Море Крайове

Місячне море

Море Крайове (лат. Mare Marginis) — невелике море на східному краю видимого боку Місяця. Координати центра — 12°42′ пн. ш. 86°31′ сх. д. / 12.7° пн. ш. 86.52° сх. д. / 12.7; 86.52[1], розмір — близько 360 км[1], форма неправильна.

Море Крайове
лат. Mare Marginis
Mare Marginis.jpg
Координати центра
12°42′ пн. ш. 86°31′ сх. д. / 12.7° пн. ш. 86.52° сх. д. / 12.7; 86.52
Розмір
360 км
Епонім
край видимого боку Місяця
Назву затверджено 1935
Море Крайове. Карта розташування: Місяць, видимий бік
Море Крайове

Commons-logo.svg Море Крайове на Вікісховищі
Знімок «Аполлона-8» (1968). Праворуч видно Море Крайове (вище) та Море Сміта (нижче).

Виразного басейну Море Крайове не має. Він не проявляється впевнено ні в рельєфі, ні в гравіметричних даних[2]. Однак деякі дослідники припускають існування сильно зруйнованого басейну донектарського віку діаметром близько 580 км[3] або навіть 700-800 км[4].

НазваРедагувати

Сучасну назву цього моря запропонував німецький астроном Юліус Генріх Франц[en][5][6] у каталозі Die Randlandschaften des Mondes, виданому 1913 року. 1935 року її затвердив Міжнародний астрономічний союз[6][1].

Деталі поверхніРедагувати

З морем межують великі залиті лавою кратери Годдард, Годдард C та Ібн Юнус (на півночі) й Непер (на півдні). Крім того, південніше моря лежить кратер Янський. У самому морі (в західній частині) розташований маленький (8 км) кратер Тейлер[7].

На захід від Моря Крайового є група маленьких озер із неофіційною назвою «Озера Котячої Посмішки» (лат. Lacus Risus Felis)[8].

Море Крайове та його околиці примітні численними світлими ділянками в формі звивистих стрічок із розмитими межами (англ. lunar swirls) — загадковими об'єктами, що трапляються і в деяких інших місцях Місяця[8].

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Mare Marginis. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 2019-10-09. Процитовано 2019-10-09. 
  2. Neumann G. A., Zuber M. T., Wieczorek M. A. et al. (2015). Lunar impact basins revealed by Gravity Recovery and Interior Laboratory measurements. Science Advances 1 (9). Bibcode:2015SciA....1E0852N. doi:10.1126/sciadv.1500852.  Supplements (archive).
  3. Wood C. A. (2004-08-14). Impact Basin Database. Lunar Photo of the Day. Архів оригіналу за 2014-08-07. 
  4. Byrne C. J. The Moon's Largest Craters and Basins: Images and Topographic Maps from LRO, GRAIL, and Kaguya. — Springer, 2015. — P. 46–47. — ISBN 9783319220321. — DOI:10.1007/978-3-319-22032-1.
  5. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 225. — ISBN 9780521544146. — Bibcode:2003mnm..book.....W. (Інше посилання).
  6. а б Blagg M. A., Müller K., Wesley W. H., Saunder S. A., Franz J. Named Lunar Formations. — London : P. Lund, Humphries & Co. Ltd, 1935. — P. 2. — Bibcode:1935nlf..book.....B. (Витяги).
  7. Карта регіону. Архів оригіналу за 2016-12-13. Процитовано 2010-08-18. 
  8. а б Chuck Wood (2004-10-09). Marginal Maria. Lunar Photo of the Day. Архів оригіналу за 2019-10-09. 

ПосиланняРедагувати