Морозов Олексій Олексійович

хокеїст

Олексій Олексійович Морозов (рос. Алексей Алексеевич Морозов; 16 лютого 1977, Москва, СРСР) — російський хокеїст, правий нападник. Виступає за «Ак Барс» (Казань) у Континентальній хокейній лізі. Заслужений майстер спорту Росії (1998).

Олексій Морозов

Олексій Морозов і Президент Російської Федерації Дмитро Медведєв
Народився 16 лютого 1977(1977-02-16) (47 років)
м. Москва, СРСР
Зріст 188 см
Вага 90 кг
Позиція правий нападник
Кидок лівий
Клуб КХЛ
Кол. команди
ЦСКА (Москва)
«Крила Рад» (Москва)
«Піттсбург Пінгвінс»
«Ак Барс» (Казань)
Нац. збірна  Росія
Драфт НХЛ 24-й загальний, 1995
Піттсбург Пінгвінс
Ігрова кар'єра 1993 — 2014

CMNS: Морозов Олексій Олексійович у Вікісховищі

Кар'єра ред.

Крила Рад ред.

Починаючи з сезону 1993—1994 років, Олексія почали залучати до ігор за рідну команду «Крила Рад» (Москва). У своєму дебютному сезоні Морозов провів лише 7 поєдинків. Але вже з наступного року він став одним з лідерів команди, за яку і грав до 1997. Влітку 1995 року на драфті національної хокейної ліги, Олексія було обрано в першому раунді під загальним 24 номером командою Піттсбург Пінгвінс.

Піттсбург Пінгвінс ред.

На початку сезону 1997-98 років хокеїст встиг зіграти за «Крила» лише в шести зустрічах, після чого поїхав в Північну Америку, грати в НХЛ. За «Піттсбург» Морозов провів 7 сезонів, йому пощастило пограти в команді, і навіть в одній ланці, з такими майстрами, як: Маріо Лем'є, Яромир Ягр, Олексій Ковальов, Роберт Ланг, Рон Френсіс, Мартін Страка та ін. Зокрема, певний період часу в команді з Пенсільванії виступала трійка нападу, яку прозвали КЛМ (Ковальов — Лем'є — Морозов). Однак в НХЛ через різні ушкодження в усіх семи заокеанських сезонах Морозов пропускав від 6 до 16 матчів. В сезоні 2002—2003 років він зіграв лише 27 поєдинків, в котрих набрав 25 очок, але травма перекреслила сподівання на продовження успішних виступів. В останньому сезоні в «Піттсбурзі» Олексій встановив власний рекорд результативності, набравши 50 очок.

Ак Барс ред.

В сезоні 2004—2005 років, під час локауту в НХЛ, багато хокеїстів повернулися грати в свої рідні країни. Так само вчинив і Олексій Морозов підписавши 4-річну угоду з командою Ак Барс, що представляє столицю Республіки Татарстан. У 2005 році місто Казань святкувало 1000 років з дня заснування[1], тож власники команди не шкодували грошей на запрошення відомив хокеїстів з-за океану, що вимушено простоювали, не маючи можливість грати в НХЛ. Не зважаючи на присутність в команді таких зірок як Венсан Лекавальє, Бред Річардс, Ілля Ковальчук, Дені Хітлі, Олексій Житник та багато інших, саме Морозов став найкращим бомбардиром команди в тому сезоні.

 

Але, навіть з таким зірковим підсиленням, «барси» не змогли порадувати місто, вболівальників і себе подарунком у вигляді перемоги в першості, поступившись вже в першому раунді плей-оф ярославському Локомотиву з рахунком в серії 1:3.

Локаут закінчився, більшість «зірок» повернулися за океан, а Олексій залишився, і повів барсів до чемпіонства. За підсумками регулярної першості Морозов набрав 49(23+26) очок і посів друге, після Сергія Мозякіна, місце серед бомбардирів. Але ще краще він виступив в плей-оф, за 13 поєдинків закинувши 13 шайб та віддавши 13 гольових пасів, випередивши найближчого переслідувача одразу на дев'ять пунктів. В цих 13 поєдинках на виліт «Барси» поступилися лише одного разу, впевнено перемігши в інших дванадцяти зустрічах і вдруге в історії виграли титул чемпіонів Росії з хокею з шайбою.

