Михайло І Комнін Дука

Михайло І Комнін Дука (грец. Μιχαήλ Κομνηνός Δούκας; бл. 11701214/1215) — засновник Епірського деспотату.

Михайло І Комнін Дука
Seal of Michael Komnenos Doukas.png
Народився 12 століття
Помер 1215
Берат, Албанія
Країна Byzantine imperial flag, 14th century according to portolan charts.png Візантійська імперія
Діяльність Despot of Epirus
Рід Ангели
Батько Іоанн Дука Ангел
Брати, сестри Мануїл Комнін Дука і Феодор Комнін Дука
Діти Михайло II Комнін Дука і Theodorad

ЖиттєписРедагувати

Походив з династії Ангелів. Позашлюбний син севастократора Іоанна Ангела Дуки Комніна, дуки Епіру і Фессалії. Народився близько 1170 року.

У 1190 році стає заручником Фрідріха I, імператора Священної Римської імперії, під час Третього хрестового походу, коли той перетинав Босфор. Невдовзі після цього призначається дукою і анаграфевсом малоазійської феми Меласа і Меланоудіон. 1195 року втратив посаду.

1200 року імператор Олексій III знову призначає Михайла дукою феми Меласа і Меланоудіону. У 1201 він підняв заколот проти свого стриєчного брата-імператора. Після поразки втік до Румського султанату. На чолю тюркських загонів став здійснювати напади на візантійські землі в долині річки Меандр.

1204 року після захоплення Константинополя хрестоносцями Михайло увійшов до почту Боніфація Монферратського, засновника Фессалонікійського королівства. Втім потім став вести самостійну політику і спробував організувати опір хрестоносцям на Пелопоннесі. У битві з хрестоносцями у Оливкового гаю Кунтуроса зазнав поразки і втік до Епіру, де 1205 року заснував незалежну державу в області колишньої феми Нікополь зі столицею в Арті.

Йому вдалося підкорити землі між Діррахієм і Навпактом, включно з цими містами. Сюди стало прибувати багато грецьких біженців з Константинополя, Фессалії і Пелопоннесу, і тому ритори в урочистих промовах назвали Михайла другим Ноєм, що врятували людей від «латинського потопу». Втім Константинопольський патріарх Іоанн X Каматір не визнав Михайла законним правителем і, зробивши свій вибір на користь нікейського імператора Феодора I Ласкара, обрав Нікею місцем своєї резиденції. Внаслідок цього Михайло I розірвав зв'язки з православним патріархом в Нікеї і визнав духовну владу римського папи Інокентія III над Епіром.

1207 року викупив колишнього візантійського імператора Олексія III Ангела з фессалійського полону. Втім той не тривалий час пробув в Епірі, вирішивши захопити Нікейську імперію. Невдовзі Михайло I уклав союз з Борілом, царем Болгарії. Потім став союзником Стреза, болгарського напівнезалежного правителя в Македонії.

Разом з тим Михайло I пручався прагненню Боніфація I, короля Фессалії, підкорити його державу, але вважав за краще визнати свою залежність від Латинської імперії. Він уклав політичний союз з імператором Генріхом I і 1209 року видав свою дочку заміж за Євстафія, брата латинського імператора. При цьому Михайло I нерідко порушував умови укладеної угоди.

У 1210 Михайло I уклав договір з П'єтро Дзіані, дожем Венеціанської республіки, яким визнав її зверхність над Епіром, зобов'язався сплачувати 42 літри (1 літра дорівнювала 329 г) гіперпіронів за володіння Діррахієм, а також надав венеціанцям широкі торгові привілеї та звільнення від сплати податків. Невдовзі в союзі з загонами венеціанців взяв в облогу Фессалоніки, але імператор Генріх I в тому ж році прийшов на допомогу обложеним лицарям і змусив деспота Епіру припинити війну і укласти новий союз з Латинською імперією. Того ж року атакував володіння Жоффруа I де Віллардуена, князя Ахейї. Ймовірно на меті мав зяти облогу Акрокорінфа, яку здійснювали хрестоносці. Втім не досяг успіху.

Водночас завдав поразки Димітрію Прогону, князю Арбенії (сучасна Албанія), захопивши Крую. В результаті це володіння визнало зверхність Епіру. Втім спроба зайняти сербську область Зета зазнала невдачі. Але Михайло I скористався протистоянням між сербськими князями Вуканом та його братом Стефаном, встановивши зверхність над великою жупанією Рашка.

За жорстоке поводження з полоненими і страту на хрестах латинських священиків папа римський Інокентій III відлучив епірського деспота від церкви.

У 1212 Михайло I захопив у латинян місто Ларису, а в 1213 році Діррахій і 1214 року — о. Керкіра — у венеціанців, встановив контроль над портами Корінфської затоки.

Наприкінці 1214 або на початку 1215 року Михайла I було вбито біля Велеграду одним з його слуг під час війни проти Сербії. Трон успадкував його брат Феодор Комнін Дука.

РодинаРедагувати

1. Дружина — з роду Меліссенів

дітей не було

2. Дружина — донька епірського аристократа

Діти:

  • донька (д/н—після 1209), дружина Єсташа, брата Генріха I, імператора Латинської імперії
  • Теодора
  • Костянтин (д/н—до 1215)
  • Марія, дружина Костянтина Маліасена

Коханка:

  • бастард Михайло (д/н—1268), 3-й володар Епірського деспотату

ДжерелаРедагувати

  • Talbot, Alice-Mary (1991). «Michael I Komnenos Doukas». In Kazhdan, Alexander (ed.). The Oxford Dictionary of Byzantium. Oxford and New York: Oxford University Press. p. 1362. ISBN 0-19-504652-8.
  • Nicol, Donald MacGillivray (2010). The Despotate of Epiros 1267—1479: A Contribution to the History of Greece in the Middle Ages. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-13089-9.
  • Van Tricht, Filip (2011). The Latin Renovatio of Byzantium: The Empire of Constantinople (1204—1228). Leiden: Brill. ISBN 978-90-04-20323-5.