Вікіпедія

Морін О'Хара

ірландсько-американська акторка та співачка
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем О'Хара.

Морін Фітц Сімонс, відома як Морін О'Хара (англ. Maureen O'Hara; 17 серпня 1920(19200817) — 24 жовтня 2015) — ірландська та американська акторка і співачка. Ікона «золотого століття» Голлівуду, багато знімалася у вестернах і пригодницьких фільмах Джона Форда разом з Джоном Вейном. Авторка автобіографії.

Морін О'Хара
англ. Maureen O'Hara
Ім'я при народженніангл. Maureen FitzSimons
Народилася17 серпня 1920(1920-08-17)[3][4][…]
Ranelaghd, Сполучене Королівство[6]
Померла24 жовтня 2015(2015-10-24)[7][3][…] (95 років)
Бойсе, США[8]
ПохованняАрлінгтонський національний цвинтар
Громадянство Ірландія
 США
Релігіякатолицтво
Діяльністьписьменниця, автобіограф, співачка, акторка театру, кіноакторка, телеакторка, акторка
Роки діяльності1938 — 2000
У шлюбі зCharles F. Blair, Jr.d[9], Will Priced[9] і George H. Brownd[9]
ДітиBronwyn FitzSimonsd[10]
Брати / сестриCharles B. Fitzsimonsd і James O'Harad
IMDbnm0000058
Нагороди та премії
CMNS: Морін О'Хара у Вікісховищі

Біографія

ред.

Юні роки

ред.

Морін Фітц Сімонс народилася в ірландському містечку Ренель, передмісті Дубліна, 17 серпня 1920 року[11] однією з шести дітей у сім'ї ірландського бізнесмена і співвласника футбольного клубу «Шемрок Роверс», і його дружини, колись оперної співачки, а потім власниці магазину жіночого одягу.

Зі своїми молодшими братами і сестрами Морін в юності виступала в театрі місцевого абатства, а потім навчалася акторського мистецтва в школі драми в Дубліні. У ті роки вона, однак, мріяла піти шляхом матері і стати оперною співачкою, оскільки володіла гарним сопрано.

Її батько був дуже практичним і не повністю підтримував прагнення Морін стати акторкою. Він наполіг на тому, щоб вона навчилася корисніших у житті навичок, у разі якщо їй не вдасться стати артисткою. Під цим тиском Морін вступила до бізнес-школи, після закінчення якої здобула спеціальності бухгалтерки і друкарки.

Початок кар'єри в кіно

ред.

Під час навчання в драматичній школі Морін надали можливість пройти проби для кінознімання у Лондоні. Морін вирушила до Англії, де на кіностудії їй довелося приміряти громіздку сукню і вперше випробувати косметику. Кінопроби визнали незадовільними, і наприкінці Морін заявила: «Якщо це кіно, то я не хочу мати з ним нічого спільного»[12].

Проте на цих пробах на студії її помітив уславлений британський актор Чарльз Лоутон. Він порекомендував юну акторку одному зі своїх компаньйонів і в підсумку їй було запропоновано семирічний контракт на кіностудії «Mayflower Pictures». Одну з перших своїх ролей Морін Сімонс виконала в 1939 році у фільмі Альфреда Гічкока «Таверна «Ямайка». Після виходу картини на екрани Лоутон був настільки вражений акторкою, що домігся затвердження її на роль Есмеральди в фільмі «Горбань Собору Паризької Богоматері», зйомки якого проходили того ж року в Голлівуді.

 
У фільмі «МакЛінток!» (1963)

За кілька годин до відплиття у США її кавалер, співробітник студії Джордж Х. Браун, переконав Морін Сімонс вступити з ним в шлюб[13], але церемонії завадили матір Морін і Чарльз Лоутон, і вона не була проведена до кінця. Незавершений шлюб був анульований через три роки.

Успіх і визнання

ред.

Після завершення зйомок «Горбаня з Нотр-Дама» Чарльз Лоутон вирішив не повертатися з Морін О'Хара на батьківщину через Другу світову війну, що почалася в Європі. Він знайшов їй роботу на студії «RKO», де в наступні кілька років їй доводилося грати невеликі ролі в другосортних фільмах. Джон Форд помітив і запросив її в свій фільм «Якою зеленою була моя долина», що вийшов у 1941 році. Наступні роки її роботи в Голлівуді принесли Морін О'Хара великий успіх і популярність у публіки. Закріпившись у Голлівуді, вона вирішила не повертатися в Ірландію і в 1946 році прийняла американське громадянство.

