Монгольські елементи у західному середньовічному мистецтві

Монгольські елементи в західному середньовічному мистецтві можна побачити в європейських творах мистецтва з 13-го по 15-те століття.[2] Вони охоплюють такі художні напрямки як живопис і текстильне виробництво та в основному полягають у використанні монгольського письма (шрифта) фагс-па в середньовічному європейському мистецтві, а також використанні тканини з «тартарським» орнаментом і монгольських солдатів у ряді європейських картин того часу.

Стрічка на подолі на картині Джотто «Мадонна з немовлям» (1320—1330 рр.) є сумішшю арабського і монгольського шрифтів, характерною для Джотто[1]

Монгольське письмо у середньовічному мистецтві ред.

 
Святий Ієронім читає псевдо-монгольське письмо, що складається з імітації блоків літер фанг-па, написаних горизонтально, а не вертикально. 1296—1300 рр., Церква Св. Франциска Ассізького.[3]

У період взаємодії між монголами і Заходом, з кінця 13 століття до початку 14-го століття, деякі італійські живописці включали монгольське письмо (зокрема, шрифт фанг-па) у релігійний живопис.[4][5] Приклади можна побачити в розписі верхньої церкви Св. Франциска в Ассізі, або на картинах Джотто і пов'язаних художників.[5][6]

 
Християнський надгробок з Цюаньчжоу з написами монгольським шрифтом фанг-па, 1324 р.[7]

Ці написи часто імітували монгольський шрифт фанг-па, ймовірно виявлений митцями через монгольські паперові гроші або пайцза (проїзні квитки), такі як ті, що отримав Марко Поло під час його подорожей.[8] На фресках Святого Ієроніма, Августина і папи Григорія I в базиліці Сан-Франческо в Ассізі (1296—1300 рр.), вони вивчають книги, написані в псевдо-монгольським письмом.[3] Знаменитий художник епохи Відродження Джотто і його учні часто поєднували арабський шрифт і шрифт фанг-па в своїх картинах.[9] У картині Джотто «Розп'яття» (1304—1312/1313), солдати носять туніки з написом псевдо-монгольським шрифтом[1], у його ж картині «Мадонна з немовлям» (1320—1330), вбрання Діви Марії має поділ, прикрашений сумішшю арабського і монгольського шрифтів.[1] Джотто також використав монгольське письмо у каплиці Скровеньї.[5]

Крім впливу обміну між західним і монгольським світом у той період, точна причина включення монгольського письма у картини епохи Раннього Відродження невідома. Ймовірно, що західники вважали письмо 13-14 століття Близького Сходу (таке як монгольське і арабське) тим самим, що було письмом у часи Ісуса, і таким чином вважали природним при зображенні ранніх християн підкреслювати це ним. Частково це може бути частково, що деякі об'єкти ісламської епохи з написами вважалися християнськими реліквіями.[10] Ще однією причиною може бути те, що художник хотів висловити культурну універсальність християнської віри, шляхом змішування разом різних письмових мов, в той час, коли церква мала сильні міжнародні амбіції.[11] Або використання монгольських культурних маркерів було і способом висловити східні зв'язки європейських релігійних орденів, таких як орден францисканців.[5]

Відома певна міра культурної і художньої взаємодії на сході завдяки розвитку християнства серед монголів. Використання монгольського письма в асоціації з репрезентацією християнства можна побачити, наприклад, у несторіанських християнських стелах, наприклад у Цюаньчжоу, які датуються 14 століттям.[7]

Використання монгольського письма фанг-па у середньовічному європейському живописі залишалось непоміченим, доки воно не було вперше ідентифіковано в 1980-х роках японським вченим Хідемічі Танака.[12] Результати його досліджень були опубліковані у праці 1983 року «Монгольське письмо живопису Джотто в капелі Скровеньї в Падуї».[13] Аналогічно, аде частіше, використовувалось і куфічне арабське письмо, відоме як «псевдо-куфічне письмо».

