Морська сигналізація

Морська сигналізація — спосіб комунікації на відстані між суднами, а також берегом та судном і навпаки, який полягає у передачі і прийомі сигнальних повідомлень за допомогою візуальних засобів, звуків, тощо, з метою забезпечення безпеки мореплавства[1].

Сигнальні повідомлення, які сповіщають про біду під час судноводіння, передаються усіма можливим засобами і всім тим, хто може їх прийняти.[1]

Виділяють, зокрема, такі види морської сигналізації[1]:

  • візуальна сигналізація, або видима. Сюди належать власне вогонь, сигнальні вогні, ракети, прапорці та інші візуальні засоби та пристрої.
  • звукова сигналізація. Сюди належать наутофони, свистки, сирени, суднові дзвони, постріли і т. д.
    • гідроакустична сигналізація.
  • радіотехнічна. Сюди належать радіо-, телефонний та інший зв'язок.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в М. І. Бусько. Морська сигналізація // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

ДжерелаРедагувати