За всі сезони проведені в Казані, Олексій щороку ставав найкращим бомбардиром команди. В ці роки в казанському клубі утворилася прекрасна трійка нападу: Заріпов, Зинов'єв, Морозов, яку в хокейних колах називали ЗЗМ.

В першому в історії сезоні КХЛ, що відбувся в 2008-09 роках, капітан «барсів» Морозов посів третє місце в списку бомбардирів регулярної першості. В плей-оф хокеїст набрав 19(8+11) очок в 21 матчі і в чергове посів перше місце серед бомбардирів в матчах на виліт. Але найбільший вклад в загальний успіх команди відбувся в сьомому, вирішальному поєдинку фінальної серії першого розіграшу кубка Гагаріна: на 51-й хвилині зустрічі, за нічийного рахунку, Олексій закинув єдину в матчі шайбу і допоміг казанцям здобути трофей.

Влітку 2013 року перейшов до московського ЦСКА.

Статистика ред.

Останнє оновлення: по завершенні сезону 2012/13
Сезон Клуб Ліга Регулярна першість Плей-оф
І Г П О І Г П О
1993-1994 «Крила Рад»
(Москва)
МХЛ 7 0 0 0 - - - -
1994-1995 МХЛ 48 15 12 27 - - - -
1995-1996 МХЛ 47 12 9 21 - - - -
1996-1997 Суперліга 44 21 11 32 - - - -
1997-1998 Суперліга 6 2 1 3 - - - -
1997-1998 «Піттсбург Пінгвінс» НХЛ 76 13 13 26 6 0 1 1
1998-1999 НХЛ 67 9 10 19 10 1 1 2
1999-2000 НХЛ 68 12 19 31 5 0 0 0
2000-2001 НХЛ 66 5 14 19 18 3 3 6
2001-2002 НХЛ 72 20 29 49 - - - -
2002-2003 НХЛ 27 9 16 25 - - - -
2003-2004 НХЛ 75 16 34 50 - - - -
Всього в НХЛ 451 84 135 219 39 4 5 9
2004-2005 «Ак Барс»
(Казань)
Суперліга 58 20 26 46 4 0 1 1
2005-2006 Суперліга 51 23 26 49 13 13 13 26
2006-2007 Суперліга 53 34 49 83 12 2 11 13
2007-2008 Суперліга 57 30 33 63 10 4 7 11
Всього в МХЛ і суперлізі 371 158 167 325 50 19 40 59
2008-2009 «Ак Барс»
(Казань)
КХЛ 49 32 38 70 21 8 11 19
2009-2010 КХЛ 41 22 19 41 - - - -
2010-2011 КХЛ 53 21 35 56 9 5 4 9
2011-2012 КХЛ 53 21 29 50 5 4 2 6
2012-2013 КХЛ 51 12 26 38 18 9 6 15
2013-2014 ЦСКА (Москва) КХЛ
Всього в КХЛ 256 112 152 264 71 28 33 61
Всього на чемпіонатах світу 52 19 21 40
Всього на Олімпійських іграх 10 4 2 6

Нагороди ред.

  • Чемпіон світу з хокею з шайбою 2008, 2009
  • Найцінніший гравець чемпіонату світу з хокею з шайбою 2007
  • Володар кубка Гагаріна 2009, 2010
  • Найкращий гравець молодіжного чемпіонату світу 1997

Державні нагороди ред.

  • Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня (30 червня 2009 року) — за великий внесок у перемогу національної збірної Росії з хокею з шайбою на чемпіонатах світу 2008 та 2009 років.[2]

Примітки ред.

  1. 23 августа в Санкт-Петербурге стартовал сверхмарафонский пробег до Казани[недоступне посилання з липня 2019]
  2. Указ Президента РФ від 30.06.2009 № 725. Архів оригіналу за 26.04.2013. Процитовано 21.01.2010.

Джерела ред.