Відкрити головне меню

Мохсен Резаї Міргаед (перс. محسن رضایی میرقائد‎) (уроджений Сабзевар Резаї Міргаед; нар. 9 вересня 1954) — іранський політик, економіст, колишній військовий командувач, і секретар Ради Доцільності Ісламської Республіки Іран.

Мохсен Резаї
перс. محسن رضایی
Мохсен Резаї
Резаї 2010 року

Нині на посаді
На посаді з22 жовтня 1997
Президент  Мохаммад Хатамі
ПрезидентМахмуд Ахмадінежад
ПрезидентХассан Рухані

Народився9 вересня 1954(1954-09-09) (65 років)
Масджед Солейман
ГромадянствоІран Іран
Звання19- Sarlashgar-IRGC.png Генерал-майор
РелігіяІслам
Нагороди Fath Medal.jpg Орден Перемоги 1-го ступеня[1]

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Його називають «вічним кандидатом»[2]. Як консервативний кандидат на посаду президента Резаї взяв участь у виборах 2009[3] і, набравши 1,7 відсотка голосів, посів на них третє місце після переможця Махмуда Ахмадінеджада і претендента-реформатора Міра-Хоссейна Мусаві[4]. Також був кандидатом на президентських виборах 2013 де набрав 3 884 412 голосів. Це дало йому змогу посісти четверте місце після переможця Хассана Рухані, претендентів Мохаммада Багера Галібафа і Саїда Джалілі.

Раннє життя і освітаРедагувати

Резаї народився в шахрестані Масджед Солейман 9 вересня 1954 року в релігійній кочовій сім'ї бахтіярів[5][6]. Його дитинство і юність пройшли в багатому на нафту місті Масджед Солейман (Ірсолейман) на південному заході Ірану. Разом зі своїми друзями Резаї заснував «Релігійну і наукову асоціацію». 1969 року переїхав у Ахваз для навчання в школі під патронатом Національної іранської нафтової компанії. Там розпочав свою політичну проти режиму шаха. В останньому класі школи його заарештувала Служба безпеки шаха САВАК і піддала тортурам. У 17 років він провів 5 місяців у одиночній камері. Але не припинив політичної діяльності після виходу з тюрми. 1974 року прибув до Тегерана, щоб вивчати машинобудування в Іранському університеті науки і технології. Одночасно вчився і працював. САВАК посилила натиск на групи партизанів, до яких Резаї належав. Тоді він полишив університет і заснував відділення партизанських бійців у семи провінціях. Коли Рохолла Хомейні повернувся на батьківщину з вигнання, то завданням цих бійців стала охорона лідера революції. Після Ісламської революції 1979 сім озброєних мусульманських груп об'єдналися утворивши Організації моджахедів Ісламської революції Ірану[fa] з метою охорони Ісламської революції.

Хоча Резаї вивчав машинобудування до революції 1979, але після Ірано-іракської війни змінив коло своїх інтересів на економіку і, закінчивши Тегеранський університет 2001 року здобув ступінь Доктора філософії.

Президентські кампаніїРедагувати

Резаї був кандидатом на президентських виборах 2005, але зняв свою кандидатуру 15 червня 2005 за два дні до голосування. Причиною зняття кандидатури назвав «об'єднання виборів нації» та «їх ефективність». Не підтримав жодного кандидата[7].

23 квітня 2009 оголосив про свою участь у виборах 2009 після того, як спробував знайти іншого консерватора, щоб змагатись проти Ахмадінеджада, але програв ці вибори[3]. Також взяв участь у президентських виборах 2013, про що заявив у жовтні 2012[8].

ПриміткиРедагувати

  1. Poursafa, Mahdi (January 20, 2014). fa:گزارش فارس از تاریخچه نشان‌های نظامی ایران، از «اقدس» تا «فتح»؛ مدال‌هایی که بر سینه سرداران ایرانی نشسته است. Fars News (Persian). Процитовано October 21, 2014. 
  2. خواب رقبای انتخاباتی روحانی برای کرسی‌های مجلس/از بازی سکوت سردار و شرط محال رضایی تا رنسانس زندگی عارف و باز هم پدیده! (Persian). namehnews.ir/. Процитовано 26 March 2015. 
  3. а б Nazila Fathi (23 April 2009). Ex-Leader of Iran’s Revolutionary Guards Seeks Presidency. The New York Times. Процитовано 29 August 2010. 
  4. Ahmadinejad wins Iran presidential election. BBC News. 13 June 2009. Процитовано 13 June 2009. 
  5. Biographies of Eight Qualified Candidates for Iran Presidential Election. Iran Review. 22 May 2013. Процитовано 13 August 2013. 
  6. Iran's ethnic minorities key issue in elections Al Arabiya 22 May 2009
  7. Iranian Student News Agency. Архів оригіналу за 22 листопад 2005. Процитовано 6 листопад 2015. 
  8. Candidates profile Al Jazeera, 21 May 2013