Мороз Андрій Кузьмович

Андрій Кузьмович Мороз (нар. 20 жовтня 1916 — пом. 14 вересня 2010) — командир розрахунку 45-мм гармати 791-го стрілецького полку (135-та стрілецька Краківська дивізія, 115-ий стрілецький корпус, 59-та армія, 1-й Український фронт), старший сержант, учасник Німецько-радянської війни, повний кавалер ордена Слави[1].

Андрій Кузьмович Мороз
Народження 20 жовтня 1916(1916-10-20)
с. Чернявка, Липовецький повіт, Київська губернія, Російська імперія
Смерть 14 вересня 2010(2010-09-14) (93 роки)
м. Липовець, Вінницька область, Україна Україна
Національність українець
Країна СРСР СРСР
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ артилерія
Освіта середня спеціальна
Роки служби ?-1939, 19401941, 19441945
Звання старший сержант
Формування 791-ий стрілецький полк, 135-та стрілецька Краківська дивізія
Командування командир розрахунку 45-мм гармати
Війни / битви Німецько-радянська війна
По відставці старшина у відставці
Нагороди
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки Орден Слави I ступеня
Орден Слави II ступеня Орден Слави III ступеня
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ» Медаль «40 років перемоги у ВВВ» Медаль «50 років перемоги у ВВВ»
Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль Жукова
Медаль Жукова
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»

Життєпис ред.

Народився 20 жовтня 1916 року в селі Чернявка Липовецького повіту Київської губернії (тепер — у складі Оратівської селищної громади Вінницької області). Походив з сім'ї селян, українець[2].

До армії вперше був призваний, очевидно, перед 1939 роком, адже брав участь у радянському вторгненні до Польщі[3].

Закінчив Тульчинський ветеринарний технікум 1940 року. Працював ветеринарним фельдшером у колгоспі.

Вдруге до армії призваний у червні 1940 року. Закінчив полкову школу й одержав звання старшого сержанта. З січня 1941 року був на посаді помічника командира взводу, управління артилерійського дивізіону, 23 гаубичного артполку 7 дивізії.

Учасник Німецько-радянської війни з червня 1941 року. Війна застала на західному кордоні, де з перших днів частина, в якій він служив, приймала бої. З тяжкими боями та втратами частина відступала аж до Києва. Під час оборони Києва у вересні 1941 року був важко контужений і поранений. Під м. Лубнами опинився в тилу ворога. Потрапив у оточення й опинився на окупованій території (за іншими даними, потрапив у полон, але зумів звільнитися)[1]. А. К. Морозу вдалося втекти з ворожих рук і вилікуватись в одного колгоспника з с. Мгар Лубенського району. Після одужання дістався до рідного села, працював у с. Скоморошки на цукровому заводі, пізніше працював ветеринарним фельдшером[4].

Повторно був призваний до армії у січні 1944 року, одразу після звільнення свого району, призвався Плисківським районним військкоматом Вінницької області. Весь бойовий шлях пройшов у розрахунку 45-мм гармати у 791-му стрілецькому полку 135-ї стрілецької дивізії, швидко був призначений командиром розрахунку[1].

Мороз Андрій Кузьмович відзначився протягом Проскурівсько-Чернівецькій операції. Під час бою 19 квітня 1944 року біля села Великий Ходачків Тернопільської області розрахунок старшого сержанта Мороза підбив 1 танк та 1 бронетранспортер, розсіяв та знищив до взводу піхоти, завдяки чому було забезпечене просування стрілецьких підрозділів[1]. За ці дії 30 червня 1944 року Мороз А. К. був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня[2].

Пізніше дивізія А. К. Мороза була передислокована під Ленінград для дій проти Фінляндії у Виборзькій операції та під час боїв з фінською армією під Виборгом. Будучи пораненим у бою 27 липня 1944 року, Андрій Кузьмович залишився в строю. 31 липня та 5 серпня він непохитно відбивав контратаки противника біля озера Пекарні-Ланті. За ці бої він був нагороджений орденом Червоної Зірки[2].

Андрій Кузьмович відмінно діяв у Сілезії. 10 березня 1945 року біля населеного пункту Розенгруд (нині частина міста Клобуцьк, Сілезьке воєводство, Польща), знаходячись у бойових порядках піхоти, розрахунком прямим наведенням відбивав німецьку контратаку. Під час бою був знищений кулеметний розрахунок противника та придушена його мінометна батарея. Внаслідок цих дій, контратака не лише була відбита, а й стрілецькі частини самі перейшли до атаки й захопили новий рубіж[1]. За ці дії 11 квітня 1945 року старший сержант Мороз Андрій Кузьмович був нагороджений орденом Слави 2-го ступеня[2].

Невдовзі А. К. Мороз знову здійснив геройський подвиг. Біля населеного пункту Альдевальде, південний схід від міста Нейсе (нині Ниса, Польща) 25 березня 1945 року його розрахунок у бойових порядках піхоти брав участь у відбитті 8 атак ворога. За день запеклого бою розрахунок гармати вистріляв 840 снарядів, підбив 1 штурмову гармату, знищив 4 кулемети й придушив 6 кулеметів, знищив до 80 солдатів[1]. За ці дії 27 червня 1945 року старший сержант Мороз Андрій Кузьмович був нагороджений орденом Слави 1-го ступеня[2].

