Відкрити головне меню

Мостове́нко Дмитро́ Ка́рпович (нар. 1895 — пом. 1975) — радянський та польський військовик часів Другої Світової війни, генерал-полковник танкових військ (11.07.1946).

Мостовенко Дмитро Карпович
Народження 1895(1895)
Урюпінськ, Росія
Смерть 1975(1975)
Мінськ, Білоруська РСР, Росія
Громадянство СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Сухопутні війська
Рід військ RAF A emb-Armoured forces1936.gif танкові війська
Роки служби 19181954
Звання CCCP army Rank general-polkovnik infobox.svg Генерал-полковник танкових військ
Командування 11-й механізований корпус
3-й танковий корпус
Війни / битви Громадянська війна в Росії
Німецько-радянська війна
Нагороди
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Суворова I ступеня
Орден Кутузова I ступеня Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
Орден «Хрест Грюнвальда» 1 ступеня
Хрест Заслуги (Польща)

БіографіяРедагувати

Народився у 1895 році.

В лавах РСЧА з 1918 року. Учасник громадянської війни в Росії, під час якої командував батальйоном, згодом — полком на Південному фронті. У 1921–1922 роках — начальник загону ЧОН Хоперської округи.

У 1926 році закінчив Військову академію РСЧА. З жовтня 1926 по червень 1929 року — начальник оперативної частини штабу 45-ї стрілецької дивізії. У 1929–1930 роках — начальник штабу 75-ї стрілецької дивізії.

У 1931 році закінчив бронетанкові курси при Військово-технічній академії імені Ф. Е. Дзержинського. Командував танковим полком в Уральському ВО.

З квітня 1932 по вересень 1933 року — начальник автобронетанкових військ Окремої Червонопрапорної Далекосхідної армії.

У 1933–1938 роках — начальник командного факультету Військової академії механізації та моторизації імені Й. В. Сталіна.

У 1938–1941 роках — начальник автобронетанкового управління Західного особливого ВО.

11 березня 1941 року генерал-майор танкових військ Д. К. Мостовенко призначений командиром 11-го механізованого корпусу Західного ОВО.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. В перші дні війни частини корпуса вели важкі прикордонні бої в районі Гродно, брали участь в контрударі радянських військ на Білосток. 28 червня 1941 року корпус потрапив у оточення й був розбитий на групи. Група, якою командував генерал-майор Д. К. Мостовенко, приєдналась до 24-ї стрілецької дивізії генерал-майора К. М. Галицького й 14 липня 1941 року вийшла до своїх[1].

З серпня по грудень 1941 року — помічник командуючого Західним фронтом по автобронетанковим військам.

З грудня 1941 по березень 1942 року — начальник автобронетанкового відділу оперативного управління Генерального штабу РСЧА.

31 березня 1942 року призначений командиров 3-го танкового корпусу. Пробув на цій посаді до 3 вересня 1942 року.

У вересні 1942 року призначений помічником командуючого, а в жовтні того ж року — командуючим бронетанковими і механізованими військами Західного фронту.

З вересня по грудень 1943 року — перший заступник начальника Військової академії механізації і моторизації імені Й. В. Сталіна.

У грудні 1943 року призначений командуючим бронетанковими і механізованими військами Війська Польського. На цій посаді пробув до кінця війни. По її закінчкнні — головнокомандуючий бронетанковими військами Польської Народної Армії.

У 1947–1950 роках — командуючий бронетанковими військами Одеського ВО.

У 1950–1953 роках — командуючий бронетанковими військами Білоруського ВО.

У 1953 призначений заступником начальника Військової академії бронетанкових військ імені Й. В. Сталіна.

У 1954 році генерал-полковник танкових військ Д. К. Мостовенко вийшов у відставку.

Помер у 1975 році.

Військові званняРедагувати

Нагороди і почесні званняРедагувати

Нагороджений орденом Леніна, двома орденамиЧервоного Прапора, орденами Суворова 1-го ступеня, Кутузова 1-го ступеня й медалями.

Нагороджений низкою польських орденів і медалей, серед яких: Орден Відродження Польщі ступеня командора, Хрест Грюнвальда 1-го ступеня, Хрест Заслуг[2].

6 грудня 1967 року рішенням Гродненської міської ради присвоєне звання «Почесний громадянин міста Гродно»[3].

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати