Вікіпедія

Михайло Ваврик

український церковний діяч, священник УГКЦ, василіянин
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ваврик.

о. Михайло Ваврик, ЧСВВ
Народився 12 грудня 1908(1908-12-12)
Ласківці
Помер 1 березня 1984(1984-03-01) (75 років)
Говторн, Нью-Йорк, США
Поховання Український католицький цвинтар Святого Духаd
Країна  Австро-Угорщина
 ЗУНР
 УНР
Національність українець
Діяльність священник
Alma mater Папський Григоріанський університет
Папський східний інститут
Галузь історія церкви, літургіка
Науковий ступінь доктор богослов'я
Батько Олексій (Олександр) Ваврик
Мати Марія Ваврик
Брати, сестри Василь Ваврик
Нагороди
Хрест «За заслуги перед Церквою і Папою»
Хрест «За заслуги перед Церквою і Папою»

Михайло Ваврик (хресне ім'я Мирослав; 12 грудня 1908, Ласківці — 1 березня 1984, Говторн, штат Нью-Йорк, США) — український церковний діяч, священник УГКЦ, василіянин, доктор богослов'я, історик Церкви і Василіянського Чину, богослов, літургіст, педагог; перший редактор Української секції «Радіо Ватикану», дійсний член НТШ Європи (1963). Рідний брат Василя Ваврика — також василіянина, доктора богослов'я, біблеїста, педагога, військового капелана.

Життєпис ред.

Народився 12 грудня 1908 року в с. Ласківці (нині Тернопільського району Тернопільської області) в сім'ї Олексія (Олександра) Ваврика і Марії Ваврик (інша лінія Вавриків)[1]. Початкову школу закінчив у рідному селі (1915–1919), середню освіту здобув у Бучацькому місійному інституті імені святого Йосафата (1919–1922). 19 серпня 1922 року вступив до Василіянського Чину на новіціят у Крехові, де 7 квітня 1924 року склав перші обіти, а вічні — 28 листопада 1932 року в Кристинополі. Філософію і богослов'я вивчав у монастирських студійних домах у Лаврові (1924–1927), Кристинополі (1927–1928), Добромилі (1928–1929) і в Римі, де слухав лекції у Папському Григоріанському університеті (1930–1931). Священничі свячення отримав 25 грудня 1932 року в Кристинополі з рук Перемишльського єпископа Йосафата Коциловського.

У червні 1934 року виїхав до Рима, де став віце-ректором Української папської колегії святого Йосафата. Вищу богословську освіту завершив у Папському східному інституті (1934–1937) та в Інституті християнської археології (1937–1939).

5 липня 1939 року в Папському східному інституті на основі тези «De Officiis Magni et Parvi Schematis» здобув докторат з богослов'я[2]. Того ж року 14 грудня заснував Українську секцію «Радіо Ватикану» і очолював її до 1942 року. Після війни був головою Українського допомогового комітету, що опікувався українськими емігрантами, які шукали притулку в Українській папській колегії. 19 вересня 1948 року переїхав до США, де отримав призначення на посаду настоятеля василіянського монастиря в Ґлен-Кові біля Нью-Йорка і викладачем місцевої семінарії. У 1953 році переведений до монастиря святого Миколая в Чикаго. У жовтні 1960 року отця Михайла Ваврика відкликано до Рима, де призначено духівником Української папської колегії. Влітку 1963 року став генеральним радником Василіянського Чину святого Йосафата (до 1979).

Помер 1 березня 1984 року в лікарні сестер домініканок в м. Говторн, біля Нью-Йорка. Похований на українському католицькому цвинтарі Святого Духа у Кампбелл-Голл (Гемптонбурґ, округ Оранж, штат Нью-Йорк)[3].

Нагороди ред.

Наукова діяльність ред.

Отець Михайло Ваврик видав низку праць й опублікував численні статті, розвідки і рецензії з історії Української церкви, Василіянського Чину, української обрядовості й східної літургіки. Писав також рецензії. Свою наукову працю продовжив у США, куди повернувся у травні 1979 року і вдруге став професором Василіянської семінарії в м. Ґлен-Ков. Викладав українську літературу, літургіку, латинську та церковно-слов'янську мови.

Науковий доробок отця Ваврика поділяють на такі цикли: василіянська бібліографія, архівні пошуки, літургійні розвідки, біографічні нариси, історіографічні дослідження, енциклопедичні статті. У 1966–1979 роках був головним редактором ІІ серії «Записок ЧСВВ», а також співробітником словникової частини Енциклопедії українознавства (ЕУ 2), до якої написав і редагував статті з історії чернецтва та церкви.

З 20 січня 1963 року — дійсний член НТШ Європи (від Історично-філософської секції).

Праці ред.

Книги ред.

  • «По Василіянських монастирях». — Торонто 1958. — 286 с.;
  • «Нарис розвитку і стану Василіянського Чина XVII—ХХ ст.» — Записки ЧСВВ, Секція І, том 40. — Рим 1979. — XIV + 217 с.;

Статті ред.