Останнім своїм бойовим орденом — другим орденом Червоної Зірки — Андрій Кузьмович був нагороджений за досягнення під час штурму міста-фортеці Бреслау (нині Вроцлав, Польща)[2]. Під час бою 28 квітня 1945 року на вулиці міста, коли просування штурмової групи стало неможливим через шквальний вогонь противника, він викотив разом із розрахунком гармату на пряме наведення і, незважаючи на кулеметний обстріл, декількома снарядами «в одну точку» зруйнував стіну будинку. Через утворений пролом штурмова група увірвалась до укріпленого будинку, знищивши чи полонивши його гарнізон. Наступного дня також прямим наведенням знищив добре укріплену вогневу точку з кулеметним розрахунком[1].

5 вересня 1945 року А. К. Мороз був демобілізований як спеціаліст сільського господарства. Він повернувся до рідного села Чернявки, працював у 1946-1947 роках завідуючим ветеринарним пунктом. У листопаді 1947 переїхав до села Очитків Вінницької області, де декілька десятиліть працював ветеринарним фельдшером у колгоспі ім. Фрунзе[4]. Член ВКП(б)/КПРС з 1951 року[1].

Останні роки прожив у місті Липовці Вінницької області.

Помер 14 вересня 2010 року. Похоронений у Липовці[1].

Нагороди ред.

Пам'ять ред.

Примітки ред.

  1. а б в г д е ж и к Бочаров А. Мороз Андрей Кузьмич, 20.10.1916 - 14.09.2010. Полный кавалер ордена Славы. Патриотический интернет-проект "Герои страны" (рос.) . Архів оригіналу за 16 червня 2020. Процитовано 30.12.2020.
  2. а б в г д е Мороз Андрей Кузьмич. Кавалер ордена Славы // Полные кавалеры ордена Славы: краткий биографический словарь. Минобороны России (рос.) . Архів оригіналу за 16 червня 2020. Процитовано 30.12.2020.
  3. Наградной лист от 08.08.1944. Подвиг народа 1941-1945 (рос.) . Архів оригіналу за 8 лютого 2012. Процитовано 30.12.2020.
  4. а б Спогади записані з слів Мороза Андрія Кузьмовича. Facebook-сторінка Оратівсього районного краєзнавчого музею. 08.05.2020. Процитовано 30.12.2020.
  5. Информация из учётной карточки награждённого. Подвиг народа 1941-1945 (рос.) . Архів оригіналу за 8 лютого 2012. Процитовано 30.12.2020.
  6. Приказ о награждении от 11.08.1944. Подвиг народа 1941-1945 (рос.) . Архів оригіналу за 8 лютого 2012. Процитовано 30.12.2020.
  7. Приказ о награждении от 15.05.1945. Подвиг народа 1941-1945 (рос.) . Архів оригіналу за 8 лютого 2012. Процитовано 30.12.2020.
  8. Указ Президиума Верховного Совета СССР от 29.06.1945. Подвиг народа 1941-1945 (рос.) . Архів оригіналу за 8 лютого 2012. Процитовано 30.12.2020.
  9. Приказ о награждении от 11.04.1945. Подвиг народа 1941-1945 (рос.) . Архів оригіналу за 8 лютого 2012. Процитовано 30.12.2020.
  10. Приказ о награждении от 30.06.1944. Подвиг народа 1941-1945 (рос.) . Архів оригіналу за 8 лютого 2012. Процитовано 30.12.2020.
  11. Указ ПВС СССР от 09.05.1945
  12. Информация из учётной карточки награждённого. Подвиг народа 1941-1945 (рос.) . Архів оригіналу за 8 лютого 2012. Процитовано 30.12.2020.
  13. Указ ПВС СССР от 07.05.1965
  14. Указ ПВС СССР от 25.04.1975
  15. Указ ПВС СССР от 12.04.1985
  16. Указ Президента України № 339/95. Про нагородження ювілейною медаллю «50 лет Победы в Великой Отечественной войне 1941—1945 гг.»
  17. Указ Президента України № 266/95. Про порядок вручення ювілейної медалі «50 лет Победы в Великой Отечественной войне 1941—1945 гг.»
  18. Указ Президента України № 290/2005. Про нагородження ювілейною медаллю «60 лет Победы в Великой Отечественной войне 1941—1945 гг.»
  19. Указ ПВС СССР от 22.02.1948
  20. Указ ПВС СССР от 18.12.1957
  21. Указ ПВС СССР от 26.12.1967

Література ред.

  • Кавалеры ордена Славы трёх степеней: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии Д. С. Сухоруков. — М. : Воениздат, 2000. — Т. 3. — 703 с. с. — 10 000 прим. — ISBN 5-203-01883-9.
  • Дубров Б. И. Солдатская слава. 3-е изд. Киев, 1987. С. 316—317.

Посилання ред.