Михайлівка (Василівський район)
Михайлівка — селище в Україні, адміністративний центр Михайлівської селищної громади Василівського району Запорізької області. Населення становить 12 тис. осіб (2019). До 2017 року було адміністративним центром Михайлівської селищної ради, до складу якої, крім того, входили села Вовківка, Тарсалак, Нововолодимирівка, Першотравневе та Петрівка.
| Селище Михайлівка | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
.jpg)
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Запорізька область | ||||
| Район |  Василівський район
| ||||
| Громада | Михайлівська селищна громада | ||||
| Код КАТОТТГ: | |||||
| Основні дані | |||||
| Засновано | 30 травня 1810 (213 років) | ||||
| Площа | 33,33 км² | ||||
| Населення | 11 949 (2019)[1] | ||||
| Густота | 358,5 осіб/км²; | ||||
| Поштовий індекс | 72000—72007 | ||||
| Телефонний код | +380 6132 | ||||
| Географічні координати | 47°16′06″ пн. ш. 35°13′44″ сх. д. / 47.26833° пн. ш. 35.22889° сх. д.Координати: 47°16′06″ пн. ш. 35°13′44″ сх. д. / 47.26833° пн. ш. 35.22889° сх. д. | ||||
| Висота над рівнем моря | 87 м
| ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція: | Пришиб | ||||
| До станції: | 8 км | ||||
| До обл. центру: | |||||
| - залізницею: | 69 км | ||||
| - автошляхами: | 77,9 км | ||||
| Селищна влада | |||||
| Адреса | 72000, Запорізька обл., Василівський р-н, смт Михайлівка, вул. Центральна, 22 | ||||
| Карта | |||||
  Михайлівка | |||||
 Михайлівка | |||||
| |||||
|
| |||||
Географічне розташування ред.
Селище міського типу Михайлівка розташоване за 8 км від смт Пришиб. Поруч із селищем тече 3-й магістральний канал. Через селище проходять автошляхи територіального значення Т 0810 та Т 0818.
Відстань до обласного центру становить близько 77 км і проходить автошляхами Т 0818 та М18E105.
Історія ред.
Заселення території нинішньої Михайлівщини припадає на перше десятиріччя XIX століття. Розселені хуторами в урочищах на північно-західному боці балки Єдикорень (Ядик Кургень), яка перетинає сьогодні Михайлівку з півдня на північ, поселенці називалися єдикорівськими хуторянами та були приписані до Великотокмацької парафії. У 1810 році громада купила дерев'яну церкву в Токмаку і 30 травня того ж року відбулось урочисте її освячення. З того дня поселення єдикоренців стало називатися Михайлівкою на честь одного з перших поселенців, багатого селянина, колишнього козака з Полтавщини Михайла Чудновського, який заснував 1805 року свій хутір на старовинному чумацькому шляху. З освячення церкви розпочинається відлік часу літопису Михайлівки й 30 травня 1910 року широко святкувалось її 100-річчя.
Селище було колишнім центром Михайлівської волості Мелітопольського повіту Таврійської губернії.
За даними на 1886 рік у селі мешкало 9160 осіб, налічувалось 1415 дворів, існували православна церква, синагога, 3 школи, поштова станція, 18 лавок, 3 постоялих двори, трактир, залізнична станція Пришиб первинна назва — Михайлівка), проходило дві ярмарки на рік та базар щосереди[2]. За 7 верст — лісова пристань.
Станом на 1915 рік Михайлівка була великим торговельним центром, налічується близько сотні торговельних підприємств із загальним річним оборотом понад 750 тисяч карбованців, вагранковий, бричковий і миловарний заводи, кондитерська фабрика, паровий млин, дві олійниці, склад лісоматеріалів. Фінансував заклади та підприємства приватний комерційний банк. Особливе значення мала хлібна торгівля (до 250 тисяч карбованців), працює борошномельний млин, який перемелює зерна на суму до 3 тисяч карбованців. В селі є поштово-телеграфне відділення.
За статистикою тут проживало 26657 осіб. у тому числі 12742 чоловіки й 13915 жінок. Побудовано три православні церкви, єврейська синагога, до півтора десятка початкових навчальних закладів.
У 1874 році, із завершенням будівництва залізниці від Олександрівська до Севастополя побудована залізнична станція у Пришибі, а потреба у фахівцях змусила відкрити в селищі залізничне училище. Міністерське училище функціонувало у Михайлівці.
Періодично в селі влаштовувалися ярмарки, на яких був великий вибір великої рогатої худоби та коней. Славилися ярмарки широким асортиментом сільськогосподарських продуктів, зокрема високоякісною пшеницею. У власності господарств перебувало 10500 коней, 3655 корів, 2740 овець, багатої іншої худоби та птиці.