  • «Лаврівська Хроніка (1771—1882)» // Записки ЧСВВ, Секція ІІ. — Vol. II. — Вип. 1-2. — Рим 1954. — С. 65—94; Вип. 3-4. — Рим 1956. — С. 410—418;
  • «О. Роман Лукань, ЧСВВ, як історик і бібліофіл (1907—1943)» // Записки ЧСВВ, Секція ІІ. — Vol. II. — Вип. 3-4. — Рим 1956. — С. 459—465;
  • «Бібліографічний огляд історії Василіянського Чина за 1935—1950 рр.» // Записки ЧСВВ, Секція ІІ. — Vol. III. — Вип. 1-2. — Рим 1958. — С. 237—276;
  • «До історії Василіянських Капітул в Галичині у XVIII—XIX ст.» // Записки ЧСВВ, Секція ІІ. — Vol. III. — Вип. 1-2. — Рим 1958. — С. 46—68;
  • «Василіянські монастирі на Галицькому Поділлі» // Шляхами Золотого Поділля. — Том І. — Філядельфія 1960. — С. 243—260;
  • «З Лаврівського Дипломатаря» // Записки ЧСВВ, Секція ІІ. — Vol. III. — Вип. 3-4. — Рим 1960. — С. 404—428;
  • «О. Корнило Срочинський, ЧСВВ, історіограф та проповідник» // Записки ЧСВВ, Секція ІІ. — Vol. III. — Вип. 3-4. — Рим 1960. — С. 429—439;
  • «Василіянські монастирі в Перемиській землі» // Перемишль. Західний бастіон України. — Нью-Йорк-Філядельфія, 1961. — С. 86—96;
  • «До історії єпископської присяги в XV—XVI вв.» // Записки ЧСВВ, Секція ІІ. — Vol. IV. — Вип. 3-4. — Рим 1963. — С. 363—390;
  • «Quaedam nova de provisione Metropoliae Kioviensis et Moscoviensis ann. 1458—1459» // Записки ЧСВВ, Секція ІІ. — Vol. IV. — Вип. 1-2. — Рим 1963. — С. 9—26;
  • «Флорентійські унійні традиції в Київській митрополії: 1450—1960 рр.» // Записки ЧСВВ, Секція ІІ. — Vol. IV. — Вип. 3-4. — Рим 1963. — С. 329—362;
  • Цінний пам'ятник обрядовости Київської Митрополії XV—XVI ст. // Записки ЧСВВ, Секція ІІ. — Vol. IV. — Вип. 3-4. — Рим 1963. — С. 391—460;
  • «De S. Hieromartyre Josaphat, Promotore Formulae indicativae absolutionis in Ecclesia Rutheno-Ucraina» // Orientalia Christiana Periodica. — Romae 1967. — P. 583—603;
  • «Йосафатіяна: 1922—1967» // Записки ЧСВВ, Секція ІІ. — Vol. VI. — Рим 1967 — С. 511—531;
  • «Василіянські монастирі Теребовельщини» // Теребовельська земля. Історично-мемуарний збірник / Наук. т-во ім. Шевченка. Укр. архів. — Нью-Йорк-Париж-Сідней-Торонто, 1968. — С. 194—207;
  • «Кардинал Ісидор» // Наукові записки УВУ. — Том 9-10. — Мюнхен 1969. — С. 49—57;
  • «Бібліографічний огляд історії Василіянського Чина за 1950—1970 рр.» // Записки ЧСВВ, Секція ІІ. — Vol. VII. — Рим 1971. — С. 334—424;
  • «De Studiis philosophico-theologicis in Provincia Rutheno-Ucraina Ord. Basiliani s. XVIII eorumque manualibus» // Записки ЧСВВ, Секція ІІ. — Vol. VII. — Рим 1971. — С. 85—113;
  • «До постання першої серії „Записок ЧСВВ“ (1924—1948)» // Записки ЧСВВ, Секція ІІ. — Vol. IX. — Рим 1974. — С. 1—18;
  • «Церковні друкарні й видання УКЦеркви 17-го ст.» // Записки ЧСВВ, Секція ІІ. — Vol. IX. — Рим 1974. — С. 111—123;
  • «До історії Служебника в УКЦеркві в другій половині 17-го ст.» // Записки ЧСВВ, Секція ІІ. — Vol. Х. — Рим 1979. — С. 98—142;
  • «Нововідкриті почаївські друки 18-го ст.» // Записки ЧСВВ, Секція ІІ. — Vol. Х. — Рим 1979. — С. 370—378;
  • «О. Іриней Назарко, ЧСВВ та його церковно-історична писемна спадщина (1905—1976)» // Записки ЧСВВ, Секція ІІ. — Vol. Х. — Рим 1979. — С. 394—404;
  • «Історичний нарис чернечого життя і Василіянські монастирі на Бойківщині» // Бойківщина. Збірник матеріалів про Бойківщину. — Філядельфія 1980. — С. 251—290;
  • «У сторіччя Апостольського листа Льва ХІІІ „Особливою охороною“» // Записки ЧСВВ, Секція ІІ. — Vol. ХІ. — Рим 1982. — С. 429—438;
  • «Провідні ідеї праць о. А. Великого в його студіях української церковної історії» // Записки ЧСВВ, Секція ІІ. — Vol. XII. — Рим 1985. — С. 77—84;
  • «Служебник митр. К. Жоховського 1692 р. (Ґенеза й аналіза)» // Записки ЧСВВ, Секція ІІ. — Vol. XII. — Рим 1985. — С. 311—341.

Вшанування пам'яті ред.

19 травня 1984 року НТШ Америки провело конференцію «Академічні вечори НТШ», присвячену пам'яті отця Михайла Ваврика, на якій виступав дійсний член НТШ о. Атанасій Пекар.

Примітки ред.

  1. ↑ Отець Михайло Мирослав Ваврик, ЧСВВ (1908—1984). Автобіографія [Архівовано 19 листопада 2015 у Wayback Machine.]… — С. 165.
  2. ↑ Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students… — P. 308.
  3. ↑ [Некрологи] О. Михайло Мирослав Ваврик… — С. 83.
  4. ↑ Відзначення Золотого Ювілею священства… — С. 94.
  5. ↑ Відзначення Золотого Ювілею священства… — С. 95.

Джерела ред.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Михайло_Ваврик&oldid=37663062