Молодіжний рух - боротьба молоді за задоволення її соціально-економічних і політичних вимог, а також її участь у загальнополітичній боротьбі. У молодіжному русі існують різні напрямки, що відбивають соціальну структуру суспільства; кожне з напрямків пов'язано з інтересами визначених класів і соціальних груп.

Молодіжний рух в УкраїніРедагувати

У зв'язку із стагнацією людських цінностей в Україні заново відроджуються просвітницькі рухи, які ставлять своєю метою донести широкому загалу ті ідеї та цінності, які, на її думку, будуть формувати майбутнє України. Теперішня молодь чітко усвідомлює, що незабаром саме вона, а не хто інший, буде брати безпосередню участь у формуванні політичної долі України.

Одним із найголовніших аспектів діяльності просвітницького руху є повернення України до християнських цінностей, які були "знищенні" під дією глобалізаційних процесів.

ІсторіяРедагувати

Виникнення молодіжних організацій на українських землях розпочалося в 2-й половні 19 ст. і пов’язане з діяльністю громад. У Галичині молодіжні об’єднання (кружки або гуртки) діяли майже в усіх середніх та вищих школах. У 1890-ті рр. такі гуртки з’явилися на тих землях України, що входили до складу Російської імперії. З 1899 по 1905 тут виникло понад 100 різних молодіжних спілок, гуртків, груп, комітетів. Масовим серед студентства стало створення «земляцтв», до яких входили студенти, котрі походили з однієї губернії.

На поч. 20 ст. у Галичині були створені перші масові об’єднання молоді: «Пласт», «Сокіл», «Січ».

Революційні події початку 20 ст. дали поштовх розвиткові молодіжного руху. На поч. 1920-х рр. в УСРР діяла значна кількість небільшовицьких об’єднань молоді: Комуністична юнацька спілка та Українська комуністична робітнича юнацька спілка, Спілка молоді лівих есерів (боротьбистів), організація анархістської молоді України «Набат», організації Російської соціал-демократичної спілки робітничої молоді, Єврейська комуністична спілка молоді, Югендкомфорбанд, Югенд Поалей-Цион, Сіоністсько-соціалістична спілка молоді, Єдина всеросійська організація сіоністської молоді, католицькі молодіжні гуртки «Ружанців» та «Тертіарців»; Баптистська спілка молоді та ін.

Щоб установити свій контроль над рухом в Україні, КП(б)У 1919 створила Комуністичну спілку робітничої молоді України (з 1920 — Комуністична спілка молоді України, з 1924 — Ленінська комуністична спілка молоді України). До 2-ї половини 1920-х рр. комсомол домігся ліквідації інших об’єднань молоді і встановив монополію в молодіжному русі.

На західноукраїнських землях, які входили до складу Польщі, Румунії і Чехословаччини, масовими стали організації — «Пласт», «Сокіл», «Січ», «Луг», товариство «Орли» — Католицька асоціація української молоді (див. «Орли»), Союз української поступової молоді ім. М.Драгоманова «Каменярі». Діяли інші молодіжні структури, у складі яких перебували українські юнаки й дівчата: («Стрілок», «Крокус», Союз польського хавцерства, Союз польської молоді та ін.). 1922 було створено Волинську спілку сільської молоді, яка об’єднувала молодих селян-українців. Нелегально функціонували молодіжні організації радикального спрямування: Комуністична спілка молоді Західної України; націоналістичні: Група української національної молоді, Союз української націоналістичної молоді, Юнацтво ОУН. Більшість студентів, які перебували під впливом українського націоналістичного руху, входили до Центрального союзу українського студентства (у 1920-ті рр.) та Союзу українських студентських організацій під Польщею (у 1930-ті рр.). Діяли також: прорадянське студентське об’єднання — Ділове об’єднання поступового студентства, товариство українських студентів-католиків «Обнова» та інші нечисленні студентські організації. Із встановленням на західноукраїнських землях радянської влади всі молодіжні організації, крім комсомолу, були заборонені.

З 2-ї половини 1920-х рр. для УРСР і з поч. 1940-х рр. у Західній Україні молодіжний рух майже цілковито пов’язаний з діяльністю ЛКСМУ як громадської організації, що одночасно здійснювала державницькі функції. Альтернативний молодіжний рух був представлений невеликими групами, що мали на меті боротьбу з існуючим режимом: Українською національно-козацькою партією в Києві 1925—26, Соціал-демократичною партією України на Харківщині 1935—36, Інтернаціоналістською спілкою життя і свободи в Сталінському районі Донецької області 1935—36, низкою організацій, які виникали протягом 50-х — 1-ї половини 80-х рр. 20 ст.

У 2-й пол. 1980-х рр. виникають «неформальні» групи та об’єднання молоді, зорганізовані на засадах культурологічних інтересів, захоплення певними видами спорту тощо.

Вони швидко політизувалися, зробили великий внесок у розвиток загальнодемократичного та національного рухів в Україні наприкінці 80-х — на початку 90-х рр. 20 ст.

Докорінні зміни в молодіжному русі сталися після здобуття Україною держ. незалежності. Нині в Україні діє кілька десятків всеукраїнських і кілька сотень регіональних молодіжних структур.

Див. такожРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати