Михайлик Сергій Віталійович
Сергі́й Віта́лійович Миха́йлик (4 грудня 1989, с. Прохорівка, Канівський район, Черкаська область, Українська РСР — 31 травня 2017, м. Дніпро, Україна) — український військовик, десантник, старший солдат Збройних сил України (80 ОДШБр та 72 ОМБр), учасник російсько-української війни на сході України.
| Михайлик Сергій Віталійович | ||
|---|---|---|
 Старший солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
4 грудня 1989 Прохорівка, Канівський район, Черкаська область, УРСР | |
| Смерть |
31 травня 2017 (27 років) Дніпро, Україна (помер від бойових поранень) | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2015—2016, 2017 | |
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | |
| Рід військ |
 Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєпис ред.
Народився 1989 року в селі Прохорівка на Черкащині. Закінчив Сушківську восьмирічну школу (с. Сушки), продовжив навчання в Келебердянській школі (с. Келеберда). Здобувши середню освіту, поїхав на навчання до Черкас, де опанував професію муляра-плиточника. Після проходження строкової служби в армії повернувся до рідного села, працював за наймом на прохорівських базах відпочинку, допомагав батькам вести господарство.
Під час російської збройної агресії проти України 2015 року був призваний на військову службу за частковою мобілізацією. Воював у складі 80-ї десантно-штурмової бригади. 1 квітня 2016 року демобілізувався, влаштувався на роботу в Каневі, але наприкінці січня 2017-го вирішив повернутися на фронт і підписав контракт із ЗСУ.
Старший солдат, кулеметник 72-ї окремої механізованої бригади, в/ч А2167, м. Біла Церква.
30 (за іншими даними 13-го) травня 2017 року дістав тяжке поранення у голову в результаті обстрілу проросійськими терористами опорного пункту в районі м. Авдіївка. Перебував у критичному стані, 31 травня помер в Обласній клінічній лікарні ім. Мечникова у м. Дніпро[1][2].
Похований 2 червня на кладовищі рідного села Прохорівка. П'ять років тому батьки втратили молодшого 19-річного сина Олександра, а тепер попрощалися зі старшим — Сергієм[3].
Нагороди та вшанування ред.
- Указом Президента України № 175/2017 від 5 липня 2017 року, «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4].
- 21 грудня 2017 року у Прохорівському сільському парку Слави відкрито пам'ятний знак полеглим за Україну землякам Сергію Михайлику та Богдану Кикотю[5].
Примітки ред.
- ↑ У лікарні Дніпра помер 28-річний боєць АТО [Архівовано 20 жовтня 2018 у Wayback Machine.] // «РБК — Україна», 1 червня 2017
- ↑ Деталі загибелі 28-річного бійця з Канівщини Сергія Михайлика [Архівовано 20 жовтня 2018 у Wayback Machine.] // «Kanos», 5 червня 2017
- ↑ Війна на сході забрала життя ще одного Героя з Канівщини [Архівовано 20 жовтня 2018 у Wayback Machine.] // «Kanos», 4 червня 2017
- ↑ Указ Президента України від 5 липня 2017 року № 175/2017 «Про відзначення державними нагородами»
- ↑ Прохорівка вшанувала своїх героїв [Архівовано 20 жовтня 2018 у Wayback Machine.] // Тижневик «Дніпрова Зірка», 1 січня 2018, № 511
Джерела ред.
- Михайлик Сергій Віталійович [Архівовано 20 жовтня 2018 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Марія Гламаздіна. Загинув на бойовому посту [Архівовано 20 жовтня 2018 у Wayback Machine.] // Тижневич «Дніпрова Зірка», 12 червня 2017.