Відкрити головне меню

Молодова́ — село в Україні, у Старосалтівській селищній територіальній громаді Вовчанського району Харківської області. Населення становить 595 осіб.

село Молодова
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район/міськрада Вовчанський район
Громада Старосалтівська селищна громада
Код КОАТУУ 6321684401
Облікова картка Молодова 
Основні дані
Засноване 1635
Населення 595
Площа 2,63 км²
Густота населення 250,57 осіб/км²
Поштовий індекс 62563
Телефонний код +380 5741
Географічні дані
Географічні координати 50°02′20″ пн. ш. 36°46′30″ сх. д. / 50.03889° пн. ш. 36.77500° сх. д. / 50.03889; 36.77500Координати: 50°02′20″ пн. ш. 36°46′30″ сх. д. / 50.03889° пн. ш. 36.77500° сх. д. / 50.03889; 36.77500
Середня висота
над рівнем моря
137 м
Відстань до
районного центру
32 км
Найближча залізнична станція Вовчанськ
Відстань до
залізничної станції
32 км
Місцева влада
Адреса ради 62563, Харківська обл., Вовчанський р-н, с. Молодова, вул. Радянська, 3, тел. 6-23-45
Сільський голова Тимофєєв Віктор Іванович
Карта
Молодова. Карта розташування: Україна
Молодова
Молодова
Молодова. Карта розташування: Харківська область
Молодова
Молодова
Молодова. Карта розташування: Вовчанський район
Молодова
Молодова

Молодова у Вікісховищі?

ГеографіяРедагувати

Географічне розташуванняРедагувати

Село Молодова знаходиться у південній частині Середньоросійської височини. Середня висота над рівнем моря 137 м, максимальна висота - 182 м. Село розташовано в південній частині Вовчанського району на правому березі Сіверського Дінця. На заході найближчим селом є Піщане на півночі - смт Старий Салтів, на півдні село Велика Бабка. Село оточене великим лісовим массвом (дуб) урочище Хотомлянська Дача.

ВодоймиРедагувати

Через село протікая невелика річка Великий Лог, що пересихає, вона є притокою річки Бабка. На окраїні села річка перегороджена та утворює невеликий ставок, який запруднений карликовими видами риб. На схід від села знаходиться Печенізьке водосховище (річка Сіверський Донець). В лісі неподалік села розташоване потужне джерело Караван. Від джерела бере почато струмок який прегороджен штучним насипом та утворює невелике озеро. Підземні води залягають на різних глибинах

ІсторіяРедагувати

 
Церква Богоявлення Господнього. В процесі реставрації.

Село засноване у 1635 році, колоністами з Московського царства. До скасування кріпацтва, у 1861 році, більшість селян - державні кріпаки. За даними на 1864 рік у казеній слободі, центрі Старосалтівської волості Вовчанського повіту, мешкало 805 осіб (411 чоловічої статі та 394 — жіночої), налічувалось 448 дворових господарств, існували православна церква[1]. Церква Богоявлення господнього, названий на честь свята Богоявлення. Історія храму почалась у 1740 році, коли в селі було побудовано невелику дерев'яну церкву. Архіви свідчать, що церква була збудована без жодного цвяха, а тільки дерев'яні шурупи. Через збільшення населення наприкінці ХІХст., постала потреба у новому, більшому храмі. Завдяки зусиллям поміщиків та селян у 1907 році було завершено будівництво нового храму. Це була велична будівля з високою дзвіницею. До дзвіниці вели стрімкі сходи. Над майданчиком з міцною залізною огорожею на товстій балці висіли дзвони, найбільший з них важив 100 пудів.

 
Меморіал

Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 1993 осіб[2].

У роки Визвольних змагань село переходило з одних рук до інших. У грудні 1917 року село було окуповане більшовиками, в березні 1918 року було звільнено військами УНР. Восени того ж року знову було окуповане більшовиками, а влітку на короткий термін селом володіла Біла армія А. Денікіна.

У 1929 році в селі розпочалось розкоркулення, тих хто не хотів вступати у колгоспи - депортували на Урал. Після розкуркулення, храм був закритий. Висока дзвіниця була зруйнована. Старожили розповідають, що дзвін був таємно, вночі, вивезений в ліс і закопаний в землю. За ці роки храм перетворювався у Будинок культури, склад та сільський клуб, пізніше - колгоспну комору.

У 1932 - 1933 роках село пережило голодомор.

У роки німецько-радянської війни село тричі зазнавало нацистської окупації. Остаточно з села вигнали нацистських окупантів 9 серпня 1943 року в ході Курської битви. Після війни село розбудовувалось та розвивалось було повністю електрифіковано та прокладено дорогу з твердим покриттям, збудовано сільський клуб та нові вулиці, встановлено пам'ятник загиблим солдатам у роки німецько-радянської війни.

За даними перепису населення 2001 року в селі мешкає 659 осіб. За часи незалежності частина села була газифікована, а з 2011 року ведеться реконструкція церкви. У 2015 році село увійшло до складу Старосалтівської селищної громадіи Вовчанського району Харківської області. У зв'язку з зменшенням кількості дітей шкільного віку у 2015 році було зачинено сільську школу.

ЕкономікаРедагувати

  • У селі є молочно-товарна і птахо-товарна ферми, машинно-тракторні майстерні.
  • Лісництво.
  • Садове товариство «Фіалка» та «Караван».

Об'єкти соціальної сфериРедагувати

Природоохоронні об'ктиРедагувати

Ландшафтний заказник місцевого значення «Соколята». Площа 501,0 га. Розміщений біля села Молодова, Хотомлянського і Старосалтівського лісництва. Фрагмент типових для лісостепової зони ландшафтів сильно порізаних лісових пагорбів з сірими і темно-сірими лісовими ґрунтами. Це - найцінніша частину лісового масиву на плато і його схилах.

Пам'ятникиРедагувати

Меморіал загиблим солдатам та місцевим жителям у роки німецько-радянської війни. Тут поховано 427 жертв війни

ГалереяРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.
  2. рос. дореф. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.