Відкрити головне меню

Олександр Григорович Мосін (16 жовтня 1871, Шестірня — 9 вересня 1929, Київ) — український радянський співак (тенор), Заслужений артист Республіки (1928).

Олександр Григорович Мосін
Зображення
Основна інформація
Дата народження 3 (16) жовтня 1871(1871-10-16)
Місце народження Шестірня
Дата смерті 9 вересня 1929(1929-09-09) (57 років)
Професії співак
Співацький голос тенор
Нагороди
Заслужений артист України

БіографіяРедагувати

Народився 3 (16 жовтня) 1871 року в селі Шестерні Херсонської губернії (тепер Широківського району Дніпропетровської області) в родині вчителя народної школи.

Освіту здобув у Херсонській учительської семінарії. Співу навчався в 18931897 роках в Московській консерваторії (клас Є. Лавровської), яку закінчив з малою срібною медаллю.

Дебютував в оперному Товаристві М. Унковського. Пізніше виступав в Тифлісі, Ярославлі, Ростові, Петербурзі (Приватна опера У. Гвіді, 1902; Народний Будинок А. Аксаріна, 19031905, 19101918), Києві (19051908, 19271929). У 19081910 роках соліст московського Большого театру (дебютував 20 березня 1907 року в партії Радамеса). Пізніше виступав в оперних театрах Тбілісі (19231925), Харкова (19251927) та Одеси.

 
Могила Олександра Мосіна

Помер 9 вересня 1929 року. Похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 11).

ТворчістьРедагувати

Перший виконувач партій: Фітцгерберта («Потьомкінське свято»), Белідора («Мададжара»), Каштанова («Вибух»); в Петербурзі: Бастрюкова («Сон на Волзі»), Вронського («Анна Кареніна»); в Києві — Енцо («Джоконда»), Хлопуши («Орлиний бунт»), Дюфрена («Заза»); в Одесі — Хлопуши.

Другі партії: Торопка, Собінін, Князь («Русалка» О. Даргомижського), Самозванець, Руальда, Агафон, Володимир Дубровський, Ликов, Садко, Берендей, Вакула («Ніч перед Різдвом» і «Черевички»), Герман («Пікова дама»), Бастрюков («Воєвода»), Княжич Юрій, Нерон («Нерон»), Микола («Різдвяна ніч»); Фауст («Фауст» і «Мефістофель»), Отелло («Отелло» Дж. Верді), Дон Карлос («Дон Карлос»), Рудольф («Богема»), Хозе («Кармен»), Рауль, Іоанн Лейденський, Самсон, Каніо, Калаф, Лоенгрін, Тангейзер.

Партнери: Л. Андрєєва-Дельмас, К. Антарова, Л. Балановська, К. Брун, Р. Горська, О. Де-Вос-Соболєва, М. Литвиненко-Вольгемут, В. Лоський, Л. Савранський, П. Тихонов, Ф. Шаляпін, Л. Яковлєв.

Співав під керівництвом У. Авранека, М. Голінкіна, Е. Гранеллі, Е. Купера, Дж. Пагані, І. Паліцина, В. Сука, Б. Яновського.

У концертах виконував романси російських композиторів, у тому числі П. Чайковського та С. Рахманінова.

ЛітератураРедагувати

  • Большая биографическая энциклопедия. 2009.(рос.);
  • Боголюбов Н. Н. Шестьдесят лет в оперном театре: Воспоминания режиссера. — М., 1967. С. 264—263(рос.);
  • Стефанович М. Київський державний ордена Ленїна академічний театр опери та балету УРСР им. Т. Г. Шевченка: Историчний нарис. — Київ, 1968. С. 88.