Моріц Саксен-Альтенбурзький (нім. Moritz von Sachsen-Altenburg), повне ім'я Моріц Франц Фрідріх Константін Александр Генріх Август Карл Альбрехт (нім. Moritz Franz Friedrich Constantin Alexander Heinrich August Carl Albrecht von Sachsen-Altenburg), (нар. 24 жовтня 1829 — пом. 13 травня 1907) — принц Саксен-Альтенбурзький з Ернестинської лінії Веттінів, молодший син герцога Саксен-Альтенбургу Георга та принцеси Мекленбург-Шверінської Марії Луїзи. Територіальний делегат від Саксен-Альтенбургу з добровільного догляду у 18871904 роках,[2] президент Товариства натуралістів.[3] Почесний доктор філософії університету Єни.[1] Генерал кінноти прусської армії (від 22 березня 1895). Кавалер численних орденів.

Моріц Саксен-Альтенбурзький
нім. Moritz von Sachsen-Altenburg
Prince Moritz of Saxe-Altenburg.jpg
Світлина принца Моріца, 1 січня 1889
Ім'я при народженні Моріц Франц Фрідріх Константін Александр Генріх Август Карл Альбрехт
Народився 24 жовтня 1829(1829-10-24)
Айзенберг, герцогство Саксен-Альтенбург
Помер 13 травня 1907(1907-05-13) (77 років)
Арко, Австро-Угорщина
Поховання князівська крипта на цвинтарі Альтенбургу
Країна Flag of Germany (1867–1918).svg Німеччина
Національність німець
Діяльність солдат
Alma mater Єнський університет, Боннський університет
Вчене звання почесний доктор філософії університету Єни[1]
Знання мов німецька
Суспільний стан президент Товариства натуралістів
Титул принц Саксен-Альтенбурзький
Посада територіальний делегат Саксен-Альтенбургу з добровільного догляду
Військове звання генерал кінноти
Термін 18871904
Наступник Вільгельм фон Боррієс[2]
Конфесія лютеранство
Рід Ернестинська лінія Веттінів
Батько Георг Саксен-Альтенбурзький
Мати Марія Луїза Мекленбург-Шверінська
Брати, сестри Ernst I, Duke of Saxe-Altenburgd
У шлюбі з Августа Саксен-Мейнінгенська
Діти Марія Анна, Єлизавета, Маргарита, Ернст, Луїза Шарлотта
Нагороди
Великий Хрест ордена Червоного орла
Залізний хрест 2-го класу для некомбатантів
Лицар Королівського Гвельфського ордена
Орден Ернста-Августа
Великий хрест ордена Білого Сокола
Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга
Орден Альберта Ведмедя (Ангальт)
Орден Вендської корони
Великий хрест Ордену Спасителя
Орден Генріха Лева
Орден Святого Андрія Первозванного
Coat of Arms of the Duchy of Saxe-Altenburg.svg

БіографіяРедагувати

Народився 24 жовтня 1829 року в Айзенбергу, куди його батьки переїхали в тому ж році з Хільдбурґхаузену. Був третьою дитиною та третім сином в родині принца Саксен-Альтенбургу Георга та його дружини Марії Луїзи Мекленбург-Шверінської. Мав старших братів Ернста та Альбрехта. Мешкало сімейство у замку Крістіансбург у Айзенбергу. Клімат в родині був сприятливим, батько дуже любив дружину та синів.

 
Портрет принца Моріца пензля Людвіга Дьолля, 1842

У 1834 році Георг став спадкоємним принцом Саксен-Альтенбургу, а у листопаді 1848 року — правлячим герцогом після зречення старшого брата.

