Моріс Ока́нь (фр. Philbert Maurice d'Ocagne; 25 березня 186223 вересня 1938) — французький інженер та математик.

Моріс Окань
фр. Philbert Maurice d’Ocagne
Ім'я при народженні фр. Philbert Maurice d’Ocagne
Псевдо Philbert du Plessis[1] і Pierre Delix[1]
Народився 25 березня 1862(1862-03-25)[4][3] або 26 березня 1862(1862-03-26)[2]
Париж
Помер 23 вересня 1938(1938-09-23)[2][3] (76 років)
Гавр[5][6][7]
Країна  Франція
Діяльність математик, інженер-будівельник, есеїст, інженер, педагог
Галузь математика[8], геометрія[8] і гідравліка[8]
Alma mater Політехнічна школа[7], Кондорсе і Ліцей Шапталя
Знання мов французька[4][8][9]
Заклад Національна школа мостів та доріг[2] і Політехнічна школа[2]
Членство Ліга французької батьківщиниd (1900)[10], Французька академія наук[11], Американська академія мистецтв і наук[12] і Французьке математичне товариство[7]
Magnum opus nomographyd
Посада інженер доріг і мостівd[13][7] і vice directord[7]
Родичі Frédéric-Désiré Hillemacherd[14][15]
Нагороди

Життєпис ред.

Його батько Мортімер Окань був автором книги про університетську освіту у Франції (фр. Les Grandes Écoles de France), театральним критиком та автором нарисів по економіці і фінансам. Окань навчався в Політехнічній школі з 1880 року, а з 1885 року працював інженером-будівельником в Корпусі інженерів по будівництву доріг та мостів. Він також опублікував математичні статті, перші з 1877 року. У 1891 році він став директором Nivellement général de la France. У 1893 році він став викладачем в Політехнічній школі, а з 1894 року — професором Національної школи мостів та доріг. У 1901 році він став директором французької картографічної служби. У 1912 році він став професором геометрії в Політехнічній школі, а в 1920 році — головним інспектором по дорогах та мостах у Франції.

Він найбільш відомий своєю роботою над номографією (ввів термін «номограма»).

 
Моріс Окань, французький математик, винахідник номографії

У 1922 році він став членом Академії наук, від якої отримав премію Леконте у 1892 році та премію Дальмонта у 1894 році. На честь Оканя названі вулиця та школа в 14 окрузі Парижа. У 1901 році він був президентом Французького математичного товариства. У 1925 він був обраний до Американської академії мистецтв і наук.

Він написав літературні твори, такі як п'єса «Кандидат», під псевдонімом П'єр Делікс. З 1903 по 1936 рік він опублікував тритомний збірник біографій фізиків, математиків і інженерів

Публікації ред.

  • Cours de Géométrie descriptive et de Géométrie infinitésimale. Gauthier-Villars 1896 (Vorlesungen an der École des Ponts et Chaussées)
  • Traité de Nomographie. 1899
  • Coordonnées parallèles et axiales. Gauthier-Villars, Paris 1885
  • Calcul graphique et nomographie. Doin, Paris 1908
  • Calcul simplifié par les procédés mécaniques et graphiques.
  • Cours de géométrie. 2 Bände, Gauthier-Villars 1930 (Vorlesungen École polytechnique)
  • Souvenirs et causeries. Plon, 1928
  • Notions sommaires de géométrie projective à l'usage des candidats à l’École Polytechnique. Gauthier-Villars, 1924.
  • Hommes & choses de science — Propos familiers. 3 Bände, Vuibert, 1930—1936
  • Herausgeber: Napoléon et les savants (Konferenz 1934)
  • Histoire abrégée des sciences mathématiques (Herausgeber René Dugas), Paris 1955

Примітки ред.

  1. а б Identifiants et RéférentielsABES, 2011.
  2. а б в г д Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  3. а б в Annuaire prosopographique : la France savante
  4. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. Encyclopédie LarousseÉditions Larousse, 1970.
  6. Ciel et terre — 1939. — вип. 55. — P. 108. — ISSN 0009-6709
  7. а б в г д Комітет історичних та наукових робіт — 1834.
  8. а б в г Czech National Authority Database
  9. CONOR.Sl
  10. Le Matin: journal républicain indépendant, derniers télégrammes de la nuit — 1907.
  11. Французька академія наук — 1666.
  12. https://www.amacad.org/person/maurice-docagne
  13. Ciel et terre — вип. 55. — P. 108. — ISSN 0009-6709
  14. https://cirmath.hypotheses.org/files/2015/03/S%C3%A9ance-IHP-20-mars-2015-Exos%C3%A9-de-K.-Chatzis.pdf
  15. Le Figaro, Figaro / A. BrézetParis: Société du Figaro, 1909. — 322497 екз. — ISSN 0182-5852; 2496-8994

Література ред.

  • Joseph W. Dauben, Christoph J. Scriba (Hrsg.): Writing the history of mathematics, Birkhäuser 2002, S. 499