Морське сміття

Морське сміття — тверді побутові відходи у плаваючому стані, викинуті в море людиною або винесені туди вітром. Морське сміття збирається в морі на берегах, у бухтах і в центрах сходжень систем морських приповерхневих течій. Найбільші скупчення утворюють сміттєві острови (чи плями), такі як Велика тихоокеанська сміттєва пляма. Якщо плавники, плаваючі колоди і гілки були морським сміттям упродовж тисяч років, то пластик, скло і інші подібні предмети з'явилися у морських екосистемах нещодавно. Пластик занадто повільно розкладається і представляє небезпеку для морських мешканців: від зоопланктону^[1] до більших тварин (риб, птахів і тому подібне). Через привабливість мілкого сміття, будучи проковтнутим або з'їденим, сміття ушкоджує травну систему тварини, що часто стає причиною смерті.^[2]

Типи сміття ред.

Прибирання сміття з акваторії Перлинної річки в Гуанчжоу за допомогою спеціалізованого судна

В основному це різні види матеріалів, створених людиною, що стали поширеними через масове споживання: пляшки, банки, етикетки і т. д.

Серед морського сміття досить багато екзотичних предметів, викинутих в море десятки років тому. Так, наприклад, можна знайти на багатьох пляжах скляні і металеві поплавці, які зараз практично не використовуються. Це свідчить про те, що плаваючий предмет може знаходитися в морі десятиліттями і весь цей час справляти небажаний вплив в місцях своєї появи.

Дослідження показали, що 80 % морського сміття становить пластмаса — компонент, який почав швидко накопичуватися з кінця Другої світової війни. Причиною його накопичення є те, що пластмаса не розкладається, проте фотодиссоціює під впливом сонячних променів. Варто відмітити, що волога перешкоджає процесу фотодиссоціації.

Мережі-примари ред.

Рибальські мережі, забуті або кинуті в просторах океану рибалками, є серйозною загрозою для риби, дельфінів, морських черепах, дюгонів, морських птахів і інших мешканців водних просторів. Мережі обмежують рух тварин, внаслідок чого ті помирають від голоду і інфекції, а тварини, яким потрібно піднятися на поверхню, щоб дихати, — від задухи.

Поліетиленові пакети ред.

Поліетиленові пакети при поглинанні тваринам можуть заблокувати травний тракт, таким чином призводячи до голодування тварини, оскільки заважають надходженню їжі або/і створюють відчуття, що шлунок повний.

Дослідження морського дна, проведені в 1993—1994 році при використанні трала в північно-західному Середземномор'ї поблизу узбереж Іспанії, Франції і Італії показали, на квадратний кілометр доводиться майже 2 тисячі одиниць сміття, пластмасового сміття виявилося 77 %, з якого 93 % становили поліетиленові пакети^[3]^[4].

Джерела сміття ред.

Було виявлено, що щорічно контейнеровози гублять 10 000 контейнерів в морі (зазвичай під час штормів). Один з відомих випадків стався в Тихому океані в 1992 році, тоді тисячі гумових качечок і інших іграшок виявилися за бортом. Понині ці іграшки, відомі як Friendly Floatees, можна знайти в різних куточках світу. Втім, учені використали цей інцидент для глибшого розуміння морських течій. І ця далеко не одинична подія.

Законодавство ред.

Вплив на довкілля ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

↑ Учёные впервые доказали, что зоопланктон ест микропластик, находящийся в океане (ru-RU) . ecobeing.ru. Архів оригіналу за 11 серпня 2017. Процитовано 13 лютого 2017.
↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 квітня 2015. Процитовано 19 липня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑ Plastic Debris in the World’s Oceans (PDF) (англ.). Greenpeace International. 9 листопада 2006. с. 24—25. Архів оригіналу (PDF) за 29 січня 2017. Процитовано 9 серпня 2016. 4.2.2 Seafloor Debris: .. A study of the seafloor using trawl nets in the North-Western Mediterranean around the coasts of Spain, France and Italy in 1993/4 reported a particularly high mean concentration of debris (1935 items/km2 or 19.35 items/hectare) (Galgani et al. 1995). 77% of the debris was plastics and of this, 92.8% were plastic bags.
↑ Galgani F., Jaunet S., Campillo A., Guenegen X. and His E. (1995). Distribution and abundance of debris on the continental shelf of the North-Western Mediterranean. Marine Pollution Bulletin 30 (11): 713—717 doi:10.1016/0025-326X(95)00055-R

Джерела ред.