У 1941, відразу ж після анулювання першого шлюбу, О'Хара одружилася з режисером Віллом Прайсом. У 1944 році вона народила дочку Бронвайн Фітцсімонс Прайс. У 1953 союз розпався, за чутками через алкоголізм чоловіка.

У доповненні до акторського таланту, Сорін О'Хара володіла прекрасним сопрано, але на кіностудіях це так і не оцінили, тому що вона була затребувана не в музичних фільмах, а в пригодницьких і вестернах. Цю проблему їй вдалося вирішити в 1950-х, коли вона стала гостею у різних музичних вар'єте на телебаченні, за участю Перрі Комо, Енді Вільямса і Бетті Грейбл. У 1960 році вона також з'явилася у бродвейському мюзиклі «Христина», а надихнувшись його успіхом, записала дві пластинки — «Love Letters from Maureen O'Hara» і «Maureen O'Hara Sings her Favorite Irish Songs».

На піку своєї кар'єри Морін О'Хара стала визнаною іконою «золотого століття» Голлівуду. Найвищої популярності вона сягнула завдяки ролям у режисера Джона Форда.

Пізніша кар'єра

ред.

У 1968 році Морін О'Хара одружилася з колишнім генералом американських ВПС Чарльзом Ф. Блером молодшим. Через кілька років після весілля акторка майже припинила зніматися і повністю присвятила себе родині. Але у 1978 році чоловік загинув в авіакатастрофі над Карибським морем. Від нього їй дісталася частина акцій авіакомпанії «Antilles Airboats», яку вона протягом деякого часу очолювала, а потім продала.

 
На кінофестивалі TCM у 2014 році

Після смерті чоловіка вона лише раз з'явилася на великому екрані — у 1991 році виконала роль Роуз Малдун у романтичній комедії «Зрозуміє тільки самотній», з Джоном Кенді у головній ролі. На телебаченні і далі зрідка з'являлася аж до 2000 року.

За внесок у кіно акторка відзначена зіркою на Голлівудській алеї слави, а у 1993 році її ім'я включено до Залу слави акторів вестернів у Національному музеї вестернів в Оклахомі. У березні 1999 року Морін О'Хара була обрана великим маршалом параду Святого Патріка в Нью-Йорку.

XXI століття

ред.

У 2004 вийшла в світ її автобіографія «Tis Herself», і в тому ж році Ірландська академія кіно вручила Морін О'Харі в Дубліні премію за «Досягнення всього життя».

У 2005 році журнал «Irish America» назвав Морін О'Хара «Жінкою року», урочистості з нагоди чого пройшли у нью-йоркському готелі «Plaza».

Останні роки життя акторка проживала час від часу то в Ірландії, де мала будинок у селі Гленгарріфф у графстві Корк, або в Аризоні, або на Віргінських островах.

У листопаді 2014 року 94-річна акторка була нагороджена почесною премією «Оскар» за життєвий внесок у світовий кінематограф.

Морін О'Хара померла уві сні 24 жовтня 2015 року в місті Бойсі, штат Айдахо.[14]

Вибрана фільмографія

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #11943055X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ а б Pallardy R. Encyclopædia Britannica
  4. ↑ SNAC — 2010.
  5. ↑ а б Internet Broadway Database — 2000.
  6. ↑ https://web.archive.org/web/20090108232853/http://www.tcm.com/thismonth/article/?cid=161244
  7. ↑ http://www.irishtimes.com/news/ireland/irish-news/actor-maureen-o-hara-dies-aged-95-1.2405089
  8. ↑ https://www.thejournal.ie/maureen-ohara-rip-2408512-Oct2015/
  9. ↑ а б в Roglo — 1997. — 10000000 екз.
  10. ↑ https://www.imdb.com/name/nm0280617/bio
  11. ↑ Flynn, John; Jerry Kelleher. Архівована копія. — High Table Publishing. — С. 148—149. — ISBN 0-9544694-1-0. Архівовано з джерела 17 листопада 2009 Архівована копія. Архів оригіналу за 17 листопада 2009. Процитовано 9 січня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  12. ↑ Examiner /Tough times never last, but tough people do
  13. ↑ Vallance, Tom (9 січня 2001). Obituary: George H. Brown. The Independent. Архів оригіналу за 7 березня 2009. Процитовано 27 березня 2009.
  14. ↑ Maureen O'Hara, Spirited Movie Star, Dies at 95. Архів оригіналу за 26 жовтня 2015. Процитовано 9 січня 2020.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Морін_О%27Хара&oldid=43456292