Мосул (еялет)
Еялет Мосул або Мосульський пашалик (осман. ایالت موصل) — адміністративно-територіальна одиниця Османської імперії. Існував у 1535—1864 роках з площею 20,280 км². Утворився після встановлення влади османів в Іраку. У 1726—1834 роках став напівнезалежним володінням династії Джалілі. У 1864 році в рамках реформи приєднано до Багдадського вілайєту. У 1878 році виокремлено у самостійний вілайєт.
| Мосул | |
| Дата створення / заснування | 1535 |
|---|---|
| Країна |
.svg){kind=small} Османська імперія |
| Столиця | Мосул[1] |
| Час/дата початку | 1535 |
| Час/дата закінчення | 1864 |
| Час/дата припинення існування | 1864 |
.png) | |
 | |
Координати: 36°20′24″ пн. ш. 43°07′48″ сх. д. / 36.34000000002777853° пн. ш. 43.13000000002777767° сх. д.
Історія ред.
У 1514 році внаслідок перемоги османського війська над персами у Чалдиранській битві північно-західний Ірак з Мосулом було приєднано до Османської імперії. Він став частиною вілайєту Аль ал-Даула. У 1526 році підвищено до статусу санджаку у складі еялет Діярбекір.
У 1534 році війська султана Сулеймана I зайняли Багдад та більшу частину Іраку. В результаті Мосул втратив значення прикордонної фортеці. У 1535 році перетворено на Мосульське бейлербейство, а у 1591 році в рамках загальної реформи — на еялет.
Послаблення імперії на початку XVII ст. призвело до відновлення загрози з боку Персії. Мосул декілька разів витримував облогу. В результаті землі еялету постійно грабувалися як османськими, так й перськими військами. Лише у 1639 році за умовами Зухабської угоди Мосул остаточно було визнано за Османами.
З кінця XVIII криза, спричинена поразкою імперії у війні зі Священною лігою, що завершилася 1699 року Карловицьким договором, призвела до значної кризи, яка в свою чергу посилила місцевий сепаратизм. Цим скористався місцевий рід Джалілі, що став фактичним володарем Мосульського еялету. Джалілі зуміли відбити спроби багададських пашів, що також стали фактично незалежними, захопити Мосул. У 1740-х роках паші Мосула відбили спроби Надир Шаха, правителя Персії, підкорити регіон. Внаслідок цих успіхів авторитет правителів значно зріс. Вони лише номінально визнавали владу султанів.
Правління династії Джалілі в Мосулі тривало до 1834 року, коли султан Махмуд II, провівши реформи, зміцнив державу. В рамках політики консолідації султанські війська у 1831 році відновили владу над Багдадом і Басрою. За цих умов спротив Мосула був марним. Тому 1834 року в Мосулі відновлено султанську владу. У 1864 році в рамках загальної адміністративно-територіальної реформи було ліквідовано Мосульський еялет, землі якого доєднано до вілайєту Багдад.
Адміністрація ред.
Складався з 4 лівасів (на кшталт санджаків): Хару, Ескі-Мосул, Текріт, Бачванли. Дохід бейлербея (паші) становив 680 тис. акче, санджакбеїв коливався від 200 тис. до 280 тис. акче. також нараховувалося 274 зеаметів та тімарів.
Примітки ред.
Джерела ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мосул (еялет) |
- Özoğlu, Hakan (2004). Kurdish Notables and the Ottoman State. SUNY series in Middle Eastern studies. Albany: State University of New York Press. p. 57
- Agoston, Gabor; Masters, Bruce Alan (2009). Encyclopedia of the Ottoman Empire. Infobase Publishing. p. 394. ISBN 978-1-4381-1025-7.
|
Це незавершена стаття з історії Курдистану. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |