей Жінок; Музей Преси та Музей Здоров'я і Медицини. 7 лютого 1984 музеї були об'єднані в Музей Національного Пробудження.

КолекціяРедагувати

У музеї зібрано 2 042 елементи, пов'язаних з Індонезійським національним пробудженням включаючи в себе оригінальні шкільні меблі, медичні інструменти, медичні костюми, зброю, фотографії, картини, скульптури, діорами, мініатюри, ескізи та карти. Музей поділений на 4 тематичні виставкові зали: «Зал ранньої революції», «Зал національної самосвідомості», «Зал революції» і «Зал пам'яті Буді Утомо»

ПриміткиРедагувати

  1. Pengantar. www.museumkebangkitannasional.go.id. Архів оригіналу за 2016-01-09. Процитовано 2015-11-26. 
  2. а б Sejarah Museum Kebangkitan Nasional. www.museumkebangkitannasional.go.id. Архів оригіналу за 2015-11-27. Процитовано 2015-11-26. 
  3. Sejarah Museum Kebangkitan Nasional. www.museumkebangkitannasional.go.id. Архів оригіналу за 2015-11-27. Процитовано 2015-11-26.