Відкрити головне меню

Борохо́вич Миха́йло Андрі́йович (†1704) — український військовий та державний діяч доби Гетьманщини, дилпомат, полковник Гадяцького полку Гетьманщини.

Михайло Борохович
Борохович Михайло Андрійович


Прапор
Гадяцький полковник
1687 — 1704
 
Народження: невідомо
Лютенька, Гадяцький район, Полтавська область
Смерть: 1704(1704)
Громадянство: Flag of the Cossack Hetmanat.svg Гетьманщина
Династія: Бороховичі
У шлюбі з: Олена Іванівна
Діти: Федір

БіографіяРедагувати

Походив з вихрещеного єврейського роду.

Першими спогадами про нього є період перебування на посаді сотника Лютенської сотні (1671). 1872 року призначається гадяцьким полковим обозним і виконує обов'язки аж до 1687), коли призначається полковником Гадяцького полку.

Михайло Борохович 17 років за Івана Мазепи очолював Гадяцький полк. 1687 гетьман належно оцінив його заслуги:

«Видячи мы п. Михайла Бороховича старанность и в статечных поступках доско-налность, розумієм его на уряд полковничества гадяцкаго бути годного, сподиваючися по нем, же и в дальший час в тіх своих статечных поступках и годных войсковых працях, не будет отмінен».

Полковнику доручалися всілякі відповідальні військові операції, і він не підводив свого керманича. У вересні—жовтні 1693 під його управлінням були два охотницькі полки — свій та Полтавський, з якими Борохович «для бережения від знамірених ворожих бусурманських находів» стояв біля Коломаку і стримував ординців від походу в глиб Гетьманщини. Гадяцький полк взяв участь у деяких боях з кримчанами у 1695, разом з полковником штурмував Азов, посилався на війну зі шведами в 17011704 у Прибалтику.

Гетьман на прохання гадяцького полковника 11 вересня 1695 передав його старшому сину «Максиму на завод его нового господарства... села Будищ и просюлка Трояновки, в уезді Лютенском будучих». Після смерті М. Бороховича у вересні — жовтні 1704 в оборонному універсалі за 10 листопада, виданому родині небіжчика, зазначалося, що померлий «найбарзій нам, гетманові, был зичлив». У зв'язку з цим

«яко за живота зийшлого в Богу небожчика пана Михайла Боруховича, полковника гадяцкого, ввесь дом его был откритий нашою гетманскою протекциею... так и тепер по смерти оного, тот же его дом и овдовілую его жену панію Елену Ивановну Михайлову Бороховичеву з синами, зятем и всіми им кревними беремо в особливую нашу гетьманскую оборону (...), заховуючи их при всяком межи людми в посідінях, почитаний и пошанованю и заступаючи од судов — полкового и инних, ибо хоч хто когда буде иміти до оних яким претенсии, то не повинен будет нихто до суду полкового или иного якого их потягати».

Похований у побудованій ним в 1686 році Успенській Лятинській церкві.

ДжерелаРедагувати