Marine Litter: A Global Challenge [Архівовано 4 червня 2016 у Wayback Machine.] / UNEP, 2009 ISBN 978-92-807-3029-6 (англ.)
Plastic Waste: Ecological and Human Health Impacts [Архівовано 12 липня 2017 у Wayback Machine.] / Еврокомиссия, In-depth Reports, November 2011

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Морське сміття
United Nations Environment Programme Marine Litter Publications [Архівовано 7 липня 2009 у Portugese Web Archive]
UNEP Year Book 2011: Emerging Issues in Our Global Environment [Архівовано 13 лютого 2012 у Library of Congress] Plastic debris, pages 21–34. ISBN 978-92-807-3101-9.
NOAA Marine Debris Program [Архівовано 4 січня 2010 у Wayback Machine.] — US National Oceanic and Atmospheric Administration
Marine Debris Abatement [Архівовано 14 грудня 2009 у Wayback Machine.] — US Environmental Protection Agency
Marine Research, Education and Restoration [Архівовано 9 листопада 2009 у Wayback Machine.] — Algalita Marine Research Foundation
UK Marine Conservation Society [Архівовано 31 липня 2008 у Wayback Machine.]
Harmful Marine Debris [Архівовано 9 жовтня 2009 у Wayback Machine.] — Australian Government
The trash vortex [Архівовано 17 липня 2017 у Wayback Machine.] — Greenpeace
High Seas GhostNet Survey — US National Oceanic and Atmospheric Administration
Social & Economic Costs of Marine Debris — NOAA Economics
Tiny Plastic Bits Too Small To See Are Destroying The Oceans [Архівовано 15 квітня 2016 у Wayback Machine.], Business Insider
Ghost net remediation program — NASA, NOAA and ATI collaborating to detect ghost nets [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.]
https://marinedebris.noaa.gov/ [Архівовано 20 липня 2017 у Wayback Machine.]
http://www.unep.org/regionalseas/marinelitter/ [Архівовано 7 лютого 2017 у Wayback Machine.] (publications [Архівовано 7 липня 2009 у Portugese Web Archive])
https://web.archive.org/web/20160826045345/http://www.stapgef.org/stap/wp-content/uploads/2013/05/Marine-Debris.pdf

Ця стаття є заготовкою. Ви можете допомогти проєкту, доробивши її. Це повідомлення варто замінити точнішим.

[1] Учёные впервые доказали, что зоопланктон ест микропластик, находящийся в океане (ru-RU) . ecobeing.ru. Архів оригіналу за 11 серпня 2017. Процитовано 13 лютого 2017.

[2] Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 квітня 2015. Процитовано 19 липня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

[3] Plastic Debris in the World’s Oceans (PDF) (англ.). Greenpeace International. 9 листопада 2006. с. 24—25. Архів оригіналу (PDF) за 29 січня 2017. Процитовано 9 серпня 2016. 4.2.2 Seafloor Debris: .. A study of the seafloor using trawl nets in the North-Western Mediterranean around the coasts of Spain, France and Italy in 1993/4 reported a particularly high mean concentration of debris (1935 items/km2 or 19.35 items/hectare) (Galgani et al. 1995). 77% of the debris was plastics and of this, 92.8% were plastic bags.

[4] Galgani F., Jaunet S., Campillo A., Guenegen X. and His E. (1995). Distribution and abundance of debris on the continental shelf of the North-Western Mediterranean. Marine Pollution Bulletin 30 (11): 713—717 doi:10.1016/0025-326X(95)00055-R

[1]

[2]

[3]

[4]