Моріц до 11 років здобував освіту вдома, а у 1840 році прибув до університету Єни. У 18451846 роках відвідував інститут Блохмана в Дрездені. Полюбляв природу та природничі науки, успадкувавши цю схильність від батьків. Так, його матір була ученицею натураліста Готтхільфа Генріха фон Шуберта.[1]

У 1847 році принц став до лав армії у складі альтенбурзького контингенту, наступного року перейшов до баварського війська у королівський полк гарнізону Аугсбурга. Залишив баварську армію наприкінці 1850.[1] 26 квітня 1851 року вступив на службу до прусської армії та був прийнятий другим лейтенантом до гвардійського гусарського полку в Потсдамі. У 1853 році помер його батько, передавши правління старшому сину Ернсту. Моріц продовжував залишатися на службі, ставши у лютому 1854 року першим лейтенантом, а у вересні 1855 році отримавши чин ротмістра. У 1857 році вийшов у відставку.

Ще у серпні 1856 року почав шестимісячну подорож Європою для поглиблення освіти. Мандрував Придунайськими країнами, півднем Російської імперії, Чорним морем, Константинополем, Малою Азією та Грецією.[1]

Залишивши військо, продовжив своє навчання у Боннському інверситеті, де провів чотири семестри. Й надалі цікавивився природничими науками, очолив Товариство натуралістів. Часто бував при дворі короля Пруссії Фрідріха Вільгельма IV.[1] У серпні 1859 року отримав чин майора.

 
Портрет принцеси Августи невідомого майстра, 1887

У віці 32 років принц вирішив одружитися із 19-річною принцесою з Майнінгена, Августою, єдиною донькою правлячого герцога Бернхарда II. Весілля відбулося 15 жовтня 1862 у Майнінгені.[4] Шлюб змальовували як дуже гармоній, заснований на інтелектуальній спільності. Пара оселилася у палаці Принців в Альтенбурзі. У них народилося п'ятеро дітей:

Принц цікавився повсякденними справами держави, читав відповідну літературу та історичні праці. Був ревним членом Альтенбурзького товариства вивчення історії та старожитностей, а також Альтенбурзького товариства природничих наук Остерланда, чиї засідання регулярно відвідував. Збагатив бібліотеку останнього численними пожертвами та каталогізував її власним коштом.[1]

У 1866 році Моріц згадувався при будівництві та забезпеченні роботи санітарної казарми на станції Альтенбург під час австро-прусської війни.[2] На той час він перебував у званні оберста-лейтенанта, а наприкінці року став оберстом. У 1868 році отримав чин генерал-майора À la suite.[5]

Під час Франко-прусської війни разом із дружиною брата, Агнесою Ангальт-Дессау, активно співпрацював з Червоним Хрестом Німеччини. Власне, із початком бойових дій він прийняв рішення піти добровольцем на фронт, однак його прохання не було задоволене королем Вільгельмом I, оскільки він вважався спадкоємцем престолу герцогства Саксен-Альтенбурга і ще не мав нащадків чоловічої статі.[6] Підкорившись наказу, Моріц від 9 серпня 1870 року став почесним головою «Асоціації по догляду за пораненими і хворими воїнами герцогства Саксен-Альтенбург», заснованої у січні 1869. В першу чергу, він видав заклик до збору грошей для догляду за пораненими. Було організоване медичне забезпечення поранених відразу по прибуттю на потягах, створені резервні лікарні. Моріц особисто відвідував шпиталі та засідання «Асоціації». По закінченні війни імператор Вільгельм нагородив принца «Залізним хрестом на білій стрічці» за його заслуги.[2]

Після припинення бойових дій принц продовжував забезпечення «Асоціації» коштами як територіальний делегат від Саксен-Альтенбургу з добровільного догляду, безпосередньо підпорядкований імперському комісару в Берліні. У Тепліце його зусиллями було збудовано центр одужання. Моріц зіграв велику роль в утворенні «військових санітарних колон», які з часом почали йменуватись «колонами Червоного Хреста». Брав участь у майже всіх засіданнях правління «Земельної асоціації Червоного Хреста герцогства Саксонія-Альтенбург», а також з великим інтересом брав участь у великих навчаннях об'єднаного медичного конвою Альтенбурга. У 1904 році залишив посаду через хворобу.[2] За заслуги президент Червоного Хреста Німеччини дарував Моріцу медаль Червоного Хреста 1 класу.[7]

