Московсько-кримські війни
Московсько-кримські війни (крим. Qırım-Moskovalı cenkleri, рос. Русско-крымские войны) велися протягом XV—XVIII століть (основні — у XVI ст.) між військами Московщини та татарами з Кримського ханства по області навколо Волги.
.jpg)
У XVI сторіччі Дике поле потрапило під вплив татар. Під час війни кримські татари ввійшли в центральну Московію, спустошили Рязань, спалили Москву, взявши 150 000 московитів у полон. Проте в наступному році татари зазнали поразки у Молодинській битві. Попри поразку набіги татар тривали. В результаті, Кримське ханство пережило кілька вторгнень і було завойоване наприкінці XVIII століття. Татари остаточно втратили свій вплив в регіоні.
Набіги почалися незабаром після заснування буферної держави Московії — Касимовського ханства, а також здобуття переваги Москви у московсько-казанських війнах наприкінці XV століття.
Кримськотатарські вторгнення у Московію почалися нападами з Кримського ханства на московські міста Бельов і Козельськ 1507 року, після смерті великого князя Московського Івана III.
Упродовж XVI століття зовнішня межа «Дикого степу» проходила неподалік міста Рязань поза Окою. Основним шляхом вторгнення у Московщину був Муравський шлях, що пролягав з кримського Перекопського перешийка поміж басейнами річок Дніпро і Сіверський Донець та доходив до Тули. Татари повертали назад тільки після незмірних грабежів і умикань людей. Зазвичай їм удавалося проникнути на 100—200 кілометрів углиб московської території. Бранців потім відправляли в кримську Кафу, де продавали в рабство. Таким чином, населення Московії у прикордонних районах сильно потерпало.
Кожної весни Московське царство мобілізувало до 65 000 вояків для прикордонної служби. Оборонні лінії складалися з ланцюга фортець і міст.
Для захисту від вторгнень Ногайської Орди в області між річками Волгою і Іртишем було закладено надволзькі міста Самара (1586), Царицин (1589) і Саратов (1590).
Найбільш руйнівні навали відбулися в 1517, 1521 (з долученням Казанського ханства), 1537 (за підтримки Казанського ханства, Литви і Османської імперії), 1552, 1555, 1570—1572 (за підмоги Швеції й Османської імперії), 1589, 1593, 1640, 1666—1667 (за підтримки Речі Посполитої), 1671 і 1688 роках.
Хронологія набігів кримських татар ред.
Цей список не охоплює набіги на Річ Посполиту (75 набігів протягом 1474—1569[1])
- 1465: Крим нападає на Велику Орду, щоб перешкодити їй чинити набіги на Московію і переривати торгівлю у північному напрямку[2]
- 1480: Стояння на річці Угрі
1507 і 1514: набіги під проводом татарської знаті в обхід мирної угоди, якої додержував хан.[1]
1521: хан з 50 000 підданців перетнули Оку під Коломною і 2 тижні розоряли передмістя Москви [1]
1533—1547: (регентство від імені Івана IV) близько 20 великих набігів на кордони.[3]
1541: кримський хан переправляється через Оку на плотах під прикриттям вогню з османських гармат.[1]
1555,1562,1664,1565 хан водив велику армію в Московію.[1]
- 1556-1559: москвини і запорожці чотири рази вчиняють набіг на узбережжя Чорного моря.[1]
1564: було спалено Рязанський посад.[1]
1571: московсько-кримська війна
1572: Молодинська битва
1591: набіг досягає Москви.[3]
1592: спалено передмістя Москви. Московські війська були далеко, воюючи зі Швецією.[1]
1614: ногайські набіги у межах видимості з Москви. У ті Смутні часи було схоплено стільки бранців, що ціна раба в Кафі впала до п'ятнадцяти або двадцяти золотих.[1]
1618: ногайці випустили 15 000 полонених за мирним договором із Москвою.[4]
1632: Військо з Лівен потрапило в засідку до татар і яничар: 300 вбитих, інших узято в неволю.[1]
1632: 20 000 татар роблять наскок на південь, оскільки тамтешні війська було перекинуто на північ для Смоленської війни.[1]
1633: 30 000 татар долають засічну і берегову лінії. В районі Оки було захоплено тисячі людей.[1] Це був останній набіг углиб Московії.[5]
1635: багато невеликих військових загонів удерлися в Московію на південь від Рязані.[1]
1637, 1641—1643: кількома набігами керували ногайці і кримські вельможі без дозволу хана.[1]
1643: 600 татар і 200 запорозьких козаків вчинили набіг на Козлов: 19 вбитих і 262 захоплено в полон.[1]
1644: 20 000 татар роблять набіг на південь Московії: 10 000 бранців.[1]
1645: за один набіг захоплює 6 000 бранців. Є твердження, що османи заохочували ці набіги, щоб отримати галерних рабів для війни з Венецією.[1]
- 1650: Бєлгородська лінія пересуває московські остроги на 300 км на південь від засічної лінії.
- 1680: Ізюмська лінія: московські укріплення побудовано у межах 150 км від Чорного моря.
- 1687, 1689: Кримські походи: спроба вдертися у Крим зазнає невдачі.
1691—1692: біля Ізюмської лінії захоплено у полон кілька тисяч.[1]
1769: зимовий набіг у Нову Сербію. Захоплено у полон кілька тисяч.[6]
- 1774: Крим став російським васалом.
- 1783: Російська імперія приєднала Кримське ханство.
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф Davies, Brian (2007). Warefare,State and Society on the Black Sea Steppe,1500-1700.
- ↑ Janet Martin, 'Treasure from the Land of Darkness,1986, page 201
- ↑ а б Stevens, Carol (2007). Russia's Wars of Emergence 1460-1730.
- ↑ Michael Khodarkovsky, 'Russia's Steppe Frontier, 2002, page 22
- ↑ Sunderland, Willard (2004). Taming the Wild Field.
- ↑ Lord Kinross, 'The Ottoman Centuries', page 397
Джерела ред.
- Василь Ключевський, Курс російської історії, т. 2.
- http://www.kulichki.com/moshkow/HISTORY/ANDREEW_A_R/krym_history.txt [Архівовано 4 лютого 2012 у Wayback Machine.]
- The Full Collection of Russian Annals. The Patriarchal Annals, vol.13, Moscow. 1965
Посилання ред.
- Russian Empire [Архівовано 9 червня 2021 у Wayback Machine.]