Морозівський вугільний розріз

Морозівський вугільний розріз
	Вид на Морозівський вугільний розріз зі сторони селища Пантаївка
Країна	Україна
Розташування	Олександрійський район; Пантаївка, Морозівка, Новоселівка
	48°41′22″ пн. ш. 32°54′52″ сх. д. / 48.68952777780555152° пн. ш. 32.9146111111388890° сх. д.Координати: 48°41′22″ пн. ш. 32°54′52″ сх. д. / 48.68952777780555152° пн. ш. 32.9146111111388890° сх. д.
Власник	ДХК «Олександріявугілля»
Корисні копалини	буре вугілля
Рік будівництва	1970
Рік закриття	2009
Технологічні характеристики
Тип	вугільний розріз (1970) і кар'єрне озеро (2009)
Запаси
Морозівський вугільний розріз у Вікісховищі
	Морозівський вугільний розріз Морозівський вугільний розріз

Морозівський вугільний розріз — недіючий вугільний кар'єр в Олександрійському районі Кіровоградської області, поблизу селища Пантаївка. Працював із 1970 по 2009 рік. Належав компанії «Олександріявугілля». Після закриття кар'єр заповнився ґрунтовими водами.

Розташування та опис ред.

Морозівський вугільний розріз лежить неподалік від автошляху E50 між Олександрією й Кропивницьким^[1], між селищами Новоселівка, Пантаївка та селом Морозівка^[2].

Являє собою затоплений ґрунтовими водами кар'єр у формі літери Г довжиною 6 км^[3]^[4].

Історія ред.

Видобуток бурого вугілля відкритим способом в Морозівському кар'єрі вівся з 1970 року^[3].

У 1976 році Морозівський вугільний розріз увійшов до складу найбільшого підприємства Дніпровського буровугільного басейну — «Олександріявугілля»^[1].

Тут пустили в дію гігантські машини й пристрої. Наприклад, роторний екскаватор на крокуючо-рейковому ходу ЕРШР-1600 вагою близько 4000 тонн — одна з найбільших за розмірами машин такого типу в світі^[1]^[5]. Береги кар'єру були з'єднані транспортно-відвальним 300-метровим мостом, трофейним, виробленим у Німеччині, де він працював аж з 1929 року^[3]^[5].

У свої найкращі часи в кар'єрі видобували близько 10 млн тонн вугілля на рік, на ньому працювало 15 тисяч осіб^[5].

Через фінансові проблеми підприємства в 2009 році роботи в кар'єрі припинилися^[1].

Сучасність ред.

Після 2009 року кар'єр не експлуатують^[1]^[4].

На місці видобутку залишилася покинута гігантська техніка, завдяки чому Морозівський кар'єр став одним із двох «кладовищ екскаваторів» у Олександрійському районі (інше — Костянтинівський вугільний розріз)^[3]. Але більша частина цієї техніки вже зникла під водою, адже розріз поступово затоплюється ґрунтовими водами, а частина була розібрана та викрадена «чорними» шукачами металу^[1]^[2]^[3]^[4]^[5]. Хоча кар'єр і охороняється, через великий розмір об'єкта його периметр не огороджений^[1]^[4]^[5].

Вода в кар'єрі піднялася вже більше, ніж на двадцять метрів. ЇЇ бірюзовий колір свідчить про значну глибину водойми та її чистоту^[1]^[2]^[6]. Схили в деяких місцях є небезпечними через осипання^[1]^[3].

Морозівський вугільний розріз увійшов до числа 7 найцікавіших «сталкерських» об'єктів (тобто об'єктів, привабливих для екстремального промислового туризму) України за версією сайту «Insider»^[1]^[7].