Завдяки старанням Моріца в саду Альтенбурзького замку була збудована окрема будівля для природничих колекцій, куди увійшла, в першу чергу, орнітологічна колекція Людвіга Брема. У 1894 році він відкрив пам'ятник Brehm-Schlegel-Denkmal трьом альтенбурзьким орнітологам: Людвігу та Альфреду Бремам і Герману Шлегелю в присутності публіки зі світу науки та членів родини Бремів. Турбувався про збереження місцевих птахів, особливо, коли був свідком масових виловів співочих птахів в Італії та південних схилах Альп в Арко, де проводив зиму в останні роки життя.[1]

Останні кілька місяців життя провів в Арко, де і помер 13 травня 1907 у віці 77 років, маючи на той час 21 онука. Був похований у князівській крипті на цвинтарі Альтенбургу. У 1974 році був перепохований в могилі на тому ж цвинтарі.[8]

За дев'ять місяців після Моріца, пішов з життя його старший брат Ернст, а син Ернст Бернхард став наступним правителем Саксен-Альтенбургу.

НагородиРедагувати

Королівство ПруссіяРедагувати

Королівство ГанноверРедагувати

Шаумбург-ЛіппеРедагувати

Інші країниРедагувати

ВшануванняРедагувати

  • Ім'я принца носить музей природничих наук Mauritanum в Альтенбурзі;[3]
  • Вулиця Моріца (нім. Moritzstraße) в тому ж місті також названа на його честь.

ГенеалогіяРедагувати

Ернст Фрідріх III
 
 
Ернестіна Саксен-Веймарська
 
 
Карл II
 
 
Фредеріка Гессен-Дармштадтська
 
 
Фрідріх Франц I
 
 
Луїза Саксен-Готська
 
 
Павло I
 
 
Софія Доротея Вюртемберзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх Саксен-Альтенбурзький
 
 
 
 
 
 
Шарлотта Мекленбург-Стреліцька
 
 
 
 
 
 
Фрідріх Людвіг Мекленбург-Шверінський
 
 
 
 
 
 
Олена Павлівна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Георг Саксен-Альтенбурзький
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Луїза Мекленбург-Шверінська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Моріц
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж и Біографія Моріца Саксен-Альтенбурзького [1] (нім.)
  2. а б в г д Принц Моріц та Німецький Червоний Хрест [2] (нім.)
  3. а б Музей природничих наук [3] (нім.)
  4. Моріц Саксен-Альтенбурзький [4] (нім.)
  5. Військова кар'єра Моріца Саксен-Альтенбурзького [5] (нім.)
  6. За кілька місяців дружина Моріца завагітніла їхнім єдиним сином.
  7. Traditionslinien in der Thüringischen Sozialpolitik – am Beispiel verdienstvollen Wirkens Thüringer Persönlichkeiten von Dr. Harald Mittelsdorf. In Sachsen-Anhalt begründete Prinz Moritz die Anfänge des Sanitätswesens, стор. 39 [6] Архівовано 20 листопада 2017 у Wayback Machine. (нім.)
  8. Цвинтар Альтенбургу [7] (англ.)

ЛітератураРедагувати

  • Gustav von Glasenapp: Militärische Biographien des Offizier-Corps der Preussischen Armee. Berlin 1868, стор. 300.
  • Otto Koepert: Moritz, Prinz von Sachsen-Altenburg, Herzog zu Sachsen: ein Lebensbild. Oskar Bonde, 1908.
  • Heinrich Ferdinand Schoeppl: Die Herzoge von Sachsen-Altenburg. Bozen 1917, перевидано Altenburg 1992.

ПосиланняРедагувати