Можливий референдум про незалежність Шотландії

Можливий референдум про незалежність Шотландії — імовірний референдум, до проведення якого закликають представники Національної партії Шотландії. Перша міністерка Шотландії та лідерка Шотландської національної партії Нікола Стерджен оголосила, що питання будуть обговорювати після завершення процедури виходу Сполученого Королівства з ЄС[1].

Незважаючи на відцентрові настрої в Шотландії, Британський уряд не підтримує ідею щодо її незалежності, та після Виходу Британії з ЄС планує зміцнити стосунки між частинами Сполученого королівства.

 ІсторіяРедагувати

 
Шотландія в Сполученому Королівстві.

Референдуми про деволюціїРедагувати

Пропозицію про деволюцію було винесено на референдум 1979 року, однак владні повноваження між Лондоном та Единбургом перерозподілені не були. На користь деволюції висловилася більшість, тим не менш, частка осіб, які підтримали пропозицію, виявилася недостатньо великою[2]. Члену Парламенту від Лейбористської партії вдалося домогтись затвердження пункту, згідно з яким для ухвалення рішення достатньо згоди 40 % всього електорату[2]. Надалі (1979—1997) реформи конституційного значення не проводилися. Незабаром після повернення британських соціал-демократів до влади був проведений новий референдум[3]. Цього разу бажання електорату було виражене достатньо переконливо, виборці висловилися за створення місцевого парламенту та за його можливість регулювати базову ставку прибуткового податку[3].

Референдум 2014Редагувати

15 жовтня 2012 прем'єр-міністром Великої Британії Девідом Кемероном та першим міністром регіонального уряду Шотландії Алексом Селмондом була підписана угода, що визначила порядок проведення референдуму про незалежність Шотландії восени 2014 року[4][5].

За результатами усіх 32-х шотландських регіонів, які брали участь у референдумі, «Ні» незалежності сказали близько 55 % виборців, «За» — 45 %. Прихильники незалежності перемогли у чотирьох округах з 32-х.[6]

Референдум щодо членства Британії в ЄСРедагувати

Референдум щодо членства Великої Британії в ЄС пройшов у Великій Британії та Гібралтарі 23 червня 2016 року.

Результати проведення даного референдуму:

  • 51,9 % виборців виявили своє бажання покинути ЄС.
  • 48,1 % виборців побажали залишитися в складі Європейського союзу.

Шотландці та жителі Північної Ірландії в цілому виявили своє бажання залишитися в складі ЄС, а ось валлійці й англійці, без Лондона, проголосували за вихід. Саме у зв'язку з цим розподілом волевиявлення і почалося обговорення другого референдуму щодо незалежності[7]. Перша міністерка Шотландії та лідерка Шотландської національної партії Нікола Стерджен оголосила можливі дати: 2018 або 2019 рік. Прем’єр-міністерка Тереза Мей та чинний уряд Королівства рішуче розкритикував ідею. Консенсус було досягнуто, коли Нікола Стерджен оголосила, що питання будуть обговорювати після завершення процедури виходу Сполученого Королівства з ЄС[1].

Право на обранняРедагувати

За умовами закону 2010 року такі категорії осіб мають право взяти участь у референдумі:[8]

  • громадяни Британії, які проживають у Шотландії;
  • громадяни країн Співдружності, що проживають в Шотландії;
  • громадяни країн ЄС, що проживають в Шотландії;
  • члени Палати лордів, що проживають в Шотландії;
  • військовослужбовці Сполученого Королівства, зареєстровані як виборці в Шотландії;
  • службовці британського Уряду, зареєстровані як виборці в Шотландії.

Також, ШНП запропонувала знизити віковий виборчий ценз з 18 до 16 років[9][8]. У січні 2012 року член шотландського Парламенту від лейбористів Елейн Маррі запропонувала обговорити питання про надання виборчого права шотландцям, які проживають поза межами країни[10]. Уряд Шотландії відхилив ініціативу, оскільки при цьому складність проведення референдуму зросте. Крім того, Кабінетом міністрів приведено положення Комітету з прав людини ООН, згідно з яким референдум, що не проводиться за бажанням резидентів, буде поставлено під сумнів іншими державами[10]. У Палаті лордів баронесою Саймонс озвучена ідея про надання виборчого права всім громадянам Сполученого Королівства, оскільки результати голосування вплинуть на всю країну в цілому[10]. Ця пропозиція була відкинута Урядом СК. При цьому лорд Уоллес відзначив, що всього 2 з 11 референдумів, які пройшли в державі з 1973, припускали участь громадян з усіх частин країни[10].

ПриміткиРедагувати

  1. а б Sturgeon puts referendum plans on hold. BBC News (en-GB). 2017-06-27. Процитовано 2017-11-06. 
  2. а б The 1979 Referendums. BBC News (BBC). Процитовано 16 January 2012. 
  3. а б Scottish Referendum Live – The Results. BBC News (BBC). Процитовано 16 January 2012. 
  4. В Эдинбурге подписано соглашение о проведении референдума о независимости Шотландии
  5. Кэмерон дал добро на референдум о самоопределении Шотландии
  6. На референдумі в Шотландії перемогли противники незалежності
  7. (www.dw.com), Deutsche Welle. Чи буде у Шотландії другий референдум про незалежність? | Політичні новини з Європи: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 17.03.2017. DW.COM (uk). Процитовано 2017-11-06. 
  8. а б Scotland's Future: Draft Referendum (Scotland) Bill Consultation Paper (pdf). www.scotland.gov.uk > Publications > 2010 > February > Scotland's Future: Draft Referendum (Scotland) Bil > PDF 1. Scottish Government. 2010-02-25. Архів оригіналу за 2010-02-25. Процитовано 2010-02-25. 
  9. Macdonnell, Hamish (17 September 2011). 16-year-olds likely to get the vote on Union split. The Times Scotland (London: Times Newspapers Limited). Процитовано 18 September 2011. 
  10. а б в г Scottish independence: SNP dismisses ex-pat voting call. BBC News (BBC). 18 January 2012. Процитовано 19 January 2012.