За ініціативою сільських вчителів наприкінці ХІХ — початку XX століття у Михайлівці було відкрито три земські бібліотеки із загальним фондом 3250 книг — головним чином релігійного та пригодницького змісту. 1888 року відкрилася перша земська лікарня на 10 ліжок, організовано хірургічне відділення, амбулаторію, трупарню, зведено будинок для медичного персоналу. Лікарня обслуговувала не лише мешканців Михайлівки, а й ще 5 населених пунктів.
1918 року Михайлівка входить до складу Української Народної Республіки.
Постановою ВУЦВК від 7 березня 1923 року адміністративно-територіальний поділ на повіти і волості був ліквідований і на території колишньої Запорізької губернії було створено 3 округи: Запорізький, Бердянський та Мелітопольський, що входили до складу Катеринославської губернії. Цією ж Постановою ВУЦВК від 7 березня 1923 року в складі Мелітопольського округу було створено Михайлівський район з центром в селі Михайлівка.
У Незалежній Україні ред.
З 24 серпня 1991 року у складі незалежної України.
19 травня 2016 року, відповідно розпорядження № 275 голови Запорізької обласної державної адміністрації, перейменовані об'єкти топоніміки смт Михайлівка:[3]
| Сучасна назва | Попередня назва |
|---|---|
| вулиця Захисників України | вулиця Опанасенка |
| вулиця Івана Франка | вулиця Коноваленка |
| провулок Затишний | провулок Коноваленка |
14 грудня 2017 року, в ході децентралізації, утворена Михайлівська селищна громада шляхом об'єднання Михайлівської селищної ради, Бурчацької та Тимошівської сільських рад.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Михайлівського району, Михайлівка увійшла до складу Василівського району[4].
Російське вторгнення в Україну (2022) ред.
У перші місяці присутності російських військ, фіксувався дефіцит товарів першої необхідності. Місцева влада також надала російським загарбникам дані, що до ветеранів АТО та ООС, які проживають у регіоні.
У червні 2022 року зафіксовані випадки дезертирства серед російських окупантів. За повідомленням у Силах оборони Запорізького краю та за даними розвідки у смт Михайлівка з гуртожитку, де раніше фіксувалося місце проживання окупантів зафіксовано випадки дезертирства понад 60 військовослужбовців противника[5].
На окупованих територіях Запорізької області російські окупанти продовжують мародерство. Так, 14 липня 2022 року, в центрі тимчасово окупованій Михайлівки, окупанти продавали побутову техніку. Однак вкрадені в українців речі вони вже не відправляють до дому. Варто зазначити, що побутова техніка була б/в та вся українського виробництва. За словами місцевих жителів, місцеві мешканці боялися запитати у окупантів звідки у них побутова техніка, проте відповідь напрошувалася сама собою. Вони були дуже здивовані такою витівкою окупантів[6].
23 серпня 2022 року правоохоронці закінчили спеціальне досудове розслідування та скерували до суду обвинувальний акт відносно колаборанта, так званого «голови адміністрації Михайлівки» Івана Сушка за фактом колабораційної діяльності, а вранці 24 серпня у тимчасово окупованій російськими військами смт Михайлівка був підірваний автомобіль, в якому їхав «гауляйтер» Іван Сушко, в результаті чого загинув на місці, так і не доживши до вироку суду[7]. За даними слідства, наприкінці квітня 2022 року під час тимчасової окупації селища Михайлівка Василівського району 41-річний місцевий житель Іван Сушко добровільно погодився на пропозицію окупантів очолити незаконно створений орган влади[8].
В ніч з 29 на 30 серпня 2022 року, вперше в окупованій Михайлівці, ЗСУ знищили склад боєприпасів окупантів[9].
Окупанти перетворили на казарми школи, а в лікарні розміщують військову техніку та ховаються за цивільними пацієнтами. Розселення солдатів відбувається попри навчальний процес, зазвичай окупанти займають один з поверхів пояснючи, що це «охорона». У зв'язку зі втечею окупантів з Херсону, потреба в розселенні зросла, відтак окупанти зайняли ще більшу кількість дмовімок місцевих мешканців. Російські окупанти продовжують лікувати своїх поранених у цивільних лікарнях. При цьому цивільних пацієнтів не вивозять, а використовують як щит. У Михайлівці, на території пологового будинку російські загарбники розташовують військову техніку[10].
Населення ред.
