Монастир Святого Духа у Вільнюсі


Віленський монастир Святого Духа (лит. Vilniaus Šventos Dvasios vienuolynas) — єдиний чоловічий монастир Віленської і Литовської єпархії Російської православної церкви в місті Вільнюсі в Литві.

Монастир Святого Духа у Вільнюсі
Šventos Dvasios vienuolynas
Wilno - cerkiew Sw. Ducha 4.JPG
54°40′30″ пн. ш. 25°17′33″ сх. д. / 54.67519000002777574° пн. ш. 25.29258000002777962° сх. д. / 54.67519000002777574; 25.29258000002777962Координати: 54°40′30″ пн. ш. 25°17′33″ сх. д. / 54.67519000002777574° пн. ш. 25.29258000002777962° сх. д. / 54.67519000002777574; 25.29258000002777962
Розташування Вільнюс Литва
Конфесія православ'я
Єпархія Віленська

CMNS: Монастир Святого Духа у Вільнюсі у Вікісховищі

Головним монастирським храмом (кафоліконом) є собор Зішестя Святого Духа на апостолів.

ІсторіяРедагувати

Свято-Троїцьке братство ще в 1588 отримало від константинопольського патріарха Єремії II права ставропігії (що означало безпосереднє підпорядкування константинопольському патріарху, незалежність від місцевої церковної влади і особливі привілеї).

Ці права перейшли до Свято-Духівського монастиря. Монастирський чернецький статут був прийнятий в 1614. Першим настоятелем став архімандрит Леонтій Карпович. Його наступником був архієпископ Полоцький Мелетій Смотрицький. У 16291633 намісником монастиря був Йосип (Бобрикович), згодом єпископ Мстиславський та Могилевський. При монастирі діяло братське училище — колегія, яка складалася з п'яти класів. У ній викладалися ті ж самі предмети, що й у віленській єзуїтській академії. Першим ректором братського училища був перший настоятель Свято-Духівського монастиря Леонтій Карпович. Тут викладав відомий Кирило Лукаріс, який згодом став константинопольським патріархом.

 
Плити з іменами архієпископів Віленських і Литовських, похованих в церкві

Друкарня при монастирі припинила діяльність у 1648. Після пожежі 1749 року, під час якої постраждали будівлі колегії, припинилася і діяльність навчального закладу.

Зі стін монастиря Святого Духа виходили православні єпископи Литви і Білорусі, видатні церковні діячі. Після поділу Речі Посполитої Свято-Духівський монастир і храм перейшли під керування Мінської єпархії. У 1797 монастир був визначений у другий клас. Стараннями архімандрита Йоіла Котовича в 1833 монастир стає першокласним і отримує щорічне фінансування зі скарбниці, сумою в 4176 рублів[1]. Віленські архіпастирі одночасно були і настоятелями монастиря. Першим таким настоятелем був архієпископ, потім митрополит Йосиф (Семашко) (похований у Свято-Духівській церкві). В часи Йосифа в обителі жили п'ятеро монахів. При архімандриті Платоні (Городецькому) в монастирі оселилося кілька ченців костромських монастирів. У 1840 налічувалося п'ятнадцять чоловік, зараз —дванадцять[2].

У 1960 за рішенням місцевої влади був закритий Віленський жіночий монастир Марії Магдалини, а його споруди конфісковані. Ігуменя і 27 сестер монастиря оселились в одному з корпусів Свято-Духівської обителі.

У 2015 році сестри монастиря Марії Магдалини були переведені в приміщення, розташоване при храмі святого Олександра Невського у Вільнюсі[3].

НастоятеліРедагувати

намісники

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Шлевис, Герман. Православные храмы Литвы. — Вильнюс : Свято-Духов монастырь, 2006. — С. 20. — ISBN 9986-559-62-6.
  2. Свято-Духов монастырь (en). www.orthodoxy.lt. Процитовано 2019-02-10. 
  3. Открытие Мариинской обители. Архів оригіналу за 2017-09-07. Процитовано 2017-09-06. 
  4. Иоасаф (архимандрит виленского Свято-Духова монастыря) // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)
  5. Рункевич С. Г. Иоиль (Котович) // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)

ПосиланняРедагувати