«Тартарський» текстиль Монгольської імперії в середньовічному мистецтві ред.

 
Одяг з дрібним орнаментом у тартарському стилі на Архангелі Гавриїлі на картині «Благовіщення» роботи Сімоне Мартіні (1333).[14][15]

Близько 1300 року, текстиль Монгольської імперії знайшов свій шлях в Італію і став досить впливовими в італійському мистецтві.[16] Ці текстилі навіть здійснили революцію в орнаментах італійського текстилю.[17] Між 1265 і 1308 роками, зв'язки між правителями Заходу і Держави Хулагуїдів мали наслідком численні обміни людьми і подарунками, як наприклад, коли близько 100 монголів у монгольському вбранні, приїхали до Риму на папський ювілей папи Боніфація VIII в 1300 році.[18] Великі кількості panni tartarici (тартарської тканини) були зафіксовані в папській інвентаризації 1295 року; вони ймовірно були дипломатичними подарунками Держави Хулагуїдів.[19] Пізніше західні купці також могли купувати такий текстиль з Тебриза і монгольської столиці Сольтаніє, заснованої Ольджайту між 1305 і 1313 роками, і до захоплення порту Кілкійської Вірменії Аяс Мамлюками в 1347 році.[20] Тартарське полотно було результатом міжкультурного обміну під владою монголів.[21]

 
Папа Боніфацій VIII в 1300 ювілейному році з «тартарською  тканиною» перед ним, з «ритмічним китайсько-монгольським візерунком».[22]

Текстиль Монгольської імперії  мав сильний вплив на італійський текстильний дизайн десь з 1330 року.[23] Тип «татарської» тканини, прийнятий Заходом, мав дрібні орнаменти у щільному розташуванні. Такого роду текстиль представлений в одязі архангела Гавриїла в «Благовіщенні» роботи Сімоне Мартіні (1333 р.).[24]

Інші орнаменти включали природні композиції з квітів та лози з фантастичними тваринами.[25] Такий текстиль зображений у завісі заднього плану на картині Джотто «Коронація Діви Марії» (близько 1330 р.), найраннішому такому зображенні тартарської тканини.[25] Китайський типи квіткових орнаментів були також прийняті, як видно у хламидах Христа і Діви у картині «Коронація Діви Марії»  роботи Паоло Венеціано (близько 1350 р.).[26]

Відбувалось і запозичення китайських текстильних орнаментів з монгольської династії Юань: текстиль з Ірану і Іраку в 14 столітті включив китайські орнаменти з феніксом з шовку і золотих ниток до своїх, а італійські ткачі повністю запозичили такі орнаменти з другої половини 14 століття (включно з феніксом). Ці орнаменти мають китайське походження, але потрапили в Європу через монгольський світ.[27]

Монголи в європейському живописі ред.

 
Монгольський полководець тисяч вояк, у роботі Амброджо Лоренцетті «'Мучеництво францисканців», 1330 р.

Монголи присутні у різних європейських картинах 13-14 століття. Це дозволяє припустити, що італійські митці були в прямому контакті з людьми з Тартарії.[28]

 
Битва при Легниці, 1241 р., між монголами (ліворуч) і європейськими лицарями (праворуч). 14-те століття.

Вже в 1253 році, в ході первісної зустрічі монголів з Заходом після монгольської навали Європи, Матвій Паризький зображував монгольських солдатів з їх характерним конічним капелюхом, як людожерів у своїй «Chronica Majora».[5]

Пізніше монголи зображувались значно менш карикатурно. Подорож Марко Поло до Монгольської Імперії породила детальний опис монгольського правителя Хубілая і його двору.[29]

Монголи в той час деколи включались до праць європейських художників, особливо для ілюстрації подій в Азії або на Святій Землі. Серед інших робіт, монгольські вершники з'являються на картині «Розп'яття Святого Петра» Джотто (близько 1299 року), напевно, після візиту монгольських гостей зі Сходу, таких як монгольська делегація, яка відомо, брала участь в папському ювілеї 1300 року у Римі.[30]

Монгольські лучники також показані стріляючими у Святого Севастіана на картині «Мучеництво Святого Севастіана» Джованні дель Бйондо (близько 1370 року)[31], а монгольські командири у формі з'являються на картині Амброджо Лоренцетті «Мучеництво францисканців» (1285—1348 роки) з їх характерними конічними капелюхами, прикрашеними пером.[5][32][33]

Примітки ред.