Чисельність населення ред.
| 1959 | 1979 | 1989 | 2001 | 2019 |
|---|---|---|---|---|
| 14 023 | 15 265 | 15 077 | 13 726 | 11 949 |
Розподіл населення за рідною мовою (2001) ред.
| українська мова | російська | вірменська |
|---|---|---|
| 76,40 % | 22,22 % | 0,48 % |
Економіка ред.
- ТОВ «ВО Моліс».
- ВАТ «Михайлівський Агрос».
- ТОВ «Агрофірма імені Мічуріна».
- АТ «Мікарнес».
- ТОВ «Фармацевтична компанія „Гіппократ“».
- ТОВ «Агрофірма ЮЛЕНА»
Об'єкти соціальної сфери ред.
- Школа № 1 — гімназія.
- Школа № 2.
- Школа № 3.
- Михайлівська НСШ.
- Михайлівське ВПУ № 52.
- Дитячий дошкільний навчальний заклад «Гніздечко».
- Дитячий дошкільний навчальний заклад «Теремок».
- Будинок культури.
- Музична школа.
- Михайлівське територіальне медичне об'єднання (Михайлівське ТМО).
- Дитячий центр.
Релігія ред.
- Покровська церква.
- Свято-Микільський храм.
Персоналії ред.
- Лєвєн Яків Давидович — пастор протестанської церкви[11].
- Черниховський Саул Гутманович — єврейський поет, писав на івриті.
- Бойко-Мишевський Станіслав Стефанович — народився 11.05.1892 року в селі Вовківка. Наприкінці 1890-х років родина проживала вже у Михайлівці. Військовик Української армії, учасник радянсько-української війни (1917—1921) та польсько-радянської війни (1920).
- 1932 року до Михайлівки разом з родиною переїхала 10-річна Марійка Доліна (1922 — 2010) — майбутня льотчиця, Герой Радянського Союзу, яка тут же і закінчила планерну школу[12].
- Поплавський Федір Ілларіонович — Герой Радянського Союзу[13].
- Гук Раїса Василівна — вчителька Михайлівського НВК, заслужений вчитель України[14].
- Гальперіна-Гінзбург Олена Абрамівна — одна з перших жінок-юристів у Російській імперії.
- Зубко Федір Іванович — отаман повстанського руху півдня України.
- Назаренко Олександр Едуардович - розвідник, учасник російсько-української війни (16.11.1993 - 10.06.2023).
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2019 року (PDF)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації від 19.05.2016 року № 275 Перейменування об'єктів топоніміки міст та районів Запорізької області (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 жовтня 2017. Процитовано 31 серпня 2019.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ У Запорізькій області знову фіксують випадки дезертирства серед російських солдатів [Архівовано 18 червня 2022 у Wayback Machine.] // УНІАН, 2022-06-18
- ↑ В окупованій Михайлівці російські військові з Z-машини продавали побутову техніку. zabor.zp.ua. Процитовано 17 липня 2022.
- ↑ В окупованій Михайлівці на Запоріжжі підірвали «мера»-тамаду Сушка: він був в авто з дитиною коханки. obozrevatel.com. Процитовано 24 серпня 2022.
- ↑ Весільного тамаду-зрадника з Михайлівки будуть судити за колабораціонізм. 1news.zp.ua. Процитовано 23 серпня 2022.
- ↑ В окупованій Михайлівці знищений ворожий склад боєприпасів. 1news.zp.ua. Процитовано 30 серпня 2022.
- ↑ {{|=https://sprotyv.mod.gov.ua/2022/11/23/rosiyany-prodovzhuyut-rozselyaty-svoyih-vijskovyh-u-shkolah/%7C=Російські окупанти продовжують розселяти своїх військових у школах|website=sprotyv.mod.gov.ua|date=2022-11-23}}
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 20 листопада 2009. Процитовано 20 листопада 2009.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Марія Доліна. Архів оригіналу за 9 серпня 2010. Процитовано 1 квітня 2010.
- ↑ Сайт Герои страны (рос.). Архів оригіналу за 1 грудня 2016.
- ↑ Указ президента України № 731/2019. Архів оригіналу за 6 жовтня 2019. Процитовано 6 листопада 2019.
Джерела ред.
- Михайлівка — Інформаційно-пізнавальний портал [Архівовано 13 лютого 2020 у Wayback Machine.] (на основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Запорізька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 765 с.)
- Запорізька обласна державна адміністрація
- Облікова картка [Архівовано 26 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- Михайлівський відділ культури [Архівовано 11 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Банк даних Державної служби статистики України [Архівовано 31 липня 2014 у Wayback Machine.]
- Cities & towns of Ukraine [Архівовано 19 квітня 2012 у Wayback Machine.]