Моноко́к (фр. monocoque — «шкаралупа, корпус») — безкаркасний фюзеляж літаків, що складається лише з обшивки за принципом схожим зі шкарлупою яйця.[1]

Монокок Депердюссена, з дерев'яною обшивкою

Історія ред.

Безкаркасні конструкції фюзеляжів виникли в 1910-ті роки з метою зменшити опір повітря. Застосування трубчастих оболонок з гнутої фанери дозволило створювати гладкі фюзеляжі c поперечним перерізом на 20-30 % менше, ніж коробчасті каркасні аналогічні фюзеляжі. У 1920-і рр. почалося масове застосування обшивки з алюмінієвих сплавів. Монококи, дорожчі у виготовленні, застосовувалися на швидкісних машинах і повністю витіснили каркасні оболонки тільки після Другої світової війни.

Чистий монокок чинить опір навантаженням на розтяг і вигин, але не реагує на стиск, тому на практиці вимагає підкріплення каркасом, що протистоїть стисненню. Сучасні фюзеляжі, як правило, виконуються за схемою посиленого монокока.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Wragg, David W. (1973). A Dictionary of Aviation (вид. first). Osprey. с. 195. ISBN 9780850451634. 

Посилання ред.