Свєтін Михайло Семенович

радянський та російський актор театру та кіно
(Перенаправлено з Михайло Свєтін)

Миха́йло Семе́нович Свє́тін (при народженні Міша Соломонович Гольцман[3], 11 грудня 1929(19291211), Київ30 серпня 2015, Гатчина) — російський актор, народний артист Росії (1996).

Свєтін Михайло Семенович
Ім'я при народженні Міша Соломонович Гольцман[1]
Народився 11 грудня 1929(1929-12-11)[2]
Київ, Українська СРР, СРСР
Помер 30 серпня 2015(2015-08-30) (85 років)
Гатчина, Ленінградська область, Росія
  • інсульт
  • Поховання Серафимівське кладовищеd
    Національність єврей
    Громадянство  СРСР
     Росія
    Діяльність актор
    Alma mater Київська муніципальна академія музики імені Р. М. Глієра (1958)
    Роки діяльності 19582015
    IMDb nm0841242
    Нагороди та премії
    Народний артист Росії
    Народний артист Росії
    Народний артист Росії (1996)Орден «За заслуги перед Вітчизною»

    CMNS: Свєтін Михайло Семенович у Вікісховищі

    Як розповідав артист у своїх інтерв'ю (наприклад, журналу «Інтерв'ю»), своє справжнє прізвище йому довелося змінити в процесі трудової діяльності в кіно і театрі з незалежних від нього причин; основою псевдоніма послужило ім'я його дочки Світлани. Офіційно змінив паспорт на нове прізвище 1983 року.

    Біографія

    ред.

    Народився в Києві, був першою дитиною в родині. Батько, Соломон Михайлович Гольцман, працював чорноробом на Київській кінофабриці, мати, Ганна Петрівна, була домогосподинею. До війни сім'я проживала за адресою: вул. Басейна, 3, кв. 37[3]. Закінчив Київське музичне училище.

    В 1964—1970 роках працював у Київському театрі музичної комедії.

    У 1970-му почав роботу в Малому драматичному театрі в Ленінграді. З 1980 року був актором ленінградського Театру комедії імені Н. П. Акімова.

    Кінокар'єра Светіна почалася в 1973 році з ролі у фільмі «Не мине й року». Серед найвідоміших робіт Светіна в кіно — ролі у фільмах «Афоня», «Не може бути!», «Дванадцять стільців», «Чародії» та багатьох інших.

    У 1987 році Свєтін був удостоєний звання Заслуженого артиста РРФСР, в 1996 році став Народним артистом Росії. У 2009 році Свєтін отримав орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня.

    Знявся в українських фільмах: «Ні пуху, ні пера!» (1974), «Капітан Крокус і Таємниця маленьких змовників» (1991), «Золоте курча» (1993, «Зефір у шоколаді» (1994, «Об'єкт Джей» (1995), «День переможених» (2009), «Правдива історія про Червоні вітрила» (2010) та інших.

    У серпні 2015 потрапив у лікарню із попереднім діагнозом «інсульт»[4]. Помер вранці 30 серпня, в реанімації Гатчинської центральної районної лікарні.

    Сім'я

    ред.
     
    Гримерна в Театрі Комедії, посмертно закріплена за Михайлом Свєтіним
     

    Фільмографія

    ред.

    Примітки

    ред.
    1. свідоцтво про народження
    2. метрична книга
    3. а б Запис про народження 11 грудня 1929 року Міши Соломоновича Гольцмана // Державний архів міста Києва. Ф. Р-1654. Оп. 1. Спр. 657 (Книга реєстрації актів громадянського стану про народження Ленінського ЗАГС міста Києва за 01.01.1930 — 15.04.1930), Арк. 4-4зв.
    4. Радянському актору Свєтіну провели успішну операцію на серці
    5. Бахарєва, Таїсія. (4 вересня 2015). Дмитро Гордон: «Свєтін дозволяв собі вчити Райкіна, як слід виходити на сцену і грати». «Факты и комментарии». Процитовано 2015-9-10.

    Література

    ред.
    • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. — М., 1998. — С. 678;(рос.)
    • Симоновская В. Михаил Светин. — М., 1989;(рос.)
    • Кинословарь. Т. 3. — СПб., 2001. — С. 82—83.(рос.)