Мочалище (Україна)

село в Чернігівській області, Україна

Моча́лище — село в Україні, у Новобасанській сільській громаді Ніжинського району Чернігівській області.

село Мочалище
Пам'ятник партизанам у Мочалищі
Пам'ятник партизанам у Мочалищі
Пам'ятник партизанам у Мочалищі
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район Ніжинський район
Громада Новобасанська сільська громада
Код КАТОТТГ UA74040270070072839
Основні дані
Засноване не пізніше 1781
Населення 71
Площа 0,808 км²
Густота населення 174,5 осіб/км²
Поштовий індекс 17454
Телефонний код +380 4632
Географічні дані
Географічні координати 50°34′00″ пн. ш. 31°19′07″ сх. д. / 50.56667° пн. ш. 31.31861° сх. д. / 50.56667; 31.31861Координати: 50°34′00″ пн. ш. 31°19′07″ сх. д. / 50.56667° пн. ш. 31.31861° сх. д. / 50.56667; 31.31861
Середня висота
над рівнем моря
114 м
Місцева влада
Адреса ради 17461, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, с. Нова Басань, вул. Шевченка, 49
Карта
Мочалище. Карта розташування: Україна
Мочалище
Мочалище
Мочалище. Карта розташування: Чернігівська область
Мочалище
Мочалище
Мапа
Мапа

CMNS: Мочалище у Вікісховищі

Географія ред.

Село Мочалище знаходиться приблизно в 20 км на південь від центру міста Бобровиця. Середня висота населеного пункту — 114 м над рівнем моря. Село знаходиться в зоні помірного помірно-континентального клімату.

Історія ред.

У Описі Київського намісництва 1781 року на хуторі Мочалинскомъ були 4 хати посполитих. У Книзі Київського намісництва 1787 року згадано хутір Молачинской его сиятельства Кирилы Григорьевича Разумовского, у якому мешкало 10 дорослих чоловіків. Імовірно, це той самий хутір.[1] На мапі Російської імперії (1801–1804) вказано Мочалище.[2]

У 1919–1921 Чернігівське губернське статистичне бюро склало список населених пунктів губернії. Згідно з цим списком, що був опублікований у 1924, у селі було 125 господарств, у яких проживало 587 людей. В селі була сільрада, якій також підпорядковувалися хутори Новоселиця і Тимки. До районного центру Бобровиця, що тоді підпорядковувався Ніжинському округові, вела ґрунтова дорога довжиною 20 верст. В селі була школа. Торгові пункти, промислові заклади, телефонні установки і поштово-телеграфні заклади — відсутні. Найближча залізнична станція — Заворичі (15 верст).[3]

18 грудня 1942, внаслідок дій партизанів, село було повністю спалене каральним формуванням окупантів. Загинуло 267 мирних жителів.[4]

Пам'ятки ред.

У лісі біля села на партизанському кладовищі споруджено меморіал на честь партизанів, які віддали життя в боротьбі із загарбниками.

Люди ред.

Примітки ред.

  1. В. І. Новгородцов. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст. — Київ, 1989. — с. 97, 260. Архів оригіналу за 10 червня 2015. Процитовано 12 вересня 2015.
  2. Подробная карта Российской Империи и близлежащих заграничных владений. Столистовая карта.
  3. Список населенных мест Черниговской губернии. 1924 год / Центральное статистическое управление; Черниговское губернское статистическое бюро. — Чернигов: Гостиполитография, 1924. — 164 c. Сторінка 38. Архів оригіналу за 20 липня 2015. Процитовано 9 квітня 2015.
  4. Спалені села і селища Чернігівщини в 1941–1943 роках: злочини проти цивільного населення. Збірник документів і матеріалів / Чернігівська обласна державна адміністрація, Чернігівська обласна рада, Український інститут національної пам'яті, Пошукове агентство по створенню науково-документальних серіалів «Книга Пам'яті» та «Реабілітовані історією». Упоряд.: С. В. Бутко, О. В. Лисенко; Відп. ред.: Р. І. Пилявець. — Чернігів: Видавництво Десна Поліграф, 2013. — с. 28 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 березня 2017. Процитовано 15 вересня 2015.

Посилання ред.