Відкрити головне меню

Миха́йло Семе́нович Свє́тін (при народженні Михайло Соломонович Гольцман, 11 грудня 1929(19291211), Київ30 серпня 2015, Санкт-Петербург) — російський актор, Народний артист Росії (1996).

Свєтін Михайло Семенович
Ім'я при народженні Михайло Соломонович Гольцман
Народився 11 грудня 1929(1929-12-11) або 11 грудня 1930(1930-12-11)[1]
Київ, Українська СРР, СРСР
Помер 30 серпня 2015(2015-08-30)
Гатчина, Ленінградська область, Росія
  • інсульт
  • Поховання Серафимівське кладовище[d]
    Національність українець
    Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
    Flag of Russia.svg Росія
    Діяльність актор
    Alma mater Київський інститут музики імені Рейнгольда Глієра (1958)
    Роки діяльності 195820152015
    IMDb nm0841242
    Нагороди та премії
    Народний артист Росії
    Народний артист Росії (1996)Орден «За заслуги перед Вітчизною»

    Як розповідав артист у своїх інтерв'ю (наприклад, журналу «Інтерв'ю»), своє справжнє прізвище йому довелося змінити в процесі трудової діяльності в кіно і театрі з незалежних від нього причин; основою псевдоніма послужило ім'я його дочки Світлани. Офіційно змінив паспорт на нове прізвище 1983 року.

    Зміст

    БіографіяРедагувати

    Народився в Києві. Закінчив Київське музичне училище.

    В 1964—1970 роках працював у Київському театрі музичної комедії.

    У 1970-му почав роботу в Малому драматичному театрі в Ленінграді. З 1980 року був актором ленінградського Театру комедії імені Н. П. Акімова.

    Кінокар'єра Светіна почалася в 1973 році з ролі у фільмі «Не мине й року». Серед найвідоміших робіт Светіна в кіно — ролі у фільмах «Афоня», «Не може бути!», «Дванадцять стільців», «Чародії» та багатьох інших.

    У 1987 році Свєтін був удостоєний звання Заслуженого артиста РРФСР, в 1996 році став Народним артистом Росії. У 2009 році Свєтін отримав орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня.

    Знявся в українських фільмах: «Ні пуху, ні пера!» (1974), «Капітан Крокус і Таємниця маленьких змовників» (1991), «Золоте курча» (1993, «Зефір у шоколаді» (1994, «Об'єкт Джей» (1995), «День переможених» (2009), «Правдива історія про Червоні вітрила» (2010) та інших.

    У серпні 2015 потрапив у лікарню із попереднім діагнозом «інсульт»[2]. Помер вранці 30 серпня, в реанімації Гатчинської центральної районної лікарні.

    Сім'яРедагувати

     
    Гримерна в Театрі Комедії, посмертно закріплена за Михайлом Свєтіним

    ФільмографіяРедагувати

    ЛітератураРедагувати

    • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. — М., 1998. — С. 678;(рос.)
    • Симоновская В. Михаил Светин. — М., 1989;(рос.)
    • Кинословарь. Т. 3. — СПб., 2001. — С. 82—83.(рос.)

    ПриміткиРедагувати