  1. а б в г Mack, p.61. Архів оригіналу за 26 липня 2017. Процитовано 6 серпня 2016. 
  2. Предмет особливо описаний у праці Rosamond E. Mack, in Bazaar to Piazza: Islamic Trade and Italian Art, 1300—1600.
  3. а б Тексти Ієроніма (знищені землетрусом 1997 року), Августина та папи Григорія I квадратними блоками вертикальних, горизонтальних та кривих ліній, які можна назвати псевдо-монгольськими. Хоча художник розташував блоки на сторінці горизонтально у західному стилі, сам їх шрифт імітує фанг-па, який пишуть вертикально", Mack, p.52 [Архівовано 30 липня 2017 у Wayback Machine.]
  4. «Під час Pax Mongolica декілька італійських художників імітували монгольський шрифт фагс-па», у Mack p.51 [Архівовано 26 липня 2017 у Wayback Machine.]
  5. а б в г д е The art, science, and technology of medieval travel by Andrea Kann p.94. Архів оригіналу за 28 серпня 2017. Процитовано 6 серпня 2016. 
  6. «Ассізькі художники і Джотто…, імітували монгольський шрифт до 1307 року, коли звіти про успіх отця Джона з Монтекорвіно у Пекіні досягли Заходу, що спричинило великі місіонерські зусилля в центральній Азії та Китаї» Mack, p.51 [Архівовано 26 липня 2017 у Wayback Machine.]
  7. а б Jesus on the Silk Road by Dale A. Johnson p.73
  8. Mack, p.52. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 6 серпня 2016. 
  9. Mack, p.54. Архів оригіналу за 18 червня 2017. Процитовано 6 серпня 2016. 
  10. Mack, p.52 [Архівовано 30 липня 2017 у Wayback Machine.], Mack, p.69 [Архівовано 18 червня 2017 у Wayback Machine.]
  11. «Because the Arabic and 'Pag Pa were associated with the Holy Land and the Early Christian Era, the frames could emphasize the origin and age of the images they surround. Perhaps they marked the imagery of a universal faith, an artistic intention consistent with the Church's contemporary international program.» Mack, p.69 [Архівовано 18 червня 2017 у Wayback Machine.]
  12. «Хідемічі Танака у чудовому натхненні переконливо встановив, що Джотто був знайомий зі шрифтом фагс-па і що він використовував його як декоративний мотив у Падуї та інших місцях.» у Arnold, p.124 [Архівовано 25 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
  13. The Mongolian Script in Giotto Paintings at the Scrovegni Chapel at Padova у Europäische Kunst um 1300, Akten des XXV.
  14. Mack, p.35-36 [Архівовано 18 червня 2017 у Wayback Machine.]: "A well-documented example of a delayed but creative Italian response to the new Tatar cloths is that of the tiny-pattern design, in which small leaves or plants and animals rhythmically organized in dense, allover composition.
  15. «Simone Martini (…) depicted this angel wearing a robe of Mongol nasij cloth -a gold working of leaves on a white background- usually described in western inventories as panno tartarico albo ad floria aurea» in Princely gifts and papal treasures by Lauren Arnold p.121 [Архівовано 19 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
  16. «The Pax Mongolica brought an influx of influential „Tatar“ textiles into Italy about 1300 (see for example Fig. 22, 25, 32) and left its mark on fourteenth-century Italian art in Mongol figures, costumes (see Fig. 160), and script (see Fig. 43, 49) in paintings and in references to monuments along the caravan routes on the facades of the Doge's Palace in Venice (see Fig. 10)» in Mack, p.18 [Архівовано 30 липня 2017 у Wayback Machine.]
  17. "The fabrics that revolutionized Italian textile design beginning about the 1330s were the Tatar cloths arriving from Central Asia and Syria during the Pax Mongolica.
  18. Mack, p.18. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 6 серпня 2016. 
  19. Mack, p.18 [Архівовано 30 липня 2017 у Wayback Machine.], Mack, p.35 [Архівовано 18 червня 2017 у Wayback Machine.]
  20. Mack, p.16-17. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 6 серпня 2016. 
  21. Mack p.35 [Архівовано 18 червня 2017 у Wayback Machine.]: «Тартарські тканини самі були продуктом міжкультурного обміну. Коли монгольські воїни-кочівники стали імперськими правителями, вони запозичили багато аспектів культури витонченого текстилю підкорених ісламських земель та почали надавати перевагу шовку, розкішно вишитому золотими нитками. Зазвичай, монголи не вбивали майстрів створення тканин — і мусульман, і китайців, розподіляючи їх як трофей, та перевозили їх до нових майстерень, розташованих деінде в їх імперії. Полонені майстри служили при імперських дворах, дворах військової та урядової шляхти, яку часто набирали з підкорених народів. Наприклад, відомо, що гератські та китайські майстри працювали разом, а деяких гератців повернули до їх домівок у східній Персії (зараз Афганістан). Культурний обмін між імперською елітою та майстрами, які на неї працювали, мав наслідком багату та виразну суміш ісламських і китайських технік та орнаментів.»
  22. «На цьому фрагменті фрески, які приписують Джотто, папа Боніфацій VIII оголошує 1300 ювілейний рік. Через балкон перекинута „тартарська тканина“, одна з багатьох шовкових тканин, подарованих перським монгольським правителем, яка вирізняється ритмічним китайсько-монгольськиморнаментом» «Silk» p.41.
  23. Mack, p.35. Архів оригіналу за 18 червня 2017. Процитовано 6 серпня 2016. 
  24. Mack, p.35-36. Архів оригіналу за 18 червня 2017. Процитовано 6 серпня 2016. 
  25. а б Mack, p.37. Архів оригіналу за 18 червня 2017. Процитовано 6 серпня 2016. 
  26. а б Mack, p.38. Архів оригіналу за 18 червня 2017. Процитовано 6 серпня 2016. 
  27. Rosamond E.Mack, ISBN 0-520-22131-1 p.27-49. Архів оригіналу за 18 червня 2017. Процитовано 6 серпня 2016. 
  28. Arnold, p.124
  29. America views China: American images of China then and now by Jonathan Goldstein, Jerry Israel, Hilary Conroy p.36
  30. а б Arnold, p.54. Архів оригіналу за 25 жовтня 2012. Процитовано 6 серпня 2016. 
  31. а б Arnold, p.113. Архів оригіналу за 25 жовтня 2012. Процитовано 6 серпня 2016. 
  32. а б Rosamond E. Mack, Bazaar to Piazza: Islamic Trade and Italian Art 1300—1600 (ISBN 0-520-22131-1), p. 151: "The Mongol physiognomies of the ruler and two warriors wearing tall pointed hats, however, were probably observed among emissaries whom the Il-Khanids sent to Italy during the first decades of the fourteenth century.
  33. а б «Mongol figures and costumes» in the painting: «Mongol figures, costumes (see Fig. 160)», Mack, p.18 [Архівовано 30 липня 2017 у Wayback Machine.]

Посилання ред.

  • Mack, Rosamond E. Bazaar to Piazza: Islamic Trade and Italian Art, 1300—1600, University of California Press, 2001 ISBN 0-520-22131-1
  • Arnold, Lauren Princely Gifts and Papal Treasures, University of San Francisco, 1999 ISBN 0-